Стали відомі нові подробиці щодо 11 військовополонених, які раніше воювали на боці України та були перевезені до Угорщини. За інформацією Угорської редакції Радіо Свобода, літак, яким перевозили військовополонених до Угорщини, прибув до Будапешта 7 червня не безпосередньо з Росії, а з Туреччини.
Наступного дня Російська православна церква оголосила, що частину військових, які воювали на боці України, перевезли до Угорщини, тому операція, яка могла стати комунікаційним успіхом для угорського уряду, перетворилася на дипломатичне ускладнення. Угорська сторона була змушена давати пояснення, і інцидент лише погіршив українсько-угорські дипломатичні відносини.
Віцепрем’єр угорського уряду Жолт Сем’єн, який сам організував звільнення військовополонених і доставлення їх до Угорщини, сказав ATV після появи новин в угорських ЗМІ, що «це жест Російської православної церкви щодо Угорщини» і що він «виконав свій людський і патріотичний обов’язок».
Згідно з урядовими джерелами, той факт, що кампанія велася в обхід МЗС, викликав неабиякий резонанс у Міністерстві закордонних справ.
Глава МЗС Угорщини Петер Сіярто спочатку стверджував, що угорський уряд не був причетний до перевезення військовополонених до Угорщини і що акція була організована Російською православною церквою та Мальтійською благодійною службою, але пізніше заявив, що угорський уряд «не був проти цього кроку».
Хто прибув до Угорщини у червні?
Група, яку доправили до Угорщини в червні, складалася з молодих людей віком 19-23 років, які, за даними наших дипломатичних джерел, «зникли з радарів більше ніж на рік» і перебували в таборі, про який українська держава майже не мала інформації.
Вони вільні люди, вони можуть вільно пересуватисяПетер Сіярто
Як раніше писало Радіо Свобода, 11 бійців потрапили в полон поблизу міста Куп'янськ на північному сході України.
«Вони вільні люди, вони можуть вільно пересуватися, – сказав Петер Сіярто про одинадцятьох військовополонених. – Ці люди вільно пересуваються Угорщиною, вони роблять те, що хочуть».
Юрист-міжнародник Тамаш Гоффманн прокоментував для Радіо Свобода слова міністра закордонних справ Сіярто, зазначивши, що є дві можливості: «Або російська сторона звільнила їх, коли передала Угорщині, або солдати були передані Угорщині як військовополонені, і Угорщина їх звільнила».
У разі другого варіанту повне право ухвалення рішень щодо військовополонених надавалося угорській державі.
Декілька незалежних джерел підтвердили Радіо Свобода: «незважаючи на їхні угорські прізвища, лише один говорив угорською» і мав подвійне громадянство, коли вони в’їхали до Угорщини. Решта були ідентифіковані як «представники русинської громади».
У відповідь на запитання Радіо Свобода речник Управління України у справах військовополонених Петро Яценко підтвердив, що йдеться про одинадцятьох «громадян України, які мають угорське походження, але є представниками української держави та українського народу».
Яценко також підтвердив, що п'ятьох чоловіків, які повернулися в Україну, Київ вважає не зниклими безвісти, а військовополоненими. Кілька дипломатичних джерел підтвердили той факт, що за рішенням Росії вони були серед перевезених до Угорщини в червні через їхні угорські прізвища. Однак російські офіційні джерела не визнають, що українських громадян передали Угорщині.
Назагал закарпатські угорці мало представлені в українській армії.
За словами Федора Шандора, нового посла України в Угорщині та викладача Ужгородського національного університету, досі у війні воювали чотири сотні етнічних угорців.
«На жаль, 31 з них загинув», – сказав Шандор виданню 24.hu. Більшість із них воюють у підрозділах 101-ї територіальної оборони та 128-ї гірсько-єгерської бригади – обидві дислокуються в Закарпатській області.
Ми маємо інформацію, що на них чинився психологічний тиск і вони отримували викривлену інформаціюОлег Ніколенко
Згідно з нашими дипломатичними джерелами, угорська влада сказала одинадцятьом українським військовим, які прибули до Угорщини, що «для нас було б більш сприятливим вибором, якби вони не поверталися в Україну. (…) Вони також отримали інформацію після прибуття, що якщо вони поїдуть додому, їх негайно відправлять на передову», – повідомило нашому виданню джерело, яке побажало залишитися анонімним.
