Заступниця голови Верховної Ради України Олена Кондратюк в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла, як працює український парламент під час масштабної війни, коли засідання зроблять відкритими, чи варто і надалі притримуватися єдиної інформаційної політики в країні. А також відповіла на запитання, чи законно Верховна Рада звільнила Людмилу Денісову, уповноважену парламенту з прав людини?
– Робота парламенту під час війни. Онлайн засідання не транслюють, і все вже дізнаємось постфактум. Розкажіть, як вам зараз працюється під час масштабної війни? Усі – «одна фракція»? Всі – «одна партія», як звертався президент до депутатів.
– Ми всі переживаємо зараз не прості часи. Найголовніше для парламенту України – залишатись легальною інституцією. Мало того, показати свою інституційність.
У перший день [масштабної] війни, 24 лютого, я дуже добре його пам’ятаю, ми мали дискусію, як має працювати парламент. Були багато пропозицій, навіть, щоб провести евакуацію більше до західної України, де більш безпечніше. Але ми вирішили одностайно, що маємо залишатись у Києві. Наші військові на передовій воюють не онлайн, то і парламент не буде засідати в онлайн. Ми працюємо в звичайному режимі, єдине що – забезпеченням безпекових питань. Ми збираємось, дуже багато людей. Тим більше, що це легітимний, законодавчий орган, єдиний орган в Україні, представницький орган і ми маємо дотримуватись усіх безпекових питань.
Але напередодні маємо дискусії в онлайні, де збирається керівництво парламенту, керівництво фракцій і груп. Розглядаємо питання, що будуть розглядатись в порядку денному. Дискутуємо з керівниками комітетів. Комітети тим часом збираються теж в онлайн режимі. Є поправки, дискусії по тих чи інших питаннях, як ухвалити закон.
Ми стараємось зберігати єдність і всі стараємось говорити однією політичною силою України
Безпосередньо в залі без попереджень преси збираємось. У записі показуємо, як ми працюємо. Здебільшого стараємось менше обговорювати, а більше конкретики під час самого засідання пленарного. Всі дискусії залишаємо в онлайн-режимі. І голосуємо в парламенті. Показуючи єдність.
Це дуже не простий момент для нас, тому що в парламенті дійсно є і змагальність ідей, і різні політичні сили, погляди на це, ми і демократична країна. Але вже така в нас є домовленість, що ми стараємось зберігати єдність і всі стараємось говорити однією політичною силою України.
– Немає в планах парламенту знову зробити, принаймні для журналістів, засідання відкриті? По-перше, там відбувається багато цікавого і це завжди становить суспільний інтерес. По-друге, я стежу за народними депутатами і дуже часто бачу, що вони в своїх соціальних мережах стрімлять, що там відбувається. Якщо це питання безпеки, то самі депутати його порушують.
– Це відповідальність кожного і кожної, є про що ви говорите. Ми домовляємося про те, що стрімів не може бути – це питання безпеки не кожного конкретного депутата, а вже інституції. Зараз це абсолютно серйозна відповідальна місія, як легітимного органу. Тут точно не до жартів, і мені здається, що це не зовсім стрім. Це те, що потім може транслюватись через годину. Ми всі домовляємось про те, що якийсь час має пройти після засідання. Це година-півтори, тоді можна виставляти всі ці дані, все, що відбувалось, в соціальні мережі, свої позиції висловлювати тощо.
Те, що стосується акредитації ЗМІ, присутності, тільки як дозволить нам це безпека – це і зовнішня розвідка, і СБУ. Ми абсолютно відкрито тут запустимо всі важелі, які тільки можуть бути від керівництва парламенту, щоб була присутність ЗМІ. Ми зацікавлені у відкритій роботі парламенту.
Поки нам не дозволяє це робити безпека, ми цього робити не будемо.
– У червні має відбутися саміт ЄС, де Україна очікує, що отримає статус кандидата в члени ЄС. Якщо говорити по лінії парламенту, всі закони уже ухвалені, обговорені, чи ще є щось, що треба виконати?
