24 лютого 2022 року фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя змінив сценічний костюм на військову форму, а мікрофон – на зброю. Каже: був готовий до такого, адже давно передбачав велику війну з Росією.
Спочатку – оборона оточеного армією РФ Києва. Згодом – порятунок поранених українських військових на окупованій Росією частині Харківщини. Так виглядали для співака перші пів року широкомасштабної війни.
Нині ж він – знову на культурному фронті, з якого у будь-який момент готовий повернутися на передову.
Якою побачив цю війну Тарас Тополя? Якими є його найстрашніші спогади про бойові чергування? Чи є наразі в його житті місце для творчості? Та як часто він спілкується із головнокомандувачем Валерієм Залужним та президентом Володимиром Зеленським? Про усе це і не тільки фронтмен гурту «Антитіла» розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.
Нижче – головні тези розмови з Тарасом Тополею.
Повну версію інтерв’ю дивіться тут:
Про відчуття «континентальної війни»
«Ця війна – це ще не та війна, про яку я казав (наскільки вона не була би жахливою для України). Може бути війна, в якій участь не опосередковано, а прямо (і на землі, і в морі, і у небі) будуть брати більше країн. Це досить реальний сценарій».
Про складнощі у роботі військового медика
«Найскладніше – від почуття відповідальності: зробити щось не так, щоб через мою помилку загинула людина, яка могла би вижити.
На щастя, у нас немає жодного загиблого, який пораненим потрапляв би до нас до рук. Усі були довезені до стабілізаційного пункту, усім була надана екстрена медична допомога.
Але цей страх – відчуття того, що ти можеш не впоратися і від тебе залежить життя, – воно, звичайно, висіло там наді мною».
День із військовими медиками в Бахмутському стабпункті: фоторепортаж із передової
Про те, чому армія РФ «полює» на українських військових медиків
«Якщо немає медиків, виживаність батальйонів критично знижується. І те, наскільки гарно налагоджена медична евакуація, наскільки фахово і злагоджено працюють групи парамедиків, від цього залежить виконання батальйоном бойових завдань. Тому медики мають велике значення.
Плюс треба розуміти, що є «золота година», завдяки якій некритичні поранення не стають критичними. По суті при хорошій, злагодженій роботі медиків через пів року боєць може повернутися до виконання бойових завдань.
При медичній евакуації, яка є в окупанта (тобто з гумовими джгутами Есмарха, з аптечками зразка СРСР) некритичне поранення стає критичним, боєць стікає кров’ю на полі бою. Вони можуть собі дозволити це. Тому що у них необмежений, величезний людський ресурс, вони кидають хвилями своїх солдатів на наші укріплені позиції.
У нас такої парадигми не може бути в принципі. Бо ми цінуємо людей. Росіяни це знають. І тому вони намагаються у тому числі знищувати ті місця, де дислокуються медики».
Коментарів російської сторони в умовах війни отримати неможливо.
Операції у підвалі, знеструмлений морг, розстріл колеги: що медики Ізюма пережили в окупації (фотосвідчення)
![«Ми всі час від часу впадали у жахливу депресію. Ми плакали, проклинали. Ми нічого не хотіли робити», – розповідає Юрій Кузнецов. «Та з кожною врятованою людиною, з кожним врятованим життям впевнювалися [у правильності рішення] залишитися тут... Ми переконалися, що все не було марним».<br />
<br />
У перші дні війни й під час російської окупації Ізюма співробітники лікарні провели в підвалі чотири місяці, роблячи там операції. З наближенням зими вони планують повернутися туди](https://gdb.rferl.org/059c0000-0aff-0242-d070-08dab65d537d_w1024_q10_s.jpg)
Про творчість на передовій
«Нам доводилося досить багато разів записувати якісь відео, грати щось під гітару, коли була можливість. Але це все було спрямовано на зарубіжну аудиторію. У нас не було виступів в окопах для наших побратимів. Там було просто не до цього».
Про долучення благодійного фонду «Антитіл» до розробки інноваційної зброї для ЗСУ
«Уже перші випробовування не на полі бою відбулися цієї штуки. Далі все ближче той час, коли її застосують у бойовому режимі. Я дуже надіюся, що все буде ефективно. І це дозволить по суті за 4-5 тисяч доларів знищувати техніку, яка вартує мільйони (будь-яку техніку, кліренс якої вище 30 см). Надіюся, що на початку наступного року вже будуть якісь хороші новини».
Про взаємини з головнокомандувачем Залужним
«Відчуваю величезну повагу як до фахівця, професіонала, так і по-людськи. Ставлюся позитивно. Але завжди зауважую, що не можна виокремлювати генерала Залужного від системи вертикалі влади, яка є на сьогодні.
Вдячний Офісу президента за те рішення, коли генерал Хомчак був звільнений з цієї посади, а командувати ЗСУ прийшли бойові генерали: такі, як Залужний, Мойсюк, Шаптала і багато-багато ще.
Ще до війни ми були знайомі із Залужним. Комунікувати можемо. Але я – така людина, що я дуже обережно ставлюся до нав’язливої комунікації. Тобто якщо я комунікую з кимось, у кого, як я розумію, величезне навантаження і величезний потік інформації і справ, я намагаюся це робити по ділу і тоді, коли вже це дійсно залежить, коли щось залежить від його рішення».
Про взаємини з президентом Зеленським
«Моя думка стосовно президента завжди була позитивною. Я дуже хотів би, щоб Володимир Зеленський пішов на другий термін.
Я можу написати президенту, але для чого це робити? Президент – це верховний головнокомандувач і великою мірою політична фігура. Не потрібно смикати його, відволікати його час.
Я зустрічався з Володимиром Зеленським на Харківщині останній раз. І це була така мотивуюча для мене, надіюся, і для нього зустріч.
Незважаючи ні на що, він не забронзовів. Він залишається людиною, з емоціями, з почуттями, з відчуттями. Звичайно, що він змінився дуже. І це видно. Його життя змінило і війна змінила. Але він залишається абсолютно відкритим».
Про єдину національну ідею
«Дуже хочеться, щоб, коли ми переможемо, у нас з’явилася та ідея, навколо якої ми можемо об’єднатися, – щира, справжня. Для мене ця ідея освіти і виховання. Не знаю, чи для інших людей вона є релевантною. Для мене це так.
Я дуже вірю, що після перемоги мій меседж про об’єднання буде вже працювати трошки по-іншому. І причиною цього буде не зовнішня загроза, не біда, якій треба протистояти, а внутрішній порив всього народу і політичної еліти».
Про політичні амбіції
«Станом на зараз я не збираюся йти в політику.
Загалом кожен в країні може йти в політику, незалежно від професії, віку. Залежно від віку – так. Але кожен громадянин, який досягнув повноліття, може піти в політику. І має на це право».
Про Нацвідбір на «Євробачення-2023»
«Нарешті виписані якісь критерії, які не дозволяють артистам з сумнівною громадянською позицією брати участь у відборі. Цього не було раніше.
Нам було досить легко судити, тому що все було зрозуміло з громадянською позицією учасників, все було зрозуміло з їхнім бекграундом, не було ніяких зашкварів у минулому. А, можливо, якщо й було, то громадськості їх знайти не вдалося. І тут оцінювали більше творчу складову.
Найсильніші емоції у мене викликала і викликає пісня Марини Круть. Це мурахи і це «комок» у горлі, і це сльози! Мені важко слухати її. Там є такі тригерні слова, на яких мене починає... я розбираюся. От! Але це, звичайно, суб’єктивно. Тому що в мене є певний досвід війни. І мене це чіпляє.
Абсолютно заслужено їдуть TVORCHI. Це міцний, крутий номер. Це гарний продакшн, це якісний, свіжий саунд. Це щось нове від України, яке, можливо, для когось і контрастує на тлі війни, але, зрештою, треба розуміти європейський контекст. Ну, не можемо ми постійно подавати все лише зі сторони війни. Має бути якась різноманітність, має бути щось, що показує, що ми всупереч, навпаки, всупереч тій драмі, яка відбувається в нашій країні, можемо робити якісне. Їхній номер – це якісна штука. Я не можу сказати, що це хіт. Але це якісна базова композиція для Європи, яка може спрацювати. Якщо навіть не спрацює, я вірю, що ми потрапимо в десятку. Слабо віриться, що ми переможемо. Але треба трошки паузи.
Чому «Антитіла» не представлятимуть Україну на «Євробаченні»
«Якось раніше не складалося. Не було пісні, не було такої серйозної мотивації, не було, мабуть, найперше усвідомлення внутрішнього, для чого нам туди йти, для чого воно потрібно нам. Я вірю, що щось вдається добре, коли ти сам впевнений, гориш цим. А якщо ти це робиш так: а раптом? То воно так і стається. «А раптом» – це «проходняк». Тому, можливо, колись і потрапимо. Але я сумніваюся».
Про перемогу України і «падіння імперії»
«У Росії буде ходити українська гривня. Я мрію, що це колись станеться.
Але якщо бути серйозним, то хочеться, звичайно, щоб поневолені народності, які тримає Росія у своїй тюрмі, нарешті отримали свободу. Україна дає такий шанс, ослаблює Росію, ослаблює вертикаль. І я дуже вірю, що наступними, хто повстане, будуть народи Кавказу. І ми побачимо ще падіння імперії. І з якоїсь із частин цієї імперії налагодимо нормальні стосунки. І все буде добре.
Росія мусить спокутувати цей гріх, який вони зробили, поколіннями. І буде спокутувати. І це не лише справа про репарації. Це справа про каяття. І ми мусимо примусити їх, якщо навіть не до щирого каяття, то хоча би до формального каяття за все те, що вони зробили.
Якщо такий концерт у Кремлі під українським прапором буде відбуватися, то гурт «Антитіла» там буде казати саме про це».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномасштабної війни від 24 лютого 2022 року по лютий 2026, за оцінками загинуло понад 15 тисяч цивільних і понад 41 тисяча зазнали поранень.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Лише під час російської блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
