Один із способів – перестати споживати полуницю, привезену з Іспанії, польське сало чи бразильський цукор. На думку Колін Серро, їсти потрібно продукти, вирощені якнайближче до вас. І справа навіть не в ціні, а в ресурсах землі, які ідуть на транспортування харчових продуктів, і хімічних домішках, які додають, щоб продукти не псувалися.
Колін Серро, говорячи про головну ідею фільму, зауважила: «Треба зупинити цю систему, яка існує зараз. Потрібна альтернатива, яка не отруює. Фільм, власне, про те, що люди, які пропонують цю альтернативу, існують! Це оптимістична стрічка».
Міжнародна торгівля – ворог екології?
Хоча реальність та прогнози лякають. Наприклад, Колін Серро попереджає, що, коли почнеться продовольча криза, Франція сама себе не прогодує. Якщо припиниться потік вантажівок і літаків із харчами, Париж, за словами французької режисерки, протримається лише два дні.
У фільмі навіть прозвучала радикальна думка, що міжнародну торгівлю потрібно взагалі зупинити. На думку режисерки-еколога, слід повертатися до маленьких сімейних господарств, коли члени родини самі собі вирощують харчі.
Український фермер Семен Антонець потрапив у стрічку, бо довів власним прикладом, що «агроекологією» можна займатися у великих масштабах. Агроекологія – це натуральне господарство, в якому не застосовують хімікатів. Українського героя фільму Колін Серро знайшла через мережу екологів України.
«Його роль у фільмі важлива, – каже вона. – По-перше, тому, що Україну погано знають у Європі та Франції, і це можливість з нею познайомитися. Крім цього, пан Антонець говорить про свою землю так само, як інші герої в Індії чи Бразилії. І його думки збігаються з думками людей, яких він ніколи і не бачив і навіть не знає про їхнє існування».
Життя без хімікатів існує
Для Семена Антонця виробництво біоорганічних продуктів – це спосіб життя. З односельчанами вони почали займатися агроекологією ще в кінці 1970-х років з думкою «не отруювати людей». Тоді в Радянському Союзі інтенсивно впроваджувалися мінеральні добрива, а Семен Антонець із самого початку від них відмовився. Останні 15 років в його селі ведуть абсолютно органічне землеробство.
«У нас сьогодні в Україні немає дієтичного харчування, де такі їдальні? Де дієтичні продукти? По-перше, такі продукти мають вироблятися для дітей, для хворих, для лікарень. Це необхідність! А тоді вже йде піклування кожної людини за своє здоров’я», – наголошує український фермер.
Крім здоров’я, таке господарювання створює нові робочі місця, бо з роботою в українських селах зараз нелегко. «За органічного землеробства, – розповідає Семен Антонець, – у людей інтелект, розум розробляється! Бо багато треба думати, з технологією треба працювати. А з хімікатами – там людина деградує».
А як своє життя зробити екологічним? Щонайменше, посадити помідори та кріп у себе на балконі, налагодити прямі поставки овочів та фруктів із фермером, практикувати більше збиральництва, а органічні відходи викидати не у смітник, а компостувати і повертати у землю, радять українські та французькі екологи, які у цьому знайшли спільну мову.