Два роки тому в центрі Таллінна було демонтовано й перенесено на військовий цвинтар радянський пам’ятник, відомий як «Бронзовий солдат». У відповідь російські хакери почали атакувати естонські урядові сайти, а ЗМІ Російської Федерації – провадити масовану антиестонську кампанію. Найцікавіше, що в тій інформаційній війні Естонія одержала перемогу над більш сильним та заможним супротивником.
Велика Україна має навчитися тому, що вже вміє маленька Естонія
Пізніше, під час російсько-грузинського збройного конфлікту 2008 року, Естонія надавала допомогу Грузії щодо захисту її урядових інтернет-ресурсів та інформаційного простору. На сьогодні естонські фахівці з інформаційної безпеки вважаються одними з найкращих у світі, й не випадково спеціалізацією Естонії в НАТО є саме протидія кібернетичним атакам.
Досвід Естонії варто наслідувати Україні, яка не змогла гідно захистити свій інформаційний простір, ні коли Росія звинуватила її у підтримці Грузії, ні під час наступного газового конфлікту, вважає голова Комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Борис Тарасюк.
«Було прикро читати на сторінках українських часописів передруки на дуже делікатні теми, які здійснювалися з російської ініціативи. Інформація подавалася без жодного осмислення та аналізу, в російській «упаковці», і виглядала вона як відверта агресія проти України» – зазначає Борис Тарасюк.
Співпраця з НАТО – як щит проти кібер-атак
У сучасному світі інформаційні війни є реальною загрозою для всіх без винятку держав. Україні в цих умовах слід будувати інформаційну оборону за принципами, які застосовує Північноатлантичний альянс, вважає директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів.
«Ми повинні йти тим шляхом, яким іде НАТО, – каже він. – Кожен член Альянсу має свою власну спеціалізацію. В Канади – це протидія катастрофам та стихійним лихам, в Естонії – захист від кібер-тероризму. Україна набагато більша за Естонію, проте в інформаційній сфері нездатна себе самостійно захистити. Тому треба домовлятися з НАТО, співпрацювати вже зараз, обирати певну військову спеціалізацію, не очікуючи вступу до Альянсу».
Ілько Кучерів наголошує на необхідності потужної громадської дискусії щодо європейської інтеграції – як головної передумови для інформаційної безпеки України.
Зміцнити владу, підняти економіку, захистити банки
Натомість заступник голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Леонід Кожара вважає такою передумовою не дискусії, а політичну та економічну стабільність.
«Коли ми говоримо про інформаційні війни – ми цим показуємо світові, що наша країна вразлива, і не може себе захистити в світовому інформаційному просторі. Такі війни легко вигравати, якщо країна має сильні економіку, фінансову систему та політичну владу. Певною мірою захистом від кібер-атак займається і НАТО. Україна має співпрацювати з усіма організаціями, які протистоять кібер-злочинності», – зазначає Леонід Кожара.
Він не бачить підстав стверджувати, що проти України точиться спланована інформаційна війна. За його словами, більш актуальним є створення системи захисту від кібер-атак, спрямованих проти банків та інших комерційних установ. І в такої точки зору є чимало прибічників. Проте, яку б модель інформаційної безпеки не обрала Україна, її буде складно втілити в життя без використання світового досвіду та співпраці з міжнародними безпековими структурами.
(Київ – Прага)
Велика Україна має навчитися тому, що вже вміє маленька Естонія
Пізніше, під час російсько-грузинського збройного конфлікту 2008 року, Естонія надавала допомогу Грузії щодо захисту її урядових інтернет-ресурсів та інформаційного простору. На сьогодні естонські фахівці з інформаційної безпеки вважаються одними з найкращих у світі, й не випадково спеціалізацією Естонії в НАТО є саме протидія кібернетичним атакам.
Досвід Естонії варто наслідувати Україні, яка не змогла гідно захистити свій інформаційний простір, ні коли Росія звинуватила її у підтримці Грузії, ні під час наступного газового конфлікту, вважає голова Комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Борис Тарасюк.
«Було прикро читати на сторінках українських часописів передруки на дуже делікатні теми, які здійснювалися з російської ініціативи. Інформація подавалася без жодного осмислення та аналізу, в російській «упаковці», і виглядала вона як відверта агресія проти України» – зазначає Борис Тарасюк.
Співпраця з НАТО – як щит проти кібер-атак
У сучасному світі інформаційні війни є реальною загрозою для всіх без винятку держав. Україні в цих умовах слід будувати інформаційну оборону за принципами, які застосовує Північноатлантичний альянс, вважає директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів.
«Ми повинні йти тим шляхом, яким іде НАТО, – каже він. – Кожен член Альянсу має свою власну спеціалізацію. В Канади – це протидія катастрофам та стихійним лихам, в Естонії – захист від кібер-тероризму. Україна набагато більша за Естонію, проте в інформаційній сфері нездатна себе самостійно захистити. Тому треба домовлятися з НАТО, співпрацювати вже зараз, обирати певну військову спеціалізацію, не очікуючи вступу до Альянсу».
Ілько Кучерів наголошує на необхідності потужної громадської дискусії щодо європейської інтеграції – як головної передумови для інформаційної безпеки України.
Зміцнити владу, підняти економіку, захистити банки
Натомість заступник голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Леонід Кожара вважає такою передумовою не дискусії, а політичну та економічну стабільність.
«Коли ми говоримо про інформаційні війни – ми цим показуємо світові, що наша країна вразлива, і не може себе захистити в світовому інформаційному просторі. Такі війни легко вигравати, якщо країна має сильні економіку, фінансову систему та політичну владу. Певною мірою захистом від кібер-атак займається і НАТО. Україна має співпрацювати з усіма організаціями, які протистоять кібер-злочинності», – зазначає Леонід Кожара.
Він не бачить підстав стверджувати, що проти України точиться спланована інформаційна війна. За його словами, більш актуальним є створення системи захисту від кібер-атак, спрямованих проти банків та інших комерційних установ. І в такої точки зору є чимало прибічників. Проте, яку б модель інформаційної безпеки не обрала Україна, її буде складно втілити в життя без використання світового досвіду та співпраці з міжнародними безпековими структурами.
(Київ – Прага)
