Дві армії у великій війні: успіхи і невдачі ЗСУ та армії РФ у 2025 році. Прогноз на 2026 рік

У 2025 році Росія продовжила просування територією України. І хоча російським силам вдавалося підтримувати вищі, ніж у минулі роки, темпи наступу, аналітики вважають, що переломити хід бойових дій армії РФ так і не вдалося. Незважаючи на надскладну ситуацію, значну перевагу супротивника в особовому складі, техніці та озброєнні, оборона України зберігала свою зв'язність. Головною проблемою для ЗСУ залишається брак людей на передовій, що багато в чому і призводять до російського просування.

Про підсумки 2025 року для російської та української армій Радіо Свобода розпитало аналітиків команди Conflict Intelligence Team та співзасновника OSINT–проєкту Black Bird Group Джона Геліна.

Військовослужбовці 152-ї єгерської бригади ЗСУ на своїй позиції в Донецькій області. Україна, 25 грудня 2025 року

Успіхи та невдачі армії РФ

Серед головних успіхів російської армії у 2025 році аналітики Conflict Intelligence Team виділяють збільшення темпів просування порівняно з попереднім роком.

«просочування» або «інфільтрація»

Справді, тоді ЗС РФ вдалося, за даними українського аналітичного порталу DeepState, захопити 3654 квадратні кілометри з урахуванням просування в Курській області, а цього року (з 1 січня по 24 грудня) – 4727, з урахуванням тієї самої Курської операції.

Аналітики зазначають, що російській армії при цьому вдавалося вести інтенсивні наступальні дії протягом дуже тривалого часу: з квітня – травня до самого кінця року. Найбільш суттєві результати, на думку експертів, росіянами були досягнуті в Донецькій та Запорізькій областях України, а також у Курській області Росії.

Крім цього, російській армії вдалося адаптуватися до української тактики з широким залученням дронів.

У результаті Росія перейшла до тактики «просочування» або «інфільтрації», тобто тактики наступу малими штурмовими групами, практично відмовившись (до пізньої осені) від механізованих атак.

«Хоча така тактика і веде до великих втрат, вона все ж дозволяє вести наступальні дії. Причому, як ми зазначили вище, темп просування зріс, і за рахунок скорочення втрат у бронетехніці російській армії навіть вдалося створити її резерви», – кажуть експерти.

Російський солдат із 36-ї танкової бригади 29-ї танкової армії Східної групи військ Росії на окупованій українській землі.Листопад, 2025 року

вдосконалення застосування БПЛА

У CIT також відзначають прогрес у використанні БПЛА російською армією. І мова в даному випадку не про «Шахедів», а про дрони, що застосовуються на оперативно–тактичному рівні. Аналітики, зокрема, виділяють:

• зростання кількості дронів, що застосовуються;
• розвиток тактичної складової та її застосування в бою;
• поліпшення системи підготовки особового складу;
• створення необхідної структури.

У цьому контексті варто згадати російський підрозділ «Рубікон», який хвалять за високий професіоналізм, чітку структуру та високу ефективність. Цей підрозділ концентрується переважно на відрізанні української логістики, що, наприклад, багато в чому сприяло відступу ЗСУ з Курської області, оскільки в якийсь момент постачання українських підрозділів, що перебували там, виявилося практично неможливим.

Про «Рубікон» читайте тут: Секретний «Рубікон» Росії. Чим займається, де базується і як досягає успіху на полі бою (розслідування)

У результаті проведеної російською армією роботи, зазначають у CIT, баланс сил у сфері оперативно–тактичних БПЛА суттєво змістився на користь ЗС РФ.

Масштаби випуску та застосування вдалося наростити і в сфері далекобійного озброєння: крилатих і балиістичних ракет, але, перш за все, далекобійних БПЛА типу «Шахед» і «Гербера».

При цьому, кажуть аналітики, в галузі застосування БПЛА відбувається постійна модернізація як у технічному плані (опція ручного керування дроном, завадостійкість тощо), так і в тактичному (зміна висоти польоту та заходу на ціль).