– Статус кандидатства – це таке велике питання, що зараз стоїть на порядку денному. Це дуже відповідальне рішення. Ми підійшли до нього конструктивно, відповідально. Вперше так задіяли парламентську дипломатію, як на мене, на жаль, вона була не дуже сильно задіяна в зв’язку з ковідом і з тим, що ми насправді недооцінюємо дещо взагалі роль парламентської дипломатії як такої.
Широкий пул людей зараз їздять і зустрічаються, з ким можуть і промотують необхідність прийняти нас як кандидата до ЄС
Ми створили робочу групу, що складається з представників корпусу парламентського, також туди увійшли урядові представники, МЗС, Офісу президента – це такий широкий пул людей, які зараз їздять і зустрічаються, з ким можуть, на різних рівневих зустрічах, і промотують необхідність прийняти нас як кандидата до ЄС. Чому це важливо? Це важливо перш за все тим, що це такий нагальний час, коли ми маємо використати всі можливості для того, щоб розірвати цей ланцюг війни і якомога більше показати, що в ЄС, серед країн ЄС є одностайність і підтримка України в цьому питанні.
Що стосується нашого домашнього завдання, то, як на мене, ми його абсолютно виконали, що стосується статусу кандидата. Це лише перший крок до набуття повноправного членства. Ми заповнили опитувальник, який просила зробити Європейська комісія. Друге, ми абсолютно стверджуємо, що всі органи державної влади діють легально, легітимно, всі виконують свої завдання.
Звичайно, це перший крок до того, що ми виконали умову про асоціацію десь на 68%, як це говорить нам уряд зараз.
Це насправді кандидатство – абсолютно політичне рішення, яке ми очікуємо від Європейської комісії, а також від країн, які мають ще дещо сумніви: час чи не час зараз Україні отримати цей статус. Але я переконана і ми про це говоримо в усіх країнах, де я буваю. Я була в країнах Балтики, Польщі, Хорватії, Іспанії, сьогодні я в Чехії (інтерв’ю було записане 3 червня – ред.).
На всіх рівнях парламентських і урядових нас запевнюють про беззастережну підтримку України в цьому питанні. Ми розуміємо, що є країни, такі як Німеччина, Франція, Нідерланди, які фактично ведуть політичну лідерську позицію щодо цього питання, і вони потребують ще деталізації. Зараз працює в Німеччині спікер Стефанчук проводить різнорівневі дискусії з цього приводу.
– Якщо об’єктивно, з холодною головою на це подивитись, за вашими відчуттями переконаннями, Україна отримує цей статус кандидата в червні?
Я би дуже не хотіла, щоб Путін отримав ще один шанс сказати, що немає єдності в Євросоюзі
– Якщо з холодною головою, то дуже би хотілося. Я би дуже не хотіла, щоб Путін отримав ще один шанс сказати, що немає єдності в Європейському союзі, немає єдності щодо країн ЄС. Я би дуже цього не хотіла, тому я залишаюсь з оптимізмом і розумію, що політичні європейські лідери розуміють теж відповідальність щодо цього питання.
– Хотіла з вами підняти тему національного марафону, зокрема тому, що там бере участь телеканал парламентський «Рада». Як довго цей спільний марафон буде тривати? До кінця воєнного стану.
– Це не зовсім питання до мене, тому що я насправді не зовсім розумію, наскільки довго затримається саме такий метод висвітлення роботи, але мені здається, що від початку лютого була така криза, що торкнулась і ЗМІ. У нас був такий розпач у перші дні і ми розуміли, що потрібно колективно висвітлювати ті події, доносити правду, що відбувається в Україні.
Мені здається, вперше в Україні така історична об’єднаність
Це насправді не дуже простий був етап для всіх ЗМІ, для холдингів, що об’єднались. Мені здається, вперше в Україні така історична об’єднаність. Наскільки на довго затримається таке висвітлення роботи, мені важко сказати. Наскільки я розумію, королює цю всю роботу Міністерство культури, безпосередньо [міністр] Олександр Ткаченко, який є куратором цього процесу.
– Які ваші враження? Якщо відштовхуватись від позиції Офісу президента, то Михайло Подоляк каже, що спільний марафон має тривати, що зарано, щоб кожен вів свою інформаційну політику. Є дуже багато критики щодо цього марафону, деякі фахівці ринку кажуть, що на часі скасовувати, інші кажуть – не на часі. Оскільки ви представник парламенту і там задіяний телеканал «Рада» і в країні війна, а свобода преси – це теж один з таких моментів, на який будуть дивитись в Європі, коли будуть ухвалювати рішення, давати статус кандидата в члени ЄС Україні чи не давати.
– Свобода слова це один з критеріїв свобод, які абсолютно треба дотримуватись, не дивлячись на те, в яких процесах ми зараз перебуваємо, воєнний стан чи ні. Під час воєнного стану трохи змінюється і парадигма висвітлення, тому що є все-таки державна політика під час війни. І питання дезінформації, яке постійно лунало, це постійні дискусії, що є в Україні.
Тут не питання, коли має перерватись єдиний телемарафон. Тут питання в готовності решти телевізійних каналів вести роботу
З одного боку, це повна лібералізація ринку, зокрема телевізійного, з іншого – це міцна рука державної політики, яка повинна бути під час затвердження так званої інформаційної, державної політики. Завжди постійна дискусія, що триває у нас. То з однієї сторони, то на іншу сторону проходить, це не перший рік, це було і в минулому скликані парламенту, коли ухвалювались закони по застереженню підтримці і неможливості дезінформації в Україні. Питання дуже дискусійне.
В той же час, як на мене, тут не питання, коли має перерватись цей єдиний телемарафон. Тут питання в готовності решти телевізійних каналів вести роботу. Якщо ми говоримо про реальний ринок телевізійний то все-таки він залежить від реклами. Ми зараз розуміємо, що рекламного ринку фактично в Україні зараз немає, тому що це теж залежить від економіки країни. Це питання спроможності телевізійних каналів мовити зараз окремо і виробляти єдину державну політику як таку.
Що стосується каналу «Рада», відверто кажучи, там є свої зауваження і в мене, як і керівництва парламенту, до його роботи. Це дуже відповідальне ставлення, яке має бути. Канал «Рада» отримав можливість теж участі в цьому марафоні, я так розумію на його основі здійснюється теж багато питань висвітлення роботи державних органів влади. Ми можемо говорити саме не про стиль чи форму висвітлення. Немає нічого постійного і немає нічого плинного. Треба просто вирішувати, по можливості, як це буде далі розвиватись, як буде розвиватись ситуація в Україні.
– Чому я так надовго зупинилась на цьому питанні, тому що з’явились підозри, що використовують цей великий медійний ресурс у свої політичних цілях. «Детектор медіа» здається підрахували, що, наприклад, коли СБУ опублікувала відеосюжет за участі Віктора Медведчука, який нібито свідчить проти Порошенка, то під час національного марафону цей матеріал показали понад 20 разів. Тут виникає питання, чи не використовує влада, Банкова, цей великий медійний ресурс, який був створений для боротьби з дезінформацією, з пропагандою, в своїх політичних цілях. І чи не бачать цю ситуацію саме такою в Європі.
– Мені важко сказати, чи бачать такою ситуацію в Європі. Мені здається, що треба дійсно моніторити, висвітлювати, показувати, вивертати. Якщо є така ситуація, що ви вважаєте, є якість порушення етичні з цього приводу, я думаю теж буде питання резонансу і політичного висвітлення тих чи інших процесів. Я думаю, що просто треба слідкувати, моніторити, ми абсолютно довіряємо «Детектор медіа», я особисто довіряю їм у цих позиціях. Треба слідкувати.
– 31 травня на закритому для медіа засіданні Верховної Ради депутати висловили недовіру уповноваженій парламенту з прав людині Людмилі Денісовій. Вона каже, що звільнення незаконне, що буде це оскаржувати в суді, що це політично вмотивоване рішення, що за цим стоїть Офіс президента. Я знаю, що «Батьківщина», політична сила, до якої ви належали, не голосувала за це рішення. З вашої точки зору Денісову звільнили законно чи не законно?
– Ми повинні подякувати Людмилі Денісовій за ту, роботу, яку вона здійснювала до цього. Те, що я бачила зі сторони її як уповноваженої, в мене не було запитань до її роботи.
