Доступність посилання

ТОП новини
17 листопада 2019, Київ 19:25

Чому Москва більше любить Тимошенко, ніж Януковича, і як Захід має любити Україну (європейські газети)


Прага – У європейській пресі все більше пишуть про необхідність не допустити, щоб Україна схилялася лише в бік Росії, і закликають забезпечити тверду західну підтримку українській економіці. Деякі газети також наголошують на позиції Лондона, коли у Палаті лордів закликають Брюссель «надати Україні більше заохочення і змісту у плані перспективи членства в ЄС». Оглядачі також ставлять питання: які ще політичні поступки Києва криються за майбутнім візитом Юлії Тимошенко до Москви?

У лондонській газеті The Guardian один із блогерів на її сайті, директор із питань політики британського Центру зовнішньої політики Ейдам Гаґ закликає не забувати про Україну «не лише у час кризи» і вважає, що «досі Захід недостатньо підтримував цю державу». Автор також запитує: «Чому Москва запропонувала 5-мільярдний кредит Україні всього через кілька тижнів після укладення нової газової угоди?» «Відповідь, імовірно, у позиції колишньої революційної соратниці Президента Віктора Ющенка – Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, на яку росіяни, здається, роблять дедалі більші ставки», – робить висновок дописувач. Він також резюмує, що «намагання росіян надавати фінансову допомогу традиційно прозахідній Тимошенко, а не своєму давньому протеже Вікторові Януковичу, наводить на одну думку: вони бачать у ній потенційну союзницю Кремля на тривалу перспективу». «Чи це таємна стратегія обох: і українського прем’єра, і росіян?» – запитує далі політолог. Цей лондонський дослідник називає дві важливі події попереду, які можуть істотно вплинути на майбутню стратегічну перспективу України. Перша – це нарада в МВФ, на якій фонд вирішить, чи зупиняти надання Україні кредиту загальним обсягом у понад 16 мільярдів доларів. Друга подія, на думку британського політолога, відбудеться, коли Тимошенко знову полетить до Москви на зустріч зі своїм колегою Володимиром Путіним і обмізкує політичні аспекти угоди між країнами, наголошує коментатор. І далі він закликає ЄС і Захід «не допустити, щоб Україна покладалася на якусь одну країну… не поверталася до сподівання лише на Росію». Допис завершується словами про необхідність надання Заходом Україні «активнішої підтримки – фінансової, технологічної, а також дипломатичної, яка потрібна Києву для збереження політичної незалежності».

Інша лондонська газета The Financial Times інформує про занепокоєння Берліна і Москви процесами в Україні. Це видання дивують розбіжності в оцінці ситуації в Україні з боку міністра закордонних справ Німеччини Вальтера Штайнмаєра і колишнього радника українського уряду середини 1990-х Андерса Ослунда. Останній вважає, що Україну цілком влаштує 5-мільярдний кредит, а німецький політик і кандидат на посаду канцлера від соціал-демократів не погоджується з негайною необхідністю взагалі йти на допомогу Україні. The Financial Times також непокоїть і те, «які умови поставить Києву Росія, заявляючи про свою готовність фінансово підтримати Україну», і не без іронії додає, що «Путін і «Газпром» не приховують, що вони хотіли б отримати контроль над українською газотранспортною системою і газовими сховищами України».

Певним дисонансом у порівнянні з більшістю занепокоєних публікацій у Європі щодо ситуації в Україні є інтерв’ю французькій Les Echos менеджера московського представництва консалтингової фірми Bain & Company Стефана Улкакара, який вважає, що у фінансовій та економічній кризі Росії та України «все найгірше вже позаду», бо «найслабші фінансові гравці вже пішли зі сцени».

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG