У британській політиці щотижнева сесія питань-відповідей прем’єр-міністра є давньою традицією. На цих сесіях, що тривають лише пів години, лідери правлячої та головної опозиційної партій вправляються у красномовстві, намагаючись переконати громадян країни у протилежних речах. Лідер опозиції ставить питання прем’єру, яке містить гостру критику його політики, тоді як керівник уряду захищає її правильність, а також намагається виставити ідеї свого опонента у негативному світлі.
Сама сцена для цієї баталії є досить неповторною. Дія відбувається у Палаті громад парламенту, де лейбористи і консерватори сидять одні навпроти одних. На підлозі у центрі стоїть стіл, який керівники двох найбільших партій використовують як трибуну. Коли один із них говорить, то він стоїть дослівно у двох метрах від опонента, дивлячись йому просто в обличчя. Виграти таку словесну баталію вважається дуже престижним і дає переможцеві додаткові бали в очах виборців.
Сьогодні сесія питань-відповідей була особливо пристрасною. Уряд оприлюднив деталі скорочень видатків на громадські потреби на величезну суму у 83 мільярди