(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: ВР сьогодні проводить парламентські слухання стосовно проблем зі свободою слова у регіональних ЗМІ.
Регіональні ЗМІ. Армія таких ЗМІ доволі велика. Я назву лише кілька цифр, вони стосуються знову ж таки конкретних регіонів, а не всієї країни.
Для порівняння. На Харківщині зареєстровано 1556 регіональних ЗМІ. Це лише в одному регіоні.
За даними обласного управління юстиції, понад 50 місцевих та регіональних телекомпаній зареєстровано на Луганщині.
Далі цифри можуть бути великі… І це велика армія, як я вже сказала.
Але якщо говорити про найбільші проблеми цих регіональних ЗМІ, то, Сергію, що Ви назвали б в першу чергу? Економічну залежність? Переслідування за критику? Що?
Сергій Гармаш: Я думаю, що найбільша проблема для регіональних журналістів – це внутрішній фільтр, внутрішній цензор, який сидить в журналістах і не дає їм працювати.
Тому що той, хто хоче говорити і має хист до цього, то він, на мою думку, завжди знайде канали, як сказати людям те, що він вважає правдою.
- Тобто, проблем взаємин ЗМІ з владою як такою не існує?
Сергій Гармаш: Вони існують. Вони завжди були, є і будуть завжди, яка влада не була б.
Але основна проблема, на мою думку, саме у внутрішньому цензорі журналістів.
- Лесю, Вам в силу специфіки своєї роботи доводиться спілкуватися з регіональними журналістами, з колегами, керівниками регіональних ЗМІ.
Часто на «Телекритиці» можна прочитати те, що в Одесі не вийшла газета, в Одесі вимкнули світло, в Нікополі сталося те-то…
Які ці приклади? Це внутрішній цензор чи це все-таки економічна залежність?
Леся Ганжа: Як на мене, то це можна говорити і про економічну залежність, якщо Ви так назвали, яка зумовлює і певну політичну залежність. Але в будь-якому разі це є і проблема, яку я намагаюся сформулювати, це проблема використання місцевою владою місцевих ЗМІ.
Леся ГанжаТому що коли, умовно кажучи, ці стосунки взаємовикористання чи то економічного з боку ЗМІ, чи то політичного з боку влади, коли вони не складаються якимсь чином, то це переходить в силове протистояння.
І в регіонах цей процес відбувається напрочуд швидко, як на мене, і дуже брутально з попранням всіх культурних, всіх наших уявлень про культуру, про культуру взаємин, про культуру бізнес взаємин – про все це не йдеться.
Йдеться про те, що вам… Тобто, цей ланцюжок є дуже коротким. Влада, ми вам даємо гроші і вимагаємо від вас виконання певних правил. Як тільки ці правила починають порушуватися, одразу починається силовий тиск.
Сергій Гармаш: Знову ж таки, якби журналісти поважали себе і в цих регіонах якби була спільнота журналістська справжня, а не кожен окремо і кожен думає, як заробити гроші, то таких прикладів, мабуть, не було, я думаю.
- Але є питання того, що роботи мало, конкуренція є і як бути? Тому що є журналіст конкретний, якому потрібно годувати родину.
Сергій Гармаш: Зараз, мабуть, справді кожен вуз, може, лише не медичні, готують журналістів.
Леся Ганжа: Це правда.
Сергій Гармаш: Звичайно, ці люди приходять, вони нічого не вміють. А в ЗМІ я ж знаю, бо я сам редактор, то в мене дефіцит кадрів. Дуже важко знайти (і ви це самі знаєте) гарного журналіста, який вміє писати і вміє писати щось осмислене.
Тому конкуренція в ЗМІ така ж, як конкуренція скрізь. Тобто, або ти професіонал, і ти знайдеш себе, або ти…
- Тобто, виходимо на проблему того, що проблема професіоналізму – це, очевидно, найбільша проблема регіональних ЗМІ. Тому що така проблема і в загальнонаціональних ЗМІ. Керівники газет, журналів, які тут працюють… В понеділок у нас була інша програма і ми говорили про це так само, що є брак професіоналів.
Сергій Гармаш: Так в цьому ж проблема і стосунки з владою, тому що влада не буде псувати стосунки з професіональним журналістом. Вона знає, що цей бумеранг повернеться ще з такою силою, що вона не схоче з ним якось конфліктувати.
Я знаю по собі. Важко було владі тиснути, тому що натиснули в Донецьку, а воно в Києві відгукнулося більшими публікаціями в більш резонансних ЗМІ.
Леся Ганжа: Мені здається, що все-таки складова частина професіоналізму журналістського – це якраз і протистояти цим впливам влади і економічним впливам власників. Дуже часто ми знаємо, що влада і власники – це тотожні поняття.