Що стосується самого звільнення і процедур, які були дотримані, давайте почекаємо тоді дійсно розслідування. Якщо Людмила вважає, що дійсно треба подавати далі до суду, абсолютно вона має на це право.
Напевно, пані Денісовій було просто важко зараз знаходити спільну мову з тим колективом, який зараз є дуже проактивний
«Батьківщина» не підтримувала, я знаю, що багато фракцій не підтримували цього рішення, тому що ми не вбачали мотивів звільнення з цієї посади.
З моєї точки зору, напевно, пані Денісовій було просто важко зараз знаходити спільну мову з тим колективом, який зараз є дуже проактивний в позиції, напевно, і з Офісом президента, і в принципі з правлячою фракцією «Слугою народу». Вони мають все-таки монобільшість і мають можливість змінювати того чи іншого представника від Верховної Ради, навіть, займаючи такі посади.
Я думаю, це дуже відповідальна посада насправді уповноваженого з прав людини. Дуже багато роботи, починаючи від полонених, завершуючи біженцями, які за кордоном. Це колосальна робота по доведенню всіх злочинів до завершення, до правового заключення.
Мені здається, ця робота потребує такої залученості до того колективу і до тих людей, які зараз є при владі. Тут має бути постійна комунікація. Мені здається, просто в пані Денисової такої прямої комунікації не було.
– Ви вважаєте, що це було політичне рішення – її відставка?
– Я вважаю, це було рішення Верховної Ради України.
– Воно було законним?
– Я не можу говорити було воно законним, чи не законним, воно пройшло відповідно до процедури. Я не була на цьому засідання – була у відряджені. Навіть не можу сказати достеменно, як воно проходило.
– Ви зараз у Чехії, що ви робите у цій країні?
– Ми зараз роз’їхались по різних країнах, в тому числі я. Ми зараз маємо колосальні зустрічі на рівні парламентських зусиль, на рівні парламентської дипломатії. Ми говоримо дуже багато про спільні можливості, які є.
Ми дякуємо Чехії за колосальну допомогу, яку вона здійснює щодо України в безпековому плані, в озброєнні.
Говорили про те, що Чехія готова би ухвалити на рівні двох палат парламенту також резолюцію про визнання РФ країною терористом
У політичних заявах Чехія одна з тих країн, яка першою ухвалила засудження дій РФ, друге вони прийняли абсолютно виважено резолюцію, яка стосується засудження геноциду щодо України з боку РФ. Зараз ми також говорили про те, що Чехія готова би ухвалити на рівні двох палат своїх парламенту також резолюцію про визнання Російської Федерації країною терористом. Це дуже важливо.
Ми багато говорили про допомогу, яку Чехія може надати далі в озброєнні, в тому числі ми говорили і про можливості залучення експертів, адвокатів чеських, до процесів Міжнародного кримінального суду, тому що ми знаємо, що дуже багато країн – 42 країни подали свої позови до Міжнародного кримінального суду по злочинах, які здійснює РФ на території України.
Ми також хотіли залучити експертів із Чехії щодо цього. Ми розуміємо, що подальші можливості, як будуть ці злочини досліджуватись, адвокатуватись тощо потребує багатьох зусиль, в тому числі і наших міжнародних партнерів, тому за такою допомогою звернулись. Ми говорили дуже багато з пані спікеркою Маркетою, яку допомогу може Чехія здійснити по відбудові України. Вона запевнила, що Чехія розробляє спеціальний план для України, де б залучила інвестиції, свої бізнес-структури по наданню такого плану з відновлення, відбудови країни нашої.
– Це вже після війни? Країни не готові інвестувати, поки триває війна, правда?
– Країни готові підтримати Україну. Це дуже важливо. Вони готові і зараз долучатися до інвестиційних проєктів, які можуть бути. Вони кажуть про те, що готові наприклад, зайти на той бізнес, який вийшов зараз – російський бізнес з української економіки. Це дуже важливо.
– Прага обмежує прийом біженців з України
– Я сьогодні не почула від уряду таких застережень.