Це підтвердив і речник МЗС України Олег Ніколенко: «Ми маємо інформацію – і це підтверджують ті, хто повернувся в Україну, – що на них чинився психологічний тиск і вони отримували викривлену інформацію. Ми також знаємо, що ними маніпулювали і що групою, яка залишилася в Угорщині, продовжують маніпулювати».
«Попри всі маніпуляції та пропозиції залишитися в Угорщині, частина наших військових повернулася в Україну, і ми цьому дуже раді. Вони отримають всю необхідну допомогу, згідно з нашими державними програмами реабілітації, розробленими для тих, хто повертається з полону держави-агресора», – прокоментував Яценко.
Наразі шестеро з тієї групи перебувають на території ЄС, імовірно, в Угорщині, п’ятеро поїхали додому в Україну.
Андраш Рац, викладач Університету Корвіна, сказав Радіо Свобода: маршрут до Туреччини «зовсім не дивний, оскільки раніше Росія здійснювала обмін полоненими через цю країну. Більш делікатні та важливі обміни полоненими здійснюються через Туреччину».
Жест РПЦ?
Тісні стосунки між президентом Росії Володимиром Путіним і православною церквою добре відомі. Глава РПЦ патріарх Кирило минулого року заявив, що «ті, хто загине, воюючи в Україні, очиститься від своїх гріхів».
Московський патріарх раніше благословляв війну і відтоді не припиняв використовувати у своїх промовах войовничу риторику, оповиту релігійною лексикою.
Андраш Рац сказав Радіо Свобода: враховуючи те, що військовополонених захоплює армія, «їхню долю вирішує Міністерство оборони Росії».
Тому перевезення військовополонених до Угорщини вимагало тісної взаємодії між церквою та урядом, і без схвалення російської держави цю акцію було б важко провести в суто церковних рамках.
З юридичної точки зору, лише Росія могла ухвалити рішення про передачу військовополоненихТамаш Гоффманн
Тамаш Гоффманн також вважає малоймовірним, що це була б міжцерковна угода, оскільки церкви не можуть затримувати людей, це входить до суверенної юрисдикції даної держави.
«З юридичної точки зору, лише Росія могла ухвалити рішення про передачу військовополонених», – сказав Гоффманн у коментарі Радіо Свобода.
«Важко уявити, щоб вище керівництво країни не знало про цю операцію», – сказав виданню Kyiv Independent прессекретар МЗС України Олег Ніколенко, з яким Угорська редакція Радіо Свобода контактувала під час роботи над статтею.
Незрозуміло, чому українському консулу, який базується в Будапешті, не надали доступ до українських громадянОлександр Кононенко
Видання «РБК-Україна» з посиланням на джерела в спецслужбах писало, що незабаром за посередництва РПЦ до Угорщини можуть прибути нові українські військовополонені, але ця інформація поки не підтверджена жодним офіційним джерелом.
«Політична вигода, яку Жолт Сем’єн хотів отримати цією акцією, стала недійсною майже одразу після того, як Російська православна церква оприлюднила це», – сказав Андраш Рац.
Навіть у першій групі приїхало б більше одинадцяти осіб – це нашому виданню припустив заступник омбудсмена України Олександр Кононенко.
Він підкреслив: «Незрозуміло, чому українському консулу, який базується в Будапешті, не надали доступ до українських громадян».
«Ми бачимо, що, окрім зусиль із ізоляції Росії, запроваджених санкцій та зниження фінансових та інших ресурсів війни, Угорщина під різними приводами активно розвиває співпрацю з Росією. Звичайно, ми також розглядаємо цю таємну угоду як частину співпраці Угорщини та Росії. Ми також бачимо, що це питання використовується в політичних цілях, у тому числі для ситуації на Закарпатті», – сказав Олег Ніколенко.
Він додав: «Достатньо подивитися на заяви прем'єр-міністра Угорщини, який стверджує, не було російських воєнних злочинів в Україні, що Путін не є злочинцем, а Україна не є суверенною державою».
З цього приводу Радіо Свобода зв’язалося з пресслужбою МЗС Угорщини та віцепрем’єр-міністром Жолтом Сем’єном і опублікує їхні відповіді.
(Оригінал публікації на сайті Угорської редакції Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода)
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
