Мистецтво національного рукопашу в Україні почало відроджувати на початку 90-их років минулого століття. Дніпропетровсьа школа «Спас-Штурм», організатор нинішніх змагань, була серед першопрохідців.
Власноруч пошиті шаровари, вишиті сорочки. Українські «Брюси Лі» тренуються і змагаються в національному одязі. Найпопулярніші нині серед патріотично налаштованої молоді різновиди рукопашу – бойовий гопак, сварга, триглав, хрест – окрім фізичного гарту, передбачають ще й зміцнення духу, вивчення української історії та культури, виховання пошани до традицій.
Старші хлопці зізнаються, у національному мистецтві двобою приваблює його «універсальність», приміром, спас, включає елементи вільної боротьби, кікбоксингу. Дніпропетровець Роман займається у школі національного бойового мистецтва вже більше п’яти років, має перемоги на загальноукраїнських змаганнях.
«Дуже цікаво, бо це включає в себе різні види двобою, і боротьба, і бокс. І виховує дух», – каже Роман.
Українські бойові мистецтва беруть коріння з сивої давнини
Родовід свого мистецтва представники національного рукопашу ведуть із сивої давнини. Кажуть, що, приміром, спас добре знали запорозькі розвідники – один, свідомо увійшовши в такий стан, коли відкриваються надприродні здібності людини, міг вступити в поєдинок із десятком бусурманів.
Володіння такими навичками приписують і київським князям, і запорозьким гетьманам та кошовим. Є навіть думка, що елементи національного рукопашу, офіційно забороненого за часів СРСР, насправді вивчали й радянські військові.
Сім років навчання і гарту, складні іспити – і ти «козак»
Навчитись якомусь із різновидів національного мистецтва двобою можна не менш як за 7 років. До шкіл приймають усіх охочих – починаючи від трьох років. Є навіть спеціальні групи, де займаються дівчатка. Для них полегшена програма. Пройшовши певний рівень підготовки учень здобуває звання «молодика», проходить шість ступенів вишколу, вивчаючи основи бойового мистецтва, медицини, опановує народні звичаї. Опісля цього вихованець складає іспит на «козака». Це поки все.
Жоден з різновидів національних бойових мистецтв в Україні досі не визнаний видом спорту, розповідає Президент Федерації спасу Олександр Притула.
«Основна наша мета, щоб взагалі був визнаний розділ «національні види спорту». Це і боротьба навхрест, і боротьба на ременях, гопак… Це насамперед дасть те, що офіційно нашим дітям можна буде присвоювати «майстер спорту», – каже президент Федерації спасу.
Наразі найбільша зацікавленість до національних бойових мистецтв – у традиційно козацьких регіонах, на Наддніпрянщині. А втім, показати свою майстерність до Дніпропетровська приїхали й вихованці шкіл з Києва, Львова, Рівного, Тернополя, Донецька, Одеси, Полтави, радіє один із організаторів фестивалю, керівник дніпропетровської школи «Спас-Штурм» Геннадій Поляков.
«Результати участі моїх вихованців важливі, але головне, що до нас приїхали побратими з інших міст, що фестиваль живе. Крок до того, щоб фестиваль був міжнародним зроблено, і ми будемо над цим працювати», – обіцяє Геннадій Поляков.
(Дніпропетровськ–Київ–Прага)
Власноруч пошиті шаровари, вишиті сорочки. Українські «Брюси Лі» тренуються і змагаються в національному одязі. Найпопулярніші нині серед патріотично налаштованої молоді різновиди рукопашу – бойовий гопак, сварга, триглав, хрест – окрім фізичного гарту, передбачають ще й зміцнення духу, вивчення української історії та культури, виховання пошани до традицій.
Старші хлопці зізнаються, у національному мистецтві двобою приваблює його «універсальність», приміром, спас, включає елементи вільної боротьби, кікбоксингу. Дніпропетровець Роман займається у школі національного бойового мистецтва вже більше п’яти років, має перемоги на загальноукраїнських змаганнях.
«Дуже цікаво, бо це включає в себе різні види двобою, і боротьба, і бокс. І виховує дух», – каже Роман.
Українські бойові мистецтва беруть коріння з сивої давнини
Родовід свого мистецтва представники національного рукопашу ведуть із сивої давнини. Кажуть, що, приміром, спас добре знали запорозькі розвідники – один, свідомо увійшовши в такий стан, коли відкриваються надприродні здібності людини, міг вступити в поєдинок із десятком бусурманів.
Володіння такими навичками приписують і київським князям, і запорозьким гетьманам та кошовим. Є навіть думка, що елементи національного рукопашу, офіційно забороненого за часів СРСР, насправді вивчали й радянські військові.
Сім років навчання і гарту, складні іспити – і ти «козак»
Навчитись якомусь із різновидів національного мистецтва двобою можна не менш як за 7 років. До шкіл приймають усіх охочих – починаючи від трьох років. Є навіть спеціальні групи, де займаються дівчатка. Для них полегшена програма. Пройшовши певний рівень підготовки учень здобуває звання «молодика», проходить шість ступенів вишколу, вивчаючи основи бойового мистецтва, медицини, опановує народні звичаї. Опісля цього вихованець складає іспит на «козака». Це поки все.
Жоден з різновидів національних бойових мистецтв в Україні досі не визнаний видом спорту, розповідає Президент Федерації спасу Олександр Притула.
«Основна наша мета, щоб взагалі був визнаний розділ «національні види спорту». Це і боротьба навхрест, і боротьба на ременях, гопак… Це насамперед дасть те, що офіційно нашим дітям можна буде присвоювати «майстер спорту», – каже президент Федерації спасу.
Наразі найбільша зацікавленість до національних бойових мистецтв – у традиційно козацьких регіонах, на Наддніпрянщині. А втім, показати свою майстерність до Дніпропетровська приїхали й вихованці шкіл з Києва, Львова, Рівного, Тернополя, Донецька, Одеси, Полтави, радіє один із організаторів фестивалю, керівник дніпропетровської школи «Спас-Штурм» Геннадій Поляков.
«Результати участі моїх вихованців важливі, але головне, що до нас приїхали побратими з інших міст, що фестиваль живе. Крок до того, щоб фестиваль був міжнародним зроблено, і ми будемо над цим працювати», – обіцяє Геннадій Поляков.
(Дніпропетровськ–Київ–Прага)
