«Багато окозамилювання, а газу для Європи немає» – так назвав редакційну статтю паризький щоденник TheInternationalHeraldTribune. Три роки тому Європу струсонуло, коли суперечка про ціну газу між Росією й Україною ненадовго перервала постачання газу до Європи. Це викликало багато розмов про необхідність єдиної позиції Європейського Союзу стосовно Росії – і поспіх кількох членів ЄС, які кинулися укладати з Москвою сепаратні угоди. І тепер, коли це стається знову і в значно більших масштабах, здивування викликає те, що хтось цим здивований. Газета вважає, що цього разу європейці та їхні американські союзники мусять зрозуміти, що мати справу з двома хронічно ненадійними і корумпованими державними монополіями вимагає серйозної співпраці і координації поміж європейськими споживачами російського газу. Росія болісно відчуває занепад цін на нафту й газ і прагне дістати від України хоч щось близьке до ринкової ціни, а прем’єр-міністр Володимир Путін не має ніяких докорів сумління, коли вдається до енергоносіїв як до політичного інструменту задоволення його імперських прагнень, мовиться в статті. Але й Україна не невинна жертва. Її Президент і Прем’єр-міністр зав’язані в жорстокій силовій боротьбі, а її енергетика переплетена з непрозорими політичними й діловими інтересами, найсумнозвісніший приклад – сумнівна компанія, ексклюзивний посередник «РосУкрЕнерго». Усе це було відомо вже в 2006-му, нагадує щоденник, але відтоді ні Росія чи Україна не зробили ніяких зусиль, щоб стабілізувати свою газову торгівлю,ні Європа чи США не вдалися до помітного тиску, звертає увагу видання. А щоб використати свій вплив, Європа має говорити з Росією одним суворим голосом і не розбігатися по кутках, як тільки Путін прикрикне. ЄС має змусити Україну і Росію укласти відкриті й чесні контракти, навіть якщо це означатиме, що ціни на газ для України наблизяться до тих, які платить Європа. А Німеччина та інші держави, які уклали з Росією свої приватні угоди (і отримують газ дешевше від ринку), повинні зрозуміти, що це теж робить їх вразливими перед примхами Москви, мовиться в редакційній статті в The International Herald Tribune.
Британський тижневик TheEconomist, теж у редакційній статті, звертає увагу: Суперечка між Росією й Україною свідчить, що Європа має зменшити свою енергетичну вразливість. Газові суперечки між Росією й Україною вже стали новорічним ритуалом, і це може пояснити, чому до цього тижня Європейський Союз ніби не звертав на останню сварку найменшої уваги, а в Брюсселі говорили про «нормальний двосторонній комерційний конфлікт», у який ЄС не має втручатися. Але повне перекриття Росією газу повинне змусити переглянути загальну енергетичну політику ЄС, вважає видання. Кожна з обох сторін не без вини, наголошує стаття. Україна повинна платити вищі ринкові ціни за газ і не повинна була ні відкидати угоду про транзит газу з Росією, ні красти газ, призначений для ЄС. Але так само й «Газпром», російський контрольований державою енергетичний велетень, не повинен вдаватися до відверто політичних наїздів лише через те, що Кремль хоче покарати політичних керівників України за прозахідний курс. І обидві країни повинні усунути сумнівних посередників, які зробили газопостачальний бізнес таким непрозорим і таким сповненим корупції, пише The Economist у редакційній статті.
Такі ж рецепти має й британський щоденник TheFinancialTimes, редакційна стаття якого названа «Український газовий шантаж». Єдиний шлях гарантувати тривке перемир’я в газових війнах полягає в тому, що Україна має перейти на сплату європейських ринкових цін за російський газ, вважає газета і нагадує: крім усіх інших труднощів, Києву доведеться перекласти більшу частину цього зростання ціни на внутрішніх споживачів, ніж раніше, бо умовою резервної позики майже на 16 з половиною мільярдів доларів із Міжнародним валютним фондом була суворіша фінансова політика, зокрема й поступова повна відмова від субсидій на енергоносії. Ні Президент Віктор Ющенко, ні Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, найімовірніші супротивники на президентських виборах наступного року, які все сваряться між собою, не захочуть брати тільки кожен тільки на себе відповідальність за згоду на важке підвищення ціни на газ, тому підписи під цією згодою мають поставити обидва, вважає видання. І Росія теж має піти на поступки, зокрема, щодо вартості транзиту, пише в редакційній статті The Financial Times.
(Прага – Київ)
