Уляна Верстюк, Донбас.Реалії
На Подолі, у Києві, на задньому дворі непримітного будинку, з труднощами знаходжу пункт призначення. Назустріч мені йде усміхнений засновник школи кераміки «KUST ceramics» Віктор Кущенко. Проходимо декілька сходинок, далі двері, а за ними казка: унікальні кити, просторові фігури, плитка та безмежна кількість керамічних витворів. Віктор родом із Донецька, та виїхав звідти ще до початку війни. Бажання творити до молодого чоловіка прийшло ще в дитинстві, а це були «лихі 90-і». Через брак грошей батьки не мали змоги купувати малому іграшки, але він не розгубився: почав сам виготовляти їх із глини, а пізніше – з пластиліну.
– З дитинства, коли я вперше взяв у руки глину, у мене був просто такий інсайт: можна взяти із землі глину і зліпити будь-що, залишити на ній свій відбиток, запекти, і частинка тебе буде жити трошки довше. Створював острови, чудовиськ і цілі світи з пластиліну. Він був по всій хаті розкиданий.
У 7 років я почав ходити до художньої школи, де вивчали живопис, композицію, історію мистецтв і факультативом була скульптура. Там я й проявив свої здібності, це побачив викладач і направив мене до художнього училища. Впродовж 10 років по вихідних ходив і вивчав мистецтво кераміки.
– То Ви ще з дитинства мріяли стати скульптором?
– Так, але батьки мене запхали вчитися на архітектора, я зовсім не хотів. Постійно казав, що хочу на скульптора, але мені відповідали: «Ти маєш стати архітектором». Сьогодні я розумію, що архітектура дала мені ширший спектр знань у композиції, дизайні і вклала в мене академізм.
Приблизно на 5 років я відійшов від мистецтва кераміки, працював художником на зйомках, займався проектами
Поки вчився в інституті, мандрував, багато проїхав автостопом, спостерігав, намагався якось реалізуватись у мистецтві кераміки. Приблизно на 5 років я відійшов від мистецтва кераміки, працював художником на зйомках, займався проектами.
Якось, після декількох років фрилансу, з друзями робили черговий проект в селі Легедзине під Уманню. Там жили мій друг Юра, він займається модерновою іконою, Наомі Умань – це художниця з Мексики, вона займалась документальним кіно і мій приятель Андрій, кераміст. Там був дуже цікавий художній осередок. Я потрапив до керамічної майстерні і вирішив щось згадати. Взяв у руки глину, хотів щось маленьке зліпити, щоб привезти додому сувенір. У результаті мене включило, я зробив одну штуку, другу, третю і зрозумів, що я вже не можу зупинитись.
– Розкажіть про заснування школи кераміки. Як це трапилось, як прийшла ідея?
– Три роки тому моя подруга Маша орендувала клаптики цього приміщення. Спочатку це була невеличка зона. Маша запропонувала мені ділити витрати і разом будувати керамічну студію. Ми розділили наші обов’язки: Маша займається посудом, я займаюсь інтер’єрною керамікою, скульптурами.
– Які були складнощі на шляху до створення майстерні?
Кризова ситуація змусила мене вигадувати щось нове
– Займатись власною справою і намагатись побудувати бізнес з нуля досить складно. Ще й без фінансового підґрунтя, потрібно робити крок за кроком. Школа з’явилась через кризу збуту робіт. Було дуже класне літо, багато замовлень. Я розробив і запустив колекцію. Восени купив нову піч, були ще деякі витрати, потрібно платити за оренду приміщення, а гроші почали закінчуватись. Та кризова ситуація змусила мене вигадувати щось нове. Потрібно було популяризувати «KUST ceramics».
Багато людей хотіли наших китів, але не всі могли собі дозволити вже готові скульптури. Я прийняв рішення робити майстер-класи по формах: кожен охочий може зробити будь-яку нашу модель, що вже є у готовому вигляді, але за півціни. Це було дуже файне рішення.
Я продовжую практикувати цей напрямок паралельно з курсом. Не всі люди хочуть пізнавати технологію і глибину мистецтва кераміки, витрачати на це купу часу. Дуже багато прагнуть прийти і отримати задоволення від процесу, зробити класну штуку своїми руками. Майстер-класи по формах дають таку можливість людям.
– Розкажіть про курс: скільки він триває, чого навчаєте? І як допомагаєте реалізувати керамічні шедеври своїм учням?
Я розробив систему, за якою впродовж п’яти занять люди реалізують свої ідеї в кераміці
– Я розробив систему, за якою впродовж п’яти занять люди реалізують свої ідеї в кераміці. Основне, чим я допомагаю, – це теоретична та практична бази і ще багато питань вирішуємо в процесі роботи. У результаті виходять масштабні й цікаві проекти.
Учні обирають зручний для себе графік. На перше заняття приходять усі, зазвичай, це вечір неділі. Я проводжу лекцію, показую відео, як працюють художники-скульптори, відкриваю їхні техніки. Потім ми малюємо ескізи, приймає стратегію реалізації майбутніх робіт.
Дуже важливо зрозуміти, з чого почати ліпити. Стратегія – це етапи, які поступово реалізують, щоб зліпити основну частину фігури, без деталей. Після цього можна поставити на станок, до речі, який я й вигадав, і ліпити інші частини.
– Як Ви відкриваєте потенціал у тих, хто ніколи не займався скульптурою?
Часто викладачі допускають помилку, коли розділяють мистецтво і навчають робити «правильно». Моя мета – навчити людей розкриватись
– Часто викладачі допускають помилку, коли розділяють мистецтво і навчають робити «правильно». Моя мета – навчити людей розкриватись. Я вірю, що у кожного з нас є своє бачення композиції, форми. Потрібно звільнити його, не намагатись запхати в рамки, а дати свободу фантазії, тоді роботи виходять на зовсім інший рівень, люди показують себе, а скульптури виходять з душею. Це й відкриває в людині талант. Потрібна лише мотивація – і все вийде.
– Стиль кожної Вашої роботи цікавий і незвичний. Чи придумали назву?
– Я не думаю про те, як його називати. Просто роблю так, як у мене виходить. Це як продовження мене. Скульпторство – це серфінг: треба спіймати хвилю і рухатись по ній. Особливо абстрактні роботи – це імпровізація у формі, треба утримати натхнення. У мене роботи фактурні, і я не намагаюсь їх зробити «зализаними». Мені подобається їхня органічність та природність. Коли видно, що створювалось руками і залишилось тисячі й тисячі відбитків пальчиків. Напевно, це ще з дитинства (сміється).
– Що робитимете далі?
– Хочу переїхати у нову майстерню і розширитись: від самозайнятості до великого бізнесу. Потребую нових рук, щоб хоч трішки зняти з себе якісь сегменти, ті ж майстер-класи по формах. Це зовсім не складно, якщо людина цього прагне навчитись.
Можна працювати по-іншому, і я маю цим ділитися з людьми
Планую наступного літа провести фестиваль для новачків у мистецтві кераміки. Існує дуже багато технологій у скульпторстві, і я хочу показати їх. Ці техніки відкривають нові можливості. З глазур’ями, з різними металами, оксидами можна працювати по-іншому і я маю цим ділитися з людьми. Хочу робити такі івенти не в стінах майстерні, а на природі.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