Це, у свою чергу, змушує ЗСУ постійно адаптуватися до змін і не дає надійно вибудувати систему протидії. Як зазначають у CIT, такий загальний обсяг дронів і ракет «поставив би у скрутне становище будь-яку армію світу».

Місце російського повітряного удару у житловий будинок Києва під час масованої ракетно-дронової атаки. 27 грудня 2025 року

мобілізація і виплати

Нарешті, кажуть аналітики, незважаючи на прогнози про падіння набору до армії, Росії вдалося підтримувати стабільний темп підписання контрактів на рівні 400 тисяч на рік, тим самим забезпечуючи інтенсивність наступальних дій.

Це втім, зазначають співрозмовники, коштувало регіонам значних коштів: у Поволжі, наприклад, після виконання плану регіони різко знизили виплати з метою економії: такого у 2024 році не було, кажуть у CIT.

великі втрати

Серед невдач російської армії в CIT називають, як і раніше, відносно низький темп просування: і хоча він зріс у 1,5 раза порівняно з минулим роком, увесь успіх досягався лише на тактичному рівні.

«Росія, маючи значну перевагу практично в усіх військових компонентах – особовий склад, артилерія, бронетехніка, авіабомби, ракети, «Шахеди» – не в змозі її належним чином реалізувати. У підсумку просування є, але ціною високих втрат і з загальною досить низькою ефективністю», – пояснюють аналітики.

Крім цього, повітряна ударна кампанія так і не завдала Україні критичної шкоди, незважаючи на колосальні обсяги витрачених засобів ураження. У CIT пов'язують це з, як і раніше, вкрай низьким рівнем російської розвідки:

«Маючи величезну кількість ударних засобів, ЗС РФ не можуть створити «банк» воєнний цілей. Звідси зокрема беруться і удари по зерновозах, у яких нібито «перевозять БПЛА», ресторанах, де нібито «збираються офіцери НАТО», і дитячих садках, де нібито «збирають БПЛА для ЗСУ». Усе це, безумовно, є воєнними злочинами».

Підбиваючи підсумки року для російської армії, співзасновник фінського OSINT–проєкту Black Bird Group Джон Хелін зазначає, що у 2025 році Росії не вдалося досягти «вирішальної та беззастережної перемоги»: ЗС РФ справді досягла територіальних успіхів, але вони не змінили хід війни.

Російський танк із протидроновим захистом. Фото від 4 листопада 2025 року

операції зайшли в глухий кут

Аналітик погоджується, що російське командування змогло вдосконалити тактику, яку воно застосовує, зокрема впровадити «інфільтрацію» та поліпшити координацію ударів безпілотників і далекобійних ракет, але не змогло перетворити ці поліпшення на оперативний успіх.

«Були моменти, коли ситуація для України могла стати більш небезпечною.

Прорив у районі Добропілля міг призвести до більш масштабних подій, а відвоювання територій на Курщині та просування в Сумську область спочатку виглядали досить небезпечними для України та перспективними для Росії.

На практиці ж ці операції зайшли в глухий кут. Суми так і не зазнали серйозної загрози, фронт завмер, так і не давши Росії повною мірою скористатися початковим імпульсом».

Хелін зазначає, що російське просування в Україні було поступовим: у районах Лиману, Сіверська, Покровська, Мирнограда, а також на окремих ділянках Запорізької та Дніпропетровської областей Росія наступала повільно і проривів не відбувалося.

І хоча, на думку аналітика, Покровськ і Мирноград повністю впадуть на початку наступного року, це лише відобразить існуючі тенденції, а не стане показником настання переломного моменту у війні.

Загальну ситуацію у 2025 році для Росії він називає поєднанням тиску та стагнації: ЗС РФ просуваються, ЗСУ відчувають дедалі більший тиск, але Росія, як і раніше, не може домогтися такого оперативного успіху, який змусив би змінити стратегічний баланс сил.

Військовослужбовці 152-ї бригади ЗСУ стріляють з реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» по позиціях російських військових. Донеччина, 25 грудня 2025 року

Успіхи та невдачі ЗСУ

Серед успіхів української армії команда CIT виділяє недопущення кризи в обороні на оперативно–стратегічному рівні.

