ЗАПОРІЖЖЯ – У Запоріжжі від початку зими стартував новий волонтерський проєкт з вивчення української мови. Паралельно в місті понад 5 років діє український розмовний клуб. Обидва проєкти нині працюють на базі однієї з бібліотек міста. Радіо Свобода побувало на зустрічі одного з мовних клубів і поспілкувалося з його учасниками і модератором.
Запорізька обласна бібліотека для юнацтва. Проєктор, ноутбук, книжки з вивчення української та фліпчарт. В цій аудиторії готуються до чергової зустрічі розмовного клубу української мови. Модераторка в ньому – поетеса родом з Луганщини Олена Ольшанська. Бере участь як викладачка і координаторка проєктів з вивчення української мови у Запоріжжі не перший рік.
Пригадує як все починалося: «Курси української мови виникли у 2014 році після Майдану (діяли в рамках всеукраїнського проєкту «Безкоштовні курси української мови» – ред.). Ініціював їх тоді Ігор Зубко (учасник Майдану в Києві і Запоріжжі, запорізький громадський діяч – ред.) і ще команда волонтерів. Я долучилася до команди спершу як викладачка наприкінці 2014 року, а з 2015 року вже стала координаторкою. І з 2015 року ми значно розширилися. У нас були такі курси, що ми спершу пробували три місяці, потім дійшли до шести, і навіть був начальний рік – з вересня по травень. Було таке, що по Запоріжжю мали до п’яти різних груп, тобто в кожному районі міста на базі якоїсь бібліотеки у нас були групи. Було таке, що набір був до близько 200 учасників. Це було дуже круто. До карантину ми так активно йшли. Коли настав карантин, то частково перейшли в онлайн, але формат, який людям більш цікавий – це, все-таки, живе спілкування».
Наразі в місті безкоштовно можна вдосконалити свою українську в рамках проєкту «Єдині». Для участі у ньому можна зареєтруватися на спеціальному сайті. Це всеукраїнський волонтерський проєкт, що діє від весни минулого року. У Запоріжжі він стартував восени 2022-го. Втім, війна наклала свій відбиток на його розвиток у місті.
Упродовж 28 днів учасники отримують на електронну пошту матеріали теоретичні, практичні завдання, поради з посиланнями на відео-аудіо. 4 зустрічі в форматі розмовного клубуОлена Ольшанська
«Єдині» – це 28-дений курс, тобто щомісяця відбувається новий набір, і упродовж 28 днів учасники отримують на електронну пошту матеріали теоретичні, практичні завдання, поради з посиланнями на відео-аудіо тощо. І упродовж місяця передбачено 4 зустрічі в форматі розмовного клубу. Безпосередньо я як модераторка і бібліотека як майданчик долучені до проведення розмовних клубів у межах проєкту «Єдині». Сам проєкт стартував з весни 2022 року. Ми у Запоріжжі на базі нашої бібліотеки планували у жовтні розпочати. Але через обстріли і погіршення безпекової ситуації були змушені працювати онлайн. В грудні ми нарешті почали повноцінно проводити офлайн, живі зустрічі», – каже Олена Ольшанська.
Паралельно в Запоріжжі також працює «КУМ» – «Клуб української мови». Саме його заняття відбулося 23 січня. З’явився «КУМ» ще у 2016 році.
«Ці зустрічі ми по-суті відновили, тому що цей проєкт існував десь з 2016 року. Виник він з ініціативи учасників тоді дуже активного проєкту «Безкоштовні української мови». Я також модерувала їх по Запоріжжю. Самі учасники, пройшовши курс навчання, не захотіли розходитися на канікули, а сказали: «Давайте ми ще якісь зустрічі будемо поводити». І ми вирішили, що це буде ось такий клубний формат, і раз на тиждень ми збиралися, щоб говорити про книжки, про культуру, літературу. І, відповідно, ми зараз також у такому форматі свою роботу відновили. Учасниками клубу «КУМ» є і випускники проєкту «Єдині» і всі охочі, незалежно від рівня знань, були вони раніше на наших заходах чи ні», – ділиться модераторка проєкту.
Учасники розмовного клубу
А ось і перші учасники клубу. Прошу поділитися своєю історією. Так, Наталя клуб відвідує близько місяця. Приєдналась до нього по завершенню 28-денного курсу в рамках проєкту «Єдині».
Вже давно хотіла вдосконалювати свою українську. Просто не було такої можливостіНаталя
«Я – вихователька. Мені треба спілкуватися з батьками, і завжди хотіла спілкуватися так, щоб їм приємно було мене слухати. Вже давно хотіла вдосконалювати свою українську. Просто не було такої можливості, щоб зібратися десь з однодумцями і спілкуватися саме розмовною мовою, тому що так українською мовою, наприклад, якщо писати, то пунктуацію і орфографію доволі непогано знаю. В інтернеті побачила такий курс «Єдині», туди записалась. Дають завдання – і одним з них був розмовний клуб. Коли була перша хвиля, то був онлайн, і це було не те трошки. А під час другої хвилі вже було очне спілкування, і ось тут мені сподобалось», – ділиться Наталя.