- Але зараз вже у Києві не можна сказати, що офіційно, поки що офіційно мало хто говорить чи не наважується, але говорять про те, що власники починають прикручувати гайки.
Поки що журналісти про це не говорять вголос. Можливо, бояться. Коли це може виринути у процес, а, можливо, ні?
Сергій Гармаш: Скажіть мені, а всі помітили, що на «К1» зникли новини?
Леся Ганжа: Ми помітили.
Сергій Гармаш: Вони зникли. Хтось з «К1»… Викинули людей звідти. Хтось подав якийсь голос, журналісти? Ні. Чому? Тому що всім заплатили і всі погодилися.
Леся Ганжа: Тобто, Ви маєте на увазі, що з усіма розрахувалися за їхню роботу. Так?
Сергій Гармаш: Комусь переплатили більше, дали, щоб пішли люди, з кимось розрахувалися…
Леся Ганжа: Що значить – більше дали?
За законодавством, якщо відбувається скорочення, то мають розрахуватися за два місці наперед. Якщо люди можуть погодитися на такі умови скорочення або не погодитися. Наскільки я розумію, там люди обстоювали свої права.
Сергій Гармаш: Є хто не погодився.
- З іншого боку, є питання того, що канал вирішив прибрати випуски новин. Це його внутрішня політика…
Сергій Гармаш: Не канал, а новий менеджмент.
- Ну, новий власник чи новий менеджмент. Він забрав новини – це, очевидно, в них записано в новій ліцензії чи у змінах до ліцензії.
Інше питання, чи комусь заборонили сказати щось, бо тут ми вже говоримо про свободу слова і про її захист.
Сергій ГармашСергій Гармаш: Можна заборонити новини, тоді там ніхто нічого не скаже. Навіщо забороняти щось комусь казати, якщо можна прибрати цю програму.
Леся Ганжа: Я хотіла б конкретно до «К1», щоб ми зрозуміли.
Шеф-редактор «К1» Сергій Мамаєв виступив з відкритою заявою на «Телекритиці», подякував всім своїм працівникам. В принципі там була ситуація достатньо професійно озвучена.
Сергій Гармаш: У мене є друзі на «К1». Я знаю цю ситуацію, мабуть, раніше до цієї заяви. І вона виглядає, з іншого боку, зовсім по-іншому.
- «К1» теж можна розглядати, очевидно… Я не знаю, як вони зареєстровані, чи як регіональні ЗМІ…
Леся Ганжа: Як регіональна мережа.
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: ВР сьогодні проводить парламентські слухання стосовно проблем зі свободою слова у регіональних ЗМІ.
Регіональні ЗМІ. Армія таких ЗМІ доволі велика. Я назву лише кілька цифр, вони стосуються знову ж таки конкретних регіонів, а не всієї країни.
Для порівняння. На Харківщині зареєстровано 1556 регіональних ЗМІ. Це лише в одному регіоні.
За даними обласного управління юстиції, понад 50 місцевих та регіональних телекомпаній зареєстровано на Луганщині.
Далі цифри можуть бути великі… І це велика армія, як я вже сказала.
Але якщо говорити про найбільші проблеми цих регіональних ЗМІ, то, Сергію, що Ви назвали б в першу чергу? Економічну залежність? Переслідування за критику? Що?
Сергій Гармаш: Найбільша проблема для регіональних журналістів – це внутрішній цензор, який сидить в журналістах і не дає їм працювати.
Сергій Гармаш: Я думаю, що найбільша проблема для регіональних журналістів – це внутрішній фільтр, внутрішній цензор, який сидить в журналістах і не дає їм працювати.
Тому що той, хто хоче говорити і має хист до цього, то він, на мою думку, завжди знайде канали, як сказати людям те, що він вважає правдою.
- Тобто, проблем взаємин ЗМІ з владою як такою не існує?
Сергій Гармаш: Вони існують. Вони завжди були, є і будуть завжди, яка влада не була б.
Але основна проблема, на мою думку, саме у внутрішньому цензорі журналістів.
- Лесю, Вам в силу специфіки своєї роботи доводиться спілкуватися з регіональними журналістами, з колегами, керівниками регіональних ЗМІ.
Часто на «Телекритиці» можна прочитати те, що в Одесі не вийшла газета, в Одесі вимкнули світло, в Нікополі сталося те-то…
Які ці приклади? Це внутрішній цензор чи це все-таки економічна залежність?
Леся Ганжа: Як на мене, то це можна говорити і про економічну залежність, якщо Ви так назвали, яка зумовлює і певну політичну залежність. Але в будь-якому разі це є і проблема, яку я намагаюся сформулювати, це проблема використання місцевою владою місцевих ЗМІ.
