Дослідниця з Дніпра Ірина Рева презентувала свою нову документальну книжку про українських бійців на Донбасі «Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли». У формі інтерв’ю вона розповідає історії 11 українців, які одними з перших пішли на фронт. До початку подій на сході України тільки двоє з них мали бойовий досвід, решта працювали в «мирних» сферах: хтось – учителем, хтось – інженером, хтось мав свій бізнес. Пережите змінило їх самих, перевернувши шкалу цінностей та цілей. Саме це й досліджує авторка.
Книжка є своєрідним доповненням до попередньої, у якій вона писала про мотивацію своїх героїв і зв’язок із пережитим предками, – «Місія третього покоління».
Радіо Свобода поспілкувалося з авторкою і героями її книжки.
Перші інтерв’ю для своєї дослідницької роботи Ірина Рева почала записувати 2014-го року. Вона каже: саме тоді її чоловік, фаховий історик, викладач університету, отримав повістку й потрапив у зону бойових дій на Донбасі.
Це випробування жінці було легше пережити, спілкуючись із тими, хто бачив війну. За кілька років вона зібрала понад 60 інтерв’ю з українськими бійцями, у тому числі ці 11, які були записані в 2017 році й увійшли до нової книжки.
«Живі» документи
Наразі авторка – наукова співробітниця Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького, отож підходила до інтерв’ю як науковець, а не як журналіст. Вона каже: розмови з героями тривали по кілька годин, сказане ними не проходило літературного редагування, лише невеликі скорочення.
Це не інтерв’ю в журналістському розумінні, коли коригується стиль, моваІрина Рева
«Це не інтерв’ю в журналістському розумінні, коли коригується стиль, мова. Я передавала так, як люди мені розповідали. У тих випадках, коли людина переходила з однієї мови на іншу, – я це не приводила до одного стандарту. Навіть обмовки я не редагувала. Робила тільки скорочення, коли респондент «йшов» кудись убік, говорив щось, що не стосувалося теми розмови. Але ці винятки я позначила квадратними дужками й трьома крапками. Тобто це документи. Аудіозаписи цих текстів були передані в обласний архів, вони існують у «живому» варіанті», – розповіла Ірина Рева.
Багато хто казав про те, що важливе саме життя, що людина починає цінувати своїх рідних, їхню любовІрина Рева
Її герої, каже авторка, – учасники війни на Донбасі з різним життєвим досвідом, але є дещо, що їх об’єднує. Український боєць як тип відрізняється від середньостатистичного громадянина, вважає вона.
Це люди, які пройшли трансформацію життєвих цінностей, і, за її спостереженнями, стали більш відповідальними, діяльними, у них більш загострене почуття справедливості, здатність вибудовувати міжособистісні «горизонтальні» зв’язки.
«Психологи кажуть про такий феномен – «травмотрансформація»: коли людина потрапляє в якусь травматичну ситуацію, то її особистість може зазнати змін – або вгору, або вниз. Мені, напевно, пощастило: у цій збірці – люди, які вийшли з цих подій оновленими, сильнішими. Дещо змінилися їхні цінності. Наприклад, багато хто з них говорив мені, що деякі речі в житті не помічалися й не цінувалися до війни, а коли людина подивиться в очі смерті – її цінності змінюються, зокрема змінюється ставлення до матеріальних речей, до роботи… Тобто не гроші й влада – це успіх, а успіх – самореалізація: знайти себе в цьому світі, бути корисним, щось створювати й давати людям. Багато хто говорив про те, що важливе саме життя, що людина починає цінувати своїх рідних, їхню любов. Я розпитувала багато про що – про бойовий шлях, про «гарячі» точки, про предків, про родинну історію – про розкуркулення, Голодомор, репресії. Намагалась докопатися до глибини – на чому ґрунтується особистість людини», – зазначила авторка.
Яка вона – «справжня людина»?
Для цих людей, каже Ірина Рева, дуже важливим є відчуття «справжності». Це – один із критеріїв, за якими бійці оцінюють й інших людей.
Тих людей, у яких навіть у тих умовах зовнішня людина збігається з внутрішньою, і називають гіднимиІрина Рева
«Дуже часто від бійців я чула висловлювання – «гідна людина», «справжня людина». І от коли я спитала, що вони вкладають в це поняття, один із бійців, Андрій Макаров, пояснив так: «Є людина зовнішня і внутрішня. Зовнішня – це гарний одяг, вміння красиво подати себе, і таке інше. Але на війні, де важко, де страшно, у людини може не вистачати ресурсу підтримувати цю маску й грати роль керівника підприємства, батька родини, професіонала в якійсь сфері, – і вона починає проявлятися внутрішня. Тих людей, у яких навіть у тих умовах зовнішня людина збігається з внутрішньою, і називають гідними, справжніми», – розповіла Ірина Рева.
Історії бійців
Під час спілкування з бійцями дослідниця записала чимало зворушливих історій, зокрема про переломні моменти в житті своїх героїв, невипадкові зустрічі, небуденні випадки.
Одна з них – про лікарку-волонтерку Наталію Зубченко, яка перед відправленням на фронт провела інструктаж бійцям полку «Дніпро-1». Те, що вона встигла розповісти воякам за кілька годин, потім врятувало життя одному з них, Дмитрові Бойку. Той зазнав важких поранень під Іловайськом, але зміг надати собі першу допомогу – і вижив.
Іще одна історія – також бійця полку «Дніпро-1» Віктора Савченка, пораненого в іловайському «коридорі».
«Важко поранений, він доповз до укриття. І кричить хлопцям, щоб у першу чергу йому перетягнули ноги. Хлопці, які йому допомагали, – контужені, вони не чують, що він говорить. Тоді він сам дістає джгут і перетягує собі ноги. Інший момент: через якийсь час, коли багато годин він пролежав із перетягнутими кінцівками, він розуміє, що може їх втратити. Каже: послабте. Лікарі не погоджуються, бо також не мають такого досвіду. Тоді він наполягає на своєму, під власну відповідальність. Це було правильне рішення, воно допомогло йому зберегти ноги», – розповіла Ірина Рева.
Розповіді тих, хто пройшов війну, – «диванним патріотам»
На презентацію видання прийшли бійці, чиї інтерв’ю опубліковані в книжці. Один із них – Анатолій Родіонов. Він – кадровий військовий: у складі Радянської армії воював в Афганістані, у складі Збройних сил Росії брав участь у збройних конфліктах на Кавказі, а з 1993 року служив у Збройних силах України. Залишивши військову службу, займався деревообробним бізнесом.
Коли почалася війна на Донбасі, каже, він не зміг залишатися осторонь – пішов воювати. Був комбатом 13-го мотопіхотного батальйону.
Так, у нас трішки інші цінності. Дружба, відданість…Анатолій Родіонов
Про все це чоловік розповів в інтерв’ю для книжки. Але, признається він, багато чого лишилося поза межами розповіді.
«Нам не можна розказувати цивільним усе, бо цивільні можуть бути шоковані й травмовані. Багато хто з нас, хто пройшов бойові дії, також зазнав моральних травм. Мене це оминуло, адже я – кадровий військовий. Так, у нас трішки інші цінності. Дружба, відданість… Навіщо ця книжка? Дуже багато в нас розвелося «диванних патріотів», і хочеться, щоб ця «диванна сотня», перш ніж робити висновки й писати щось у соцмережах, знала хоча б те, чим ми з хлопцями поділилися в цій книжці», – сказав Радіо Свобода Анатолій Родіонов.
Проєкт Інституту нацпам’яті
Книжка Ірини Реви – проєкт некомерційний. Вона вийшла друком завдяки Українському інституту національної пам’яті, одним із напрямків видавничої діяльності якого є дослідження українсько-російської війни на Донбасі, каже начальник Південно-східного відділу управління реалізації політики національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті Ігор Кочергін.
«Ця книжка присвячена не просто фактам, а людям, які пройшли цю війну, або й досі проходять», – сказав він.
Тираж книжки невеликий, у вільному доступі паперової версії немає. Але її можна буде прочитати, завантаживши на сайті інституту.
