Чи цікавлять українців передвиборні програми кандидатів у президенти України?

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Інна Кузнецова: Сьогодні вже зареєстровані кандидати у Президенти України.

Шановні гості, як ви вважаєте, наскільки цікавлять виборців програми кандидатів у президенти?

Олександр Черненко: Я переформулював би, чи кандидатів у президенти цікавлять їхні програми? Бо в мене є така велика підозра, що деякі кандидати свої програми не читають, а якщо й читають, то дуже швидко забувають.

На жаль, в Україні програми перетворилися в таку певну формальність, яка потрібна, щоби тебе зареєстрували у ЦВК, принести скількись тисяч знаків на скількох аркушах паперу, які називаються «програмою». Тому й приносять.

Але, на жаль, ні виборці, хоча дуже багато таких, які цікавляться, ні самі політики ставляться до цього досить формально.

- Як Ви вважаєте, пані Дяченко?

Олена Дяченко: Я хочу проілюструвати Олександрові слова цифрами соціологічними.

Напередодні кожних виборів ми запитуємо українців, на підставі чого вони роблять свій вибір? Так от, більше 50% відповідають на це запитання: на підставі власних симпатій. Чверть або трохи менше третини вказують на політичні програми партій.

Тому дійсно це не той чинник, завдяки якому українці роблять свій вибір.

- Ґрунтуючись на власному журналістському досвіді, я теж вважала, що українці не цікавляться виборчими програми.

Сьогодні наші колеги опитували киян на вулицях Києва, цікавилися у них, чи цікавлять українців виборчі програми кандидатів у президенти? Вони кажуть, що, ніби, цікавлять.

Олена Дяченко: Навряд чи люди читали програми, вони швидше за все бачили гасла на біг-бордах.

Олександр Черненко: Так, є підміна понять гасел і програм.

Олена Дяченко: І знову ж таки спочатку люди називають кандидатів, керуючись знову ж таки власними симпатіями, а вже потім дехто пригадує основні тези...

Відповідаючи на запитання, як ви сприймаєте передвиборчі програми політичних партій, то лише 22% українців відповіли, що сприймають ці програми як реальну програму дій політичної сили.

- Ми з’ясували для себе, нібито, що програми кандидатів не цікавлять.

З чим йдуть кандидати в президенти до виборців? З піартехнологіями, з рекламою…?

Олександр Черненко: Я насправді ледь не зобов’язав би людей читати програми, але не ті, з якими йдуть на ці вибори, а ті, з якими вони йшли на попередні вибори. Деякі програми вже й знайти не можна деяких партій, деяких кандидатів, з якими вони йшли, вони навіть зникли з Інтернету.

Гаразд, можливо, ті нові кандидати, які не займали ніяких місць, то ми можемо дати їм якийсь аванс, голосуючи за них, за їхні програми. За інших, які вже були у політиці, їм не програми треба писати, а звіти писати. Просто йти в ЦВК з минулою програмою з минулих виборів і зі звітом, що зроблено, а що ні.

І попри те, що програми дуже загальні і абстрактні, але багато в них є конкретних речей. Професійна армія, виплата тієї самої тисячі - кому виплатили, а кому ні.

- Найбільш розповсюджене – це боротьба з корупцією.

Олександр Черненко: Це загальні речі, але багато було і конкретики так само...

Олена Дяченко: Український виборець, голосуючи на виборах, не пов’язує свій вибір з якістю життя, яке він хоче мати після виборів. Тобто, це абсолютно дві розірвані категорії, як свідчать вибори.

Тобто, 85% відповідають, що ні, якість мого життя ніяк не пов’язано з тим, за кого я голосуватиму. Тому ці запитання треба ставити в першу чергу собі. З таким настроєм, що у нас все так запущено і нічого не можна змінити, то це дійсно настрій, який превалює у більшості виборців. З таким настроєм ми ніколи нічого не змінимо.

- Я повернуся все ж таки до свого запитання: з чим йдуть кандидати в президенти до виборця?

Олександр Черненко: Ми дійсно бачимо, що на перший план виходять технології. Насправді виборчі технології – це інструмент донесення ідей, донесення своїх програм, стратегій.

У нас йде підміна понять. У нас технологія стає метою, а не простим інструментом. І дуже багато і перспективних кандидатів, і дійсно кандидатів, на яких покладалися надії, загралися у ці технології, як на мене, загралися в якісь свої піарівські заготовки.

- Аби слухачі зрозуміли, кажіть про те, які саме?

Олександр Черненко: Можна казати про Яценюка, який (зараз ми бачимо негативну його динаміку) дійсно ще півроку тому і зараз є великий запит на молодих, перспективних, третьої сили. В суспільстві цей запит є. І, власне, коли Яценюк почав самостійну політичну кар’єру, він дуже гарно в цей запит попав. Він мав далі…

Він (Яценюк) не технологічний кандидат, він кандидат, якщо хочете, ідеологічний. Але чи його команда, чи він сам, чи його спонсори загралися у всі ці технології, у всі ці гасла, у всі ці кольори і біг-борди, а в результат ми маємо зараз такий.

Можна казати ще про кількох кандидатів.

- Яценюку вже зараз закидають, що він відійшов від своїх «17 викликів» і перейшов до нового курсу, який не має нічого спільного з тими «17 викликами», про які він говорив навесні.

Олександр Черненко: Безперечно. Але він не одиниця, він не один такий.

І чому, власне, ми бачимо негативну динаміку? Тому що всі думали, що він новий, а виявилося, що, як він веде кампанію, він такий, як й інші.

На жаль, в нас дійсно технологія замінила собою суть виборів. І тут не лише Яценюк. Ми можемо говорити про кожного з кандидатів. Створюються певні ерзаци в штабах, якісь певні заготовки: ага, сьогодні граємо по цій темі – і пішло по всіх ток-шоу одна тема.

- Про якісь технології скажете Ви?

Олена Дяченко: Так. Якщо порівнювати з минулими президентськими виборами, то основні кандидати грали на протиставленні себе іншому, грали на боротьбі з ворогом. Але в мене таке враження, що вони трохи загралися.

І ми, власне, напередодні цих виборів, коли задавали українцям запитання, наскільки для вас є важливим питанням Схід-Захід, мова, НАТО, Україна-Росія, Україна-ЄС,виявляється, для більшості українців ці питання не є такими гострими, як нам говорили на попередніх виборах.

Мені здається, що кандидати знову ж таки, розділивши Україну на попередніх виборах, трошки злякалися результатів. І сьогодні вони вже яскраво не грають на протиставленні. І таке враження, що вони навіть не знають, про що ж тепер говорити.

- ЦВК зареєструвала у кандидати в Президенти України такого собі Василя Васильовича Противсіх, який 9 жовтня змінив прізвище з «Гуменюка» на «Противсіх».

Але що особисто мене зацікавило, що він клянеться у цьому на Святій Біблії, що він буде дуже гарним кандидатом.

Але клянеться проти кого чи за кого? Чия це технологія? Тому що 2,5 мільйони не так просто, бо в нього 300 тисяч доходу.

Олександр Черненко: Я втомився за ці дні відповідати на це запитання. Я вважаю, що воно не варте тієї уваги, яке йому приділяється. Воно дійсно цікаве, екзотичне. А я не знаю, чия це технологія, проти кого. Єдине, що я скажу напевне, що це абсолютно неефективна технологія.

Давайте повернемося до цієї студії через 3 місяці і побачимо, що кандидат Противсіх набере нуль цілих, дай Бог, щоби одна десята відсотка у нього була. Але, думаю, й того менше.

Тому це в когось були зайві гроші. Та й сам пан Гуменюк-Противсіх небідний, він колись там з митницею був пов'язаний, зараз Торгова палата. Я не думаю, що він свої виклав, але я думаю, що він міг й сам ці гроші викласти.

Ефект нульовий. Це буде така інформаційна піна, яка ще кілька днів побуде і потім це були лише один рядок в бюлетені, на який ніхто не звертатиме уваги.

- Але це буде рядок в бюлетені «Противсіх».

Олена Дяченко: Мені здається, що це є намагання зіграти дійсно на тому соціальному явищі, яке зраз існує в суспільстві.

Близько 50% українців або не визначилися, за кого голосуватимуть, або вибирають сьогодні в опитуваннях пункт «Проти всіх». Дійсно це дуже велика частина виборців.

Але це не означає, що на момент виборів ці 50% саме так і проголосують. Зазвичай ця цифра розподіляється між основними кандидатами.

Тому я згодна з Олександром, що шансів у кандидата з таким прізвищем немає…

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)