(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: «Безперервні захоплення громадян України, безпорадність національної системи охорони, поглиблення корумпованості органів державної влади – все це ознаки кризи національних цінностей».
Ці слова я прочитала на одному із блогів. Мені подумалося, що все назване є і проблемами національної безпеки чи державної безпеки.
Чи я помиляюся?
Степан Гавриш: Ні, досить коректне і наближене до точності визначення. Це точно криза національних цінностей, точніше, криза національного розвитку.
Це більш глибоке і, напевне, системне визначення вимагає від нас і більш глибокої оцінки. Воно полягає тільки в одному.
Нас намагаються принизити доктринами про Україну, яка не відбулася, про націю, яка не може відбутися. Ми маємо відповісти. І це ключове завдання національної безпеки.
- Принижувати нас принижують. А коли будемо відповідати?
- Ми відповідаємо, як можемо, в силу слабкості тих, кого називають «політичними елітами».
Ні, пані Інно, не політичні еліти, політичний клас, бо головною ознакою цього політичного класу є володіння капіталами, грошима.
Головним інструментом боротьби за ці капітали є влада. Тому ми в сучасних змаганнях за крісло, найголовніше в країні. А саме навколо нього розгорнулися головні дискусії з точки зору не тільки повноважень, а й з точки зору, так би мовити, формування політики для лідера нації.
Так ми бачимо два загони.
Один загін очолює Ющенко, який намагається зберегти програмний погляд, ціннісний погляд на розвиток України. Ми можемо критикувати його за що завгодно, але не можемо за одне: він залишається проукраїнським абсолютно, напевне, таким чином і ущемленим з точки зору своєї стратегічної лінії, людиною майбутнього, лідером для країни.
З другого боку – всі інші, які змагаються за те, щоб максимально люмпенізувати…
- Про перший загін Ви сказали. Хто в другому? Чи є ще третій?
- Ні. Ще є другий загін. Всі інші, які хочуть будь-якою ціною переконати виборців, що вони кращі, починаючи від недозволених прийомів. Я маю на увазі чорний, брудний піар.
- Я хотіла б повернутися до рішення РНБО. Я розумію, що Ви були на цьому засіданні від 30 жовтня.
Тоді, 30 жовтня, а потім 31 жовтня Президент підписав указ про рішення РНБО, були прийняті невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху пандемічного грипу в Україні.
Тоді РНБО дала своїм рішенням чимало завдань Кабміну. З 17 пунктів складалося. Це тільки для Кабміну. Окремим міністерствам ще було.
Так от, у 5 пункті було написано: «Вирішити в триденний строк питання щодо виділення додаткових коштів на фінансування комплексу організаційних, медико-санітарних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних і так далі заходів з мінімізації наслідків поширення пандемічного грипу та ГРЗ».
Таке було дане завдання.
Відповідь була сьогодні від Юлії Тимошенко.
Прошу дати пряму мову.
Юлія Тимошенко: Діяльність Президента, коли він не підписує свідомо 8 днів закон про боротьбу з епідемією, причому закон, який проголосований майже всіма депутатами, більше 400 народних депутатів, це є сьогодні пряма діяльність проти України.
Я хочу сказати вам, що за кожну людину, яка сьогодні хворіє або гине, персональну відповідальність несе президент.
Я вимагаю від Президента країни, щоб він сьогодні підписав цей закон.
- Чи підпише цей закон Президент? І все ж таки, як з тими грішми?
- Я не знаю, як буде діяти Президент, хоча, здається, він заявив про те, що не буде підписувати цей закон.
Але зверну увагу на досить чітку і ясну позицію РНБО, куди мала би прийти Ю.В.Тимошенко і вести цю дискусію. Її не було, був перший віце-прем’єр Турчинов.
Але Юлія Володимирівна вже два місяці не ходить на засідання РНБО. І це теж є поганою обставиною, оскільки РНБО є єдиним колективним, мені здається, консолідованийм органом, де вся влада може говорити однією мовою.
Отже, мова йде про гроші, які уряд вимагає від НБУ. Тобто, мова фактично йде про те, що одну кризу намагаються залагодити іншою кризою, оскільки один мільярд може бути тільки надрукований.
Але це призведе до ще більшої проблеми, яка існує на цей період часу, зважаючи на кризу банківської системи, на те, що на НБУ є й так велике навантаження по фінансуванню майже в 10 мільярдів гривень «Євро-2012» тощо.
І це не є функцією НБУ. Не можна захищати права і свободи, порушуючи конституційні права і свободи громадян.
- З іншого боку, є людські життя.
Тимошенко говорить про те, що люди, породіллі мруть і немає медикаментів…
- Згоден. Тоді уряд має заявити, що в нього немає інших грошей, окрім емісійних грошей. Тоді це має бути політичне рішення всіх.
Уряд цього не заявив. Він заявляє щомісяця про перевиконання бюджету в дохідній частині. Уряд заявляє про свої наміри підвищити ті чи інші стандарти життя і так дальше по власній ініціативі.
- Про дохідність бюджету уряд вже не говорить.
- Але він говорив зовсім до недавнього часу. Він говорить останні декілька тижнів.
Крім того, ми знаємо про те, що уряд має серйозні плани на зовнішні запозичення. В уряду є інші фінансові інструменти.
Але використовувати для цього емісію, пробачте мені, пряму і достатньо безперспективну в умовах, коли національна валюта і так висить на одному волоску з точки зору своєї стабільності, мені здається, непродумано і, з іншого боку, непрофесійна позиція.
- Ви сказали, що в уряду є бажання стосовно зовнішніх запозичень нових. Незрозуміла у нас ситуація з четвертим траншем кредиту МВФ.
Однак я не знаю, чи завершилася вже тепер зустріч Юлії Тимошенко з послами країн Великої вісімки. Окрім послів країн Великої вісімки були ще й представники з МВФ, інших фінансових організацій.
Я так розумію, що йдеться теж про прохання про ці гроші.
Але йшлося ще й про закон, який останнім часом називають «законом про соціальні стандарти».
Я пропоную послухати пряму мову Юлії Тимошенко.
Юлія Тимошенко: Голосувати цей закон в умовах фінансової кризи є неможливим. Цей закон, по суті, є руйнацією державних фінансів, є руйнацією стабільності бюджетної ситуації в Україні.
Але, на жаль, цей закон не тільки прийнятий парламентом, але всупереч публічним заявам керівництва МВФ, місії МВФ, цей закон підписаний Президентом.
Крім того, Президент подав до ВР ще й зміни до бюджету на 2009 рік, які нібито забезпечують підвищення цих соціальних стандартів.
- Так от, від цього закону не буде емісії?
- Цей закон у своїй внутрішній, так би мовити, фінансово-макроекономічній природі не пов'язаний з ніякою емісією, він пов'язаний з необхідністю уряду проводити реформи, швидкі і нагальні.
Я хочу сказати, що не цей закон блокує надання траншу МВФ, саме тих 5 пунктів, які висунули до уряду, чотири з яких не виконані, виконані не будуть.
Крім того, не треба забувати, що уряд до цього часу постійно декларував про підвищення соціальних стандартів для вчителів, для лікарів і інших і мав відповідні наміри щодо інших верств населення.
З іншого боку, парламент прийняв своє рішення. Мені здається, що це рішення, яке прийняте в парламенті, вимагало надзвичайно серйозної позиції політики уряду.
В уряду, в парламенті є політична більшість. Це означає, що значна частина цієї політичної більшості підтримала саме цей закон. Це означає, що в уряді немає єдиної точки зору на розвиток соціальної політики в Україні.
Отже, уряд має нести відповідальність за цей закон. Не Президент, а саме уряд, оскільки частина урядової команди підтримала його…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: «Безперервні захоплення громадян України, безпорадність національної системи охорони, поглиблення корумпованості органів державної влади – все це ознаки кризи національних цінностей».
Ці слова я прочитала на одному із блогів. Мені подумалося, що все назване є і проблемами національної безпеки чи державної безпеки.
Чи я помиляюся?
Степан Гавриш: Ні, досить коректне і наближене до точності визначення. Це точно криза національних цінностей, точніше, криза національного розвитку.
Це більш глибоке і, напевне, системне визначення вимагає від нас і більш глибокої оцінки. Воно полягає тільки в одному.
Степан Гавриш: Нас намагаються принизити доктринами про Україну, яка не відбулася, про націю, яка не може відбутися. Ми маємо відповісти.
Нас намагаються принизити доктринами про Україну, яка не відбулася, про націю, яка не може відбутися. Ми маємо відповісти. І це ключове завдання національної безпеки.
- Принижувати нас принижують. А коли будемо відповідати?
- Ми відповідаємо, як можемо, в силу слабкості тих, кого називають «політичними елітами».
Ні, пані Інно, не політичні еліти, політичний клас, бо головною ознакою цього політичного класу є володіння капіталами, грошима.
Головним інструментом боротьби за ці капітали є влада. Тому ми в сучасних змаганнях за крісло, найголовніше в країні. А саме навколо нього розгорнулися головні дискусії з точки зору не тільки повноважень, а й з точки зору, так би мовити, формування політики для лідера нації.
Так ми бачимо два загони.
Один загін очолює Ющенко, який намагається зберегти програмний погляд, ціннісний погляд на розвиток України. Ми можемо критикувати його за що завгодно, але не можемо за одне: він залишається проукраїнським абсолютно, напевне, таким чином і ущемленим з точки зору своєї стратегічної лінії, людиною майбутнього, лідером для країни.
З другого боку – всі інші, які змагаються за те, щоб максимально люмпенізувати…
- Про перший загін Ви сказали. Хто в другому? Чи є ще третій?
- Ні. Ще є другий загін. Всі інші, які хочуть будь-якою ціною переконати виборців, що вони кращі, починаючи від недозволених прийомів. Я маю на увазі чорний, брудний піар.
- Я хотіла б повернутися до рішення РНБО. Я розумію, що Ви були на цьому засіданні від 30 жовтня.
Тоді, 30 жовтня, а потім 31 жовтня Президент підписав указ про рішення РНБО, були прийняті невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху пандемічного грипу в Україні.
Тоді РНБО дала своїм рішенням чимало завдань Кабміну. З 17 пунктів складалося. Це тільки для Кабміну. Окремим міністерствам ще було.
Так от, у 5 пункті було написано: «Вирішити в триденний строк питання щодо виділення додаткових коштів на фінансування комплексу організаційних, медико-санітарних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних і так далі заходів з мінімізації наслідків поширення пандемічного грипу та ГРЗ».
Таке було дане завдання.
Відповідь була сьогодні від Юлії Тимошенко.
Прошу дати пряму мову.
Юлія Тимошенко: Діяльність Президента, коли він не підписує свідомо 8 днів закон про боротьбу з епідемією, причому закон, який проголосований майже всіма депутатами, більше 400 народних депутатів, це є сьогодні пряма діяльність проти України.
Я хочу сказати вам, що за кожну людину, яка сьогодні хворіє або гине, персональну відповідальність несе президент.
Я вимагаю від Президента країни, щоб він сьогодні підписав цей закон.
- Чи підпише цей закон Президент? І все ж таки, як з тими грішми?
- Я не знаю, як буде діяти Президент, хоча, здається, він заявив про те, що не буде підписувати цей закон.
Але зверну увагу на досить чітку і ясну позицію РНБО, куди мала би прийти Ю.В.Тимошенко і вести цю дискусію. Її не було, був перший віце-прем’єр Турчинов.
Але Юлія Володимирівна вже два місяці не ходить на засідання РНБО. І це теж є поганою обставиною, оскільки РНБО є єдиним колективним, мені здається, консолідованийм органом, де вся влада може говорити однією мовою.
Отже, мова йде про гроші, які уряд вимагає від НБУ. Тобто, мова фактично йде про те, що одну кризу намагаються залагодити іншою кризою, оскільки один мільярд може бути тільки надрукований.
Але це призведе до ще більшої проблеми, яка існує на цей період часу, зважаючи на кризу банківської системи, на те, що на НБУ є й так велике навантаження по фінансуванню майже в 10 мільярдів гривень «Євро-2012» тощо.
І це не є функцією НБУ. Не можна захищати права і свободи, порушуючи конституційні права і свободи громадян.
- З іншого боку, є людські життя.
Тимошенко говорить про те, що люди, породіллі мруть і немає медикаментів…
- Згоден. Тоді уряд має заявити, що в нього немає інших грошей, окрім емісійних грошей. Тоді це має бути політичне рішення всіх.
Уряд цього не заявив. Він заявляє щомісяця про перевиконання бюджету в дохідній частині. Уряд заявляє про свої наміри підвищити ті чи інші стандарти життя і так дальше по власній ініціативі.
- Про дохідність бюджету уряд вже не говорить.
- Але він говорив зовсім до недавнього часу. Він говорить останні декілька тижнів.
Крім того, ми знаємо про те, що уряд має серйозні плани на зовнішні запозичення. В уряду є інші фінансові інструменти.
Але використовувати для цього емісію, пробачте мені, пряму і достатньо безперспективну в умовах, коли національна валюта і так висить на одному волоску з точки зору своєї стабільності, мені здається, непродумано і, з іншого боку, непрофесійна позиція.
- Ви сказали, що в уряду є бажання стосовно зовнішніх запозичень нових. Незрозуміла у нас ситуація з четвертим траншем кредиту МВФ.
Однак я не знаю, чи завершилася вже тепер зустріч Юлії Тимошенко з послами країн Великої вісімки. Окрім послів країн Великої вісімки були ще й представники з МВФ, інших фінансових організацій.
Я так розумію, що йдеться теж про прохання про ці гроші.
Але йшлося ще й про закон, який останнім часом називають «законом про соціальні стандарти».
Я пропоную послухати пряму мову Юлії Тимошенко.
Юлія Тимошенко: Голосувати цей закон в умовах фінансової кризи є неможливим. Цей закон, по суті, є руйнацією державних фінансів, є руйнацією стабільності бюджетної ситуації в Україні.
Але, на жаль, цей закон не тільки прийнятий парламентом, але всупереч публічним заявам керівництва МВФ, місії МВФ, цей закон підписаний Президентом.
Крім того, Президент подав до ВР ще й зміни до бюджету на 2009 рік, які нібито забезпечують підвищення цих соціальних стандартів.
- Так от, від цього закону не буде емісії?
- Цей закон у своїй внутрішній, так би мовити, фінансово-макроекономічній природі не пов'язаний з ніякою емісією, він пов'язаний з необхідністю уряду проводити реформи, швидкі і нагальні.
Я хочу сказати, що не цей закон блокує надання траншу МВФ, саме тих 5 пунктів, які висунули до уряду, чотири з яких не виконані, виконані не будуть.
Крім того, не треба забувати, що уряд до цього часу постійно декларував про підвищення соціальних стандартів для вчителів, для лікарів і інших і мав відповідні наміри щодо інших верств населення.
В уряду, в парламенті є політична більшість. Це означає, що значна частина цієї політичної більшості підтримала саме цей закон. Це означає, що в уряді немає єдиної точки зору на розвиток соціальної політики в Україні.
Отже, уряд має нести відповідальність за цей закон. Не Президент, а саме уряд, оскільки частина урядової команди підтримала його…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