Інша учасниця клубу на ім’я Ільмира на початку розмови просить, якщо буде потреба, то підказувати їй, як українською мовою те чи інше слово. Каже: аби перейти на українську, бракувало українськомовного оточення у Запоріжжі.
Мені давно подобається українська мова, бажання перейти на неї також було, але оточення розмовляло російською... Намагаються розмовляти українськоюІльмира
«Мені давно подобається українська мова, бажання перейти на неї також було, але оточення розмовляло російською мовою. І останні три роки частіше в документах треба було писати українською, тому склалася ситуація. Були різні курси. В фейсбуці курс «Єдині» найбільше сподобався. Саме те сподобалось, що є клуб, що є офлайн-зустрічі, на яких можна розмовляти українською. І також я зрозуміла, що є інші, які теж, як я, дуже намагаються розмовляти українською, тому мені в клубі легше розмовляти українською. Я не соромлюсь розмовляти. Мені цікаво не тому, що зараз є настрій проти російської мови. Просто ця мова дуже подобається. Фільми дивлюсь українською мовою, передачі також українською і навіть не замислююсь, якою мовою йде, все зрозуміло».
Зізнається, що через певні недоліки у володінні розмовною українською досі існує страх активно говорити у побуті нею. Ділиться, як долає його:
«Тих знайомих, хто розмовляє українською мовою, прошу писати мені українською мовою. Тоді і я їм відповідаю українською мовою. Коли пишуть, кажуть, то я машинально тоді російською відповідаю. Для мне це другі курси українською. Я вчилась не в Україні, і моя батьківщина – Узбекистан. І хоч я років 30 тут, але не вчила ані в школі, ані будь-де українську, тому мені складніше переходити».
Для іншої учасниці клубу Наталі це вже не перша спроба перейти в повсякденному житті з російської на українську мову спілкування:
«У мене поступове було рішення. Я ще років 10 тому замислювалась, що ми в Україні розмовляємо російською. І ми компанією кілька осіб вирішили спілкуватися українською. Це було у закордонній поїздці. Поки ми були таким маленьким колом, ми спілкувались. Коли ми повернулись в Україну, то у нас в Запоріжжі всі розмовляють російською і взагалі так сприйняття дуже дивне, що ти раніше розмовляв російською, а зараз українською. Потім в 2014 році теж думала, що, можливо, треба перейти. Десь в 2016-му у мене в родині донька почала розмовляти українською, і я спочатку з нею також почала розмовляти. Але через брак словникового запасу у мене мова була дуже така повільна. І складалось враження, що я з порушенням інтелектуального розвитку. І взагалі по роботі треба було іноді дуже швидко відповідати, і чекати поки пригадаю, як перекласти якесь слово, було важко».
Нову спробу перейти на українську Наталя зробила у 2022 році. Каже: якби раніше потрапила у подібний проєкт, де не лише можна вдосконалити свої мовні навички, а й отримати підтримку таких самих слухачів, які теж працюють над своєю мовою, то, мабуть, раніше б перейшла на українську.
Ми з подружкою на роботі вирішили розмовляти українською, а ніхто нас не підтримувавНаталя
«Як деякі кажуть, що «мы заснули 23 февраля, а прокинулись 24 лютого», то в мене такого не було. Але я трошки починала щось дивитися, щось читати. А потім ми з подружкою на роботі вирішили розмовляти українською, а ніхто нас не підтримував, навіть, навпаки, казали, чого язики ламаєте, ми всі свої, можна розмовляти звичною, російською мовою, не треба підтримувати статус чи щось таке», – каже Наталя.
Учасницею «КУМ», які і попередні співрозмовниці, стала після занять у розмовному клубі проєкту «Єдині», на який її підписала донька.
Старожили розмовного клубу
Є в «КУМ» і свої «старожили». Так, Любов відвідує розмовний клуб понад 5 років. Вона – одна з випускниць ще «Безкоштовних курсів української мови».
«Із 2016 року відвідую. Це тоді були у нас курси. Ми не захотіли розійтися ось так просто, взяти і закінчити. Ми вмовили пані Олену, щоб вона знайшла час, щоб ми ще раз на тиждень зустрічалися. І ми створили цей клуб української мови і почали ходити сюди», – ділиться Любов.
У 2016-2018 роках взагалі не було чутно. Зараз українську мову я в повсякденному середовищі дуже часто чуюЛюбов
Каже про важливість мовного середовища і спілкування з однодумцями. Певний період під час спалаху коронавірусу занять клубу не проводились:
«Дуже важко було. Карантин 2 роки, а потім війна – тільки зараз почали зустрічатися. Дуже важко. Зараз я хоча б чую трошки, що в місті розмовляють. А в 2016-2018 роках взагалі не було чутно. Потім вже примусили продавчинь в мережах супермаркетів – і вони почали розмовляти українською. Зараз вже звикли до цього, а то ж не було. Зараз чую, що багато людей розмовляють. Можливо, це переселенці, переміщені особи, але українську мову я зараз в повсякденному середовищі дуже часто чую».
Від 2019 року у клубі – ще одна «старожил» клубу по імені Людмила. Жодних курсів української мови не закінчувала – сама прийшла до «КУМ». Була активною відвідувачкою бібліотеки, на базі якої працює клуб, і звідти і дізналася про його існування.
«Українську мову я не вчила в школі. Була звільнена, хоч я народилась в родині, де моя мама – українка, тато – росіянин. А я з дитинства дуже хворіла, по пів року лежала в лікарні і самоосвітою займалась, тому звільнили від вивчення української мови. Але я її бачила, чула у селі, Гуляйполі у своїх дідусів-бабусів. Потім працювала 20 років у Національному банку, де мовою не спілкування, а мовою обов’язковою, державною мовою документів була українська мова. Це було дуже цікаве середовище. Ми з усіх усюд, з усієї України з’їжджалися. Наші розмовляли російською і намагались українською. Але розумієте, що було: якесь таке відчуття, що в тебе не так виходить розмовляти, тому я краще буду розмовляти російською», – ділиться учасниця клубу.
Мене до української мови і літератури спонукала книжкова толока, яка вперше була організована у Запоріжжі у 2015 роціЛюбов
Допомогли їй пришвидшити перехід на українську в повсякденні масові книжкові та літературні заходи, що проводились у місті.
«Що мене до української мови і літератури спонукало, то це була книжкова толока, яка вперше була організована у Запоріжжі у 2015 році. Це була неймовірна подія. І я почала після того читати лише українською художню літературу і українських авторів. І це було просто неймовірно», – пригадує Людмила.
Вплив війни
Поки спілкуємось з учасниками клубу, підходить час початку зустрічі. Всі зібралися. Сьогоднішня тема безпосередньо пов’язана з військово-політичними подіями, що відбуваються в житті України. Отож невелика мовна розминка зі скоромовкою, і учасники клубу починають обговорення. Дискують, чи може бути мова зброєю, як правильно вживати прийменники «в» і «на» щодо назв країн і територій та чому росіяни вживають вираз «на Украине», чи правильно говорити про початок війни РФ проти України, маючи на увазі події до 24 лютого 2022 року…
Коли трапляються такі складні переломні моменти – революція, АТО, війна, – то це завжди стає таким каталізатором, поштовхом для людей, щоб вибрати нарешті українську мовуОлена Ольшанська
Та війна вплинула не лише на теми розмовного клубу, а на інтерес містян до таких заходів. Так, доступний для запорожців і нині діючий у місті проєкт «Єдині» виник після повномасштабного вторгнення РФ до України. І хоч в офлайн-режимі у Запоріжжі він представлений лише в форматі мовного клубу, Олена Ольшанська каже, що запит на такі зустрічі значний: містяни-учасники проєкту заповнюють всі місця під час запису на офлайн-зустрічі, а якщо хтось з учасників з тих чи інших причини не може брати участь, то на їхнє місце завжди є нові охочі.
«Зі свого досвіду викладацького можу сказати, що коли трапляються такі складні переломні моменти – революція, АТО, війна, – то це завжди стає таким каталізатором, поштовхом для людей, щоб вибрати нарешті українську мову. Бо попередній волонтерський проєкт «Безкоштовні курси української мови» виник безпосередньо на Майдані, бо перші заняття були в Києві прямо недалеко від Майдану проведені. І тут коли від 24 лютого, від початку повномасштабного вторгнення люди зрозуміли, що українська мова є нашою зброєю. І так само, як слово «Паляниця» ставало паролем, щоб зрозуміти, хто свій, хто чужий. Так само багато людей зрозуміли: як я можу говорити, що я українець, якщо при цьому я не говорю українською мовою?!» – ділиться модераторка клубу.
Ми дуже часто працюємо над подоланням сильних негативних стереотипів, які дуже міцно сидять у головах людейОлена Ольшанська
Додає: «Багато хто відчув сміливість говорити українською, бо ми на курсах в форматі розмовних клубів дуже часто працюємо над подоланням сильних негативних стереотипів, які дуже міцно сидять у головах людей. Один з них – те, що українська – це мова села. Інший – це те, що українською не можна говорити про якісь високі, серйозні, інтелектуальні речі. І третій стереотип, який мій «улюблений» – те, що українською треба говорити суперідеальною, лише літературною, що у жодному разі не можна, щоб був суржик, не можна її якось паплюжити. Тобто така популярна відмовка: «Я лучше не буду коверкать язык», і тому взагалі не буду говорити українською. Тому ми в першу чергу працюємо над подоланням такого психологічного бар’єру, який долається елементарно практикою і підтримкою один одного».
Понад 1 мільйон 300 тисяч людей з усього світу вирішили вивчати українську мову після початку повномасштабної війни Росії проти України – це нещодавно оприлюднені дані компанії Duolingo, що випускає програму для вивчення мов. Цікавість до української мови залишається стабільно високою уже понад 9 місяців, вказують в компанії.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