Незважаючи на значну перевагу ЗС РФ в особовому складі, техніці та озброєнні, оборона України зберігала зв'язність протягом усього року, за винятком, як зазначають аналітики, кількох криз тактичного масштабу та однієї, близької до оперативного, тобто більш високого рівня, в районі Гуляйполя.

Враховуючи багато більш песимістичних прогнозів, у CIT називають це «непоганим результатом».

Крім цього, ЗСУ вдалося змінити концепцію оборонних та фортифікаційних споруд, а також побудувати масштабні лінії загородження за новими стандартами з упором на протидію малим піхотним групам ЗС РФ.

ЗСУ, за словами аналітиків, також вдалося наростити масштаби виробництва та застосування далекобійних засобів ураження: насамперед далекобійних дронів, але також безекіпажних катерів і меншою мірою – ракет.

Україна справді заявляла про зростання виробництва та застосування ракет «Фламінго» та «Сапсан», а також далекобійної версії ракет «Нептун», але фактичних даних про зростання виробництва, так само як і застосування, досить мало.

На відміну від ракет, масштабування сектору далекобійних дронів було помітним на практиці: Україна, за словами аналітиків CIT, змогла провести успішну ударну кампанію з ураження об'єктів нафтопереробки.

Втім, ЗСУ в цьому аспекті іноді не вистачало системності, і іноді вони були змушені переносити свої цілі у зв'язку з політичною необхідністю. Експерти також задаються питанням, чи можливо в цілому шляхом ударів завдати критичної шкоди російській нафтопереробній галузі.

Ще однією яскравою операцією можна назвати «Павутину», коли Україні вдалося секретно доправити вглиб Росії безліч FPV–дронів і потім атакувати відразу кілька віддалених військових аеродромів зі стратегічною авіацією, в результаті чого російські ПКС втратили як мінімум 11 стратегічних бомбардувальників.

І хоча ця операція не позначилася безпосередньо на ході бойових дій, вона стала «болючим щиглем по носі» ЗС РФ, зазначають у CIT.

ЗСУ вдалося провести кілька успішних локальних контрнаступальних операцій:

• ліквідувати прорив ЗС РФ у районі Добропілля,
• блокувати просування ЗС РФ у Сумській області після відступу з Курської області Росії,
• а також зовсім нещодавно деблокувати Куп'янськ.

І хоча ця контратака «поліпшила враження», загальний тренд, на думку CIT, залишається негативним для ЗСУ.

головні проблеми ЗСУ

Україні, наприклад, не вдалося вирішити дві основні проблеми у своїй армії: низьку мобілізацію та широкий масштаб випадків самовільного залишення частини (СЗЧ), внаслідок чого спостерігається «хронічна нестача особового складу», яку аналітики називають основною причиною негативної динаміки на фронті.

На нестачу особового складу накладається і застосування тактики «ні кроку назад», коли українське командування змушує військовослужбовців тривалий час тримати невигідні позиції. Це призводить к непотрібним втратам людей і техніки, не даючи жодного результату, пояснюють аналітики CIT.

«У Курській області було втрачено колосальну для ЗСУ кількість техніки, втрати в живій силі теж були вкрай високими, а плацдарм у підсумку все одно залишають. У результаті кілька найкращих бригад надовго втратили боєздатність. Піти можна було б на кілька місяців раніше, і загальний підсумок ніяк би не змінився. І є безліч аналогічних прикладів меншого масштабу. Те, що зараз відбувається в Мирнограді, належить до цієї ж проблеми. Це позначається як на моралі солдатів, так і на бажанні йти до ЗСУ в цілому».

Україні також не вдалося зупинити просування ЗС РФ, що є основним елементом для досягнення миру на гідних для України умовах.

Зупинка наступу, на думку CIT, дозволила б зміцнити переговорну позицію України як в очах США, так і, з меншою часткою ймовірності, Росії.

що з корпусами?

Перехід ЗСУ на корпусну систему, на думку аналітиків Conflict Intelligence Team, не дав очікуваного результату.