І в регіонах цей процес відбувається напрочуд швидко, як на мене, і дуже брутально з попранням всіх культурних, всіх наших уявлень про культуру, про культуру взаємин, про культуру бізнес взаємин – про все це не йдеться.
Йдеться про те, що вам… Тобто, цей ланцюжок є дуже коротким. Влада, ми вам даємо гроші і вимагаємо від вас виконання певних правил. Як тільки ці правила починають порушуватися, одразу починається силовий тиск.
Сергій Гармаш: Знову ж таки, якби журналісти поважали себе і в цих регіонах якби була спільнота журналістська справжня, а не кожен окремо і кожен думає, як заробити гроші, то таких прикладів, мабуть, не було, я думаю.
- Але є питання того, що роботи мало, конкуренція є і як бути? Тому що є журналіст конкретний, якому потрібно годувати родину.
Сергій Гармаш: Зараз, мабуть, справді кожен вуз, може, лише не медичні, готують журналістів.
Леся Ганжа: Це правда.
Сергій Гармаш: Звичайно, ці люди приходять, вони нічого не вміють. А в ЗМІ я ж знаю, бо я сам редактор, то в мене дефіцит кадрів. Дуже важко знайти (і ви це самі знаєте) гарного журналіста, який вміє писати і вміє писати щось осмислене.
Тому конкуренція в ЗМІ така ж, як конкуренція скрізь. Тобто, або ти професіонал, і ти знайдеш себе, або ти…
- Тобто, виходимо на проблему того, що проблема професіоналізму – це, очевидно, найбільша проблема регіональних ЗМІ. Тому що така проблема і в загальнонаціональних ЗМІ. Керівники газет, журналів, які тут працюють… В понеділок у нас була інша програма і ми говорили про це так само, що є брак професіоналів.
Сергій Гармаш: Так в цьому ж проблема і стосунки з владою, тому що влада не буде псувати стосунки з професіональним журналістом. Вона знає, що цей бумеранг повернеться ще з такою силою, що вона не схоче з ним якось конфліктувати.
Я знаю по собі. Важко було владі тиснути, тому що натиснули в Донецьку, а воно в Києві відгукнулося більшими публікаціями в більш резонансних ЗМІ.
Леся Ганжа: Мені здається, що все-таки складова частина професіоналізму журналістського – це якраз і протистояти цим впливам влади і економічним впливам власників. Дуже часто ми знаємо, що влада і власники – це тотожні поняття.
- Але зараз вже у Києві не можна сказати, що офіційно, поки що офіційно мало хто говорить чи не наважується, але говорять про те, що власники починають прикручувати гайки.
Поки що журналісти про це не говорять вголос. Можливо, бояться. Коли це може виринути у процес, а, можливо, ні?
Сергій Гармаш: Скажіть мені, а всі помітили, що на «К1» зникли новини?
Леся Ганжа: Ми помітили.
Сергій Гармаш: Вони зникли. Хтось з «К1»… Викинули людей звідти. Хтось подав якийсь голос, журналісти? Ні. Чому? Тому що всім заплатили і всі погодилися.
Леся Ганжа: Тобто, Ви маєте на увазі, що з усіма розрахувалися за їхню роботу. Так?
Сергій Гармаш: Комусь переплатили більше, дали, щоб пішли люди, з кимось розрахувалися…
Леся Ганжа: Що значить – більше дали?
За законодавством, якщо відбувається скорочення, то мають розрахуватися за два місці наперед. Якщо люди можуть погодитися на такі умови скорочення або не погодитися. Наскільки я розумію, там люди обстоювали свої права.
Сергій Гармаш: Є хто не погодився.
- З іншого боку, є питання того, що канал вирішив прибрати випуски новин. Це його внутрішня політика…
Сергій Гармаш: Не канал, а новий менеджмент.
- Ну, новий власник чи новий менеджмент. Він забрав новини – це, очевидно, в них записано в новій ліцензії чи у змінах до ліцензії.
Інше питання, чи комусь заборонили сказати щось, бо тут ми вже говоримо про свободу слова і про її захист.
Леся Ганжа: Я хотіла б конкретно до «К1», щоб ми зрозуміли.
Шеф-редактор «К1» Сергій Мамаєв виступив з відкритою заявою на «Телекритиці», подякував всім своїм працівникам. В принципі там була ситуація достатньо професійно озвучена.
Сергій Гармаш: У мене є друзі на «К1». Я знаю цю ситуацію, мабуть, раніше до цієї заяви. І вона виглядає, з іншого боку, зовсім по-іншому.
- «К1» теж можна розглядати, очевидно… Я не знаю, як вони зареєстровані, чи як регіональні ЗМІ…
Леся Ганжа: Як регіональна мережа.
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
