Із її ініціативи, до роботи над реставрацією приміщень «Арсеналу» та розробки концепції його розвитку долучені експерти провідних світових музеїв та Ради Європи.
Але не лише «Мистецький арсенал», а й усі музеї України потребують програм розвитку та модернізації, згідно з європейськими стандартами для мистецьких та освітніх установ. Про це Радіо Свобода розповів експерт Ради Європи Олександр Буценко.
«Європейська асоціація музеїв створила дослідницький центр, який працює в усіх країнах Європи, – каже він. – Але Україна не є членом цього центру, як і багатьох інших цікавих ініціатив. Що можна нашим музеям у цій ситуації порадити? Насамперед, зв’язатися з такими організаціями і принаймні отримати інформацію про те, як вони розвиваються; приєднатися до цієї діяльності. Необхідно просто переосмислити, що таке музей, музейний простір? Чи це просто місце знаходження якихось реліквій? Чи це місце, де можна отримувати нові знання, нову інформацію? В Європі музеї по-новому намагаються переосмислити, переорганізувати експозицію, щоб викликати в сучасної людини дотичність або до минулого, або до того, що представлено у музеї».
Європейські музеї та українські реалії
Що заважає українським музеям долучитись до утворюваного європейського музейного простору? Як стверджує київський експерт Микола Скиба, серед іншого, це і брак розуміння владою функцій та ролі музею й відповідного законодавства.
«У нашій державі не виконуються норми законодавства, при тому, що у профільному законі є чітка норма, що держава сприяє розвиткові сучасної музейної інфраструктури, – зауважує експерт. – Держава на капітальні видатки, згідно з вимогами законодавства, по суті не виділяла коштів. Ясна річ, що пошук коштів на проекти, на розвиток музею, на свою якусь специфіку – це завдання самих музеїв. Інше, чого бракує, це все-таки регламентування благодійної діяльності. Уже навіть українські меценати свій законопроект запропонували – а цей документ як потрапив до Верховної Ради, так і лежить там… У багатьох країнах Європи існує у законах така норма, що, якщо благодійник частину своїх прибутків вкладає у підтримку культурної установи чи освітньої програми, то ця частина зараховується йому як сплачений податок».
Така система співпраці між приватним капіталом і благодійними фондами та музеями успішно працює у Швеції, Словенії, Нідерландах; подібну систему запроваджують Фінляндія і Польща. Україна ж, залишаючись осторонь сучасних тенденцій, фінансує заклади культури (включно з музеями) за залишковим принципом, гальмуючи їхній розвиток.
Як зазначають експерти, за таких умов музейний простір Європи розвиватиметься без України, чиї музеї зберігають чимало скарбів.