Вони зазначають, що у ЗСУ триває практика дроблення бригад і використання підрозділів однієї військової частини на різних ділянках фронту, що призводить до того, що на різних ділянках фронту можна спостерігати безліч змішаних підрозділів з низьким рівнем підготовки, якими вкрай складно керувати.

Корпусні бригади, у свою чергу, як і раніше воюють у відриві від «материнських» корпусів, а під командування корпусів перекидають частини, що не входять до них за штатом.

Крім того, є проблеми з наявністю корпусних засобів посилення: артилерії, БПЛА та інших засобів підтримки, які намагаються вирішити розширенням рот і батальйонів, але ці процеси проходять повільно, у підсумку запланованого позитивного ефекту досягти не вдалося.

Військовослужбовець 93-ї омб ЗСУ стежить за російськими дронами, поки пікап вирушає на бойове завдання біля Костянтинівки. Донеччина. Україна, 27 листопада 2025 року

Джон Гелін, навпаки, вважає, що перехід до корпусної системи дозволив обмежити кількість великих помилок на фронті, хоча і визнає, що загальний ефект від цього переходу оцінити поки що важко.

«Можливо, це справді позитивна зміна, але я не думаю, що вона зможе переважити всі інші інституційні проблеми, так само як і проблеми з особовим складом, які є в України», – пояснює він.

брак засобів ППО і нерівномірний розподіл ресурсів

ЗСУ також не вдалося вирішити проблему з нестачею засобів ППО на тлі збільшення російських можливостей, кажуть аналітики, що призвело до втрат внаслідок російських повітряних атак великої кількості об'єктів енергетики і залишило без електропостачання, а то і без тепла на тривалі терміни протягом першого місяця зими мільйони українців, кажуть у CIT.

Гелін погоджується, що ударну кампанію по російських НПЗ, так само як операцію «Павутина», а також контрнаступ у Куп'янську справді можна назвати успіхами ЗСУ цього року. Загалом же, на його думку, для ЗСУ, як і для ЗС РФ, цей рік не можна назвати вдалим.

Він зазначає, що ті проблеми, які є в українській армії, не можна назвати новими: це продовження тих самих невирішених проблем, про які говорили і раніше. Він так само, як і CIT, відзначає кадрову проблему: мобілізація, на його думку, залишається «політично токсичною», а інституційні проблеми всередині ЗСУ ускладнюють гнучке управління обороною, і в жодній із цих проблем не наступило принципових змін.

Серед нових проблем він відзначає зміну внутрішньополітичної ситуації в Україні, викликану корупційними скандалами, що торкнулися вищих ешелонів влади, що призвело до зниження політичної стабільності всередині країни, а це, у свою чергу, також може призвести до негативних наслідків для фронту та України в цілому в майбутньому.

Гелін зазначає, що основні невдачі України на фронті пов'язані з нераціональним розподілом ресурсів: «пріоритетні» підрозділи, за його словами, отримують усе необхідне, а інші українські сили, наприклад, у районі Гуляйполя та Сіверська, тим самим послаблюються, що і дозволяє просунутися Росії.

Солдати ЗСУ біля Мирнограда. Донеччина. Грудень 2025 року

У Мирнограді, у свою чергу, повторюються «старі сценарії», коли українське командування затягує рішення про відхід, каже Гелін, у результаті українські підрозділи опиняються в оточенні, а втрата цього міста залишається лише питанням часу.

«Після чотирьох років повномасштабної війни Україна, як і раніше, прагне захищати кожен метр, навіть коли їй слід обмінювати територію на час, і це структурна проблема, а не поодинока помилка», – вважає аналітик.

Про ситуацію в Мирнограді з перших вуст читайте тут: «Тиск скажений». Що відбувається у Мирнограді – інформація від 38-ї ОБрМП

«Чи можна назвати 2025 рік позитивним для України? Ні. Були явно позитивні моменти, не сталося колапсу, але в цілому рік був негативним. Україна показала кращі результати, ніж багато хто очікував, але фундаментально нічого не поліпшилося. Росія просувається швидше, підтримка Заходу виглядає менш стійкою, і Україна вступає у 2026 рік у більш слабкій позиції, ніж рік тому», – резюмує Гелін.

Воєнні тренди 2025 року

Головним трендом 2025 року аналітики CIT називають дедалі частіше та масове застосування дронів, які виконують дедалі більший обсяг завдань: від постачання до евакуації, мінування та ураження техніки і живої сили.

У піхоті, навпаки, спостерігається зменшення тактичних одиниць до одного–двох військовослужбовців: бойові дії проходять дедалі меншим масштабом, а проведення навіть невеликої операції займає дедалі більше часу.

Джон Гелін вважає, що багато в чому 2025 рік став продовженням торішніх тенденцій: Росія продовжує використовувати тактику «просочування» і скоротила використання бронетехніки, хоча як і раніше має її у великій кількості і навіть займається її модернізацією.

Аналітик також відзначає зростання випадків застосування безпілотників для виконання різних завдань на фронті:

«Менше бронетехніки, більше піхоти, більше роботів і безпілотників з більшою дальністю польоту зробили лінію фронту більш пористою, ніж вона була у 2024 році. Усе це пов'язано як із загрозою безпілотників, так і з проблемами з особовим складом. Ми вже бачили випадки, подібні до Добропілля, де російським підрозділам вдалося проникнути глибоко в тил України. Якщо нічого не зміниться, можна очікувати, що у 2026 році подібні події стануть частішими, хоча і не обов'язково в такому самому масштабі»

Військовослужбовці 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» Національної гвардії України під час різдвяної вечері на позиції поблизу лінії фронту у Харківській області. Україна, 24 грудня 2025 року

Чого чекати у 2026 році?

Аналітики Conflict Intelligence Team зазначають, що точної відповіді на питання про те, що можна очікувати від наступного року з військової точки зору, чи зміниться ситуація на фронті і чи залишилися у обох армій сили підтримувати поточні темпи ведення війни і в наступному році, немає.

Вони нагадують: раніше багато аналітиків очікували зниження набору в російську армію, але цього в підсумку не відбувалося.

Втім, навіть якщо це справді станеться, то зниження набору, безумовно, обмежить наступальний потенціал, але утримувати фронт армія РФ все одно зможе.

Для України, констатують експерти, ситуація сскладнюється ще більше через проблеми з мобілізацією та СЗЧ.

І в цьому питанні все залежить від рішень військової та цивільної влади, оскільки теоретично ресурси на вирішення цих проблем в України є.

Віктор Муженко про мобілізацію і СЗЧ: читайте тут

Якщо говорити про ситуацію в цілому, аналітики вважають, що Росія продовжуватиме просування: можливо, після невеликої оперативної паузи, взимку або ранньою весною почнеться новий російський наступ.

новий наступ Росії і рій дронів під керівництвом ШІ

Наскільки він виявиться успішним, передбачити не можна, але потенціалу у ЗСУ повністю зупинити наступ Росії в CIT не бачать.

Аналітики також очікують кількісного та якісного нарощування використання БПЛА та безпілотних систем у цілому.

«Можливо, сторони запропонують проводити структурні рішення для отримання якісної переваги, оскільки технічні нововведення противники швидко переймають один в одного. Також можливо, що ми побачимо частіше застосування штучного інтелекту на фронті, і навіть перші спроби створення рою дронів під керуванням ШІ, але навряд чи це встигне стати чимось помітним у масштабі всієї війни, скоріше, лише перші кроки. Напевно будуть і такі сюрпризи, про які ми зараз навіть не можемо припускати», – кажуть вони.

«І Україна, і Росія, ймовірно, зможуть підтримувати такий рівень бойових дій наступного року»

Джон Гелін очікує, що наступного року ситуація на полі бою залишиться приблизно такою самою. Він зазначає, що якщо Україна не знайде спосіб вирішити свої кадрові та інституційні проблеми, темпи просування Росії можуть прискоритися.

При цьому причин для можливого «горизонтального краху» для жодної зі сторін у найближчому майбутньому аналітик не бачить:

«Якщо не відбудеться економічного колапсу, який важко передбачити і який не є моєю безпосередньою сферою діяльності, то і Україна, і Росія, ймовірно, зможуть підтримувати такий рівень бойових дій наступного року. Росія, зокрема, показала, що готова терпіти серйозні економічні проблеми заради продовження цієї війни, тому я з обережністю ставлюся до будь-яких прогнозів про те, що економічний колапс змусить Росію піти на мир»

Він погоджується, що зима, як і раніше, ймовірно, уповільнить хід бойових дій, а навесні темпи боїв можуть знову прискоритися.

Якщо нинішні тенденції збережуться, 2026 рік може виявитися важчим для України, з швидшими успіхами Росії та складнішими рішеннями для українського командування про те, де утримувати позиції, а де відступати, каже Гелін.

Ситуація, на його думку, також багато в чому залежить від факторів, не пов'язаних безпосередньо з полем бою:

«Що зроблять Сполучені Штати, що зробить Європа, збільшиться чи зменшиться підтримка, і що чекає на внутрішньополітичну сцену України після відставки Єрмака – усі ці фактори можуть зіграти свою роль, так само як і внутрішня боротьба за владу між фракціями в адміністрації США також може зіграти свою роль. Усе це в сукупності впливатиме на хід війни не менше, а, можливо, і більше, ніж події на фронті.

Проста відповідь звучатиме так: якщо не відбудеться якихось серйозних змін, то для України ситуація на воєнному фронті, ймовірно, погіршиться, Росія доможеться більшого успіху, а реальні змінні будуть швидше політичними та економічними, ніж чисто воєнними. Їх може бути складніше передбачити, ніж тенденції на лінії фронту»

За даними DeepState, ЗС РФ вдалося просунутися за 2025 рік (з 1 січня по 24 грудня, з урахуванням Курської області) на 4727 квадратних кілометрів. При цьому площа підконтрольної ЗСУ території Донецької області становить п'ять тисяч квадратних кілометрів. І хоча війна є нелінійним процесом, а на шляху російської армії лежить велика агломерація міст Слов'янськ і Краматорськ, ми запитали експертів, чи можливе у 2026 році повне захоплення Росією Донецької області.

Що про Донбас?

Джон Гелін не став прогнозувати повне захоплення Донецької області у 2026 році. Він зазначає, що просування Росії цього року в основному були на інших ділянках фронту, а не в районі Слов'янська та Краматорська, тому екстраполювати темпи просування таким чином, на його думку, невірно.

Фінський аналітик вважає, що якщо нинішній темп просування Росії збережеться або навіть прискориться, то Росія може наблизитися до цієї агломерації, але захоплення самих міст буде ускладнене, оскільки Україна сильно укріпила всю цю територію:

«Більш імовірно, що Росія спробує ізолювати ці міста або з півночі, з боку Лиману та Ізюма, або з півдня, з боку Добропілля, а не штурмувати їх у лоб. Безумовно, залишається проблема виникнення ситуації «поступово, а потім раптово»: у такій війні бойові дії можуть довгий час протікати повільно, а потім швидко прискоритися, якщо лінія оборони буде прорвана, тому можливі швидші територіальні зміни, але я б не став заздалегідь «перемальовувати карту». Багато в чому ситуація залежить і від політичних рішень України та підтримки Заходу, тому на даний момент будь-які прогнози є лише здогадками»

Бійці 115-ї омб ЗСУ в Лимані. 27 жовтня 2025 року

У CIT вважають, що виключити сценарій повного захоплення Донецької області наступного року не можна, але водночас вони називають це швидше оптимістичним, ніж реалістичним сценарієм для армії РФ.

«За нашими оцінками, початок боїв безпосередньо за агломерацію слід очікувати не раніше середини літа – початку осені 2026 року. При цьому існує безліч факторів, які можуть вплинути на боєздатність обох армій і таким чином скоригувати оцінки. Ми радимо звернути увагу на логістику як на ключовий аспект. Коли український плацдарм зменшиться і у ЗС РФ з'явиться можливість взяти всі шляхи до агломерації під вогневий контроль, розвиток подій може значно прискоритися, але в цілому темпи просування росіян, як і раніше, не вражають. Якщо застосовувати просто екстраполяцію, що не зовсім коректно, то за 2026 рік ЗС РФ не повинні впоратися із захопленням Донецької області», – резюмують аналітики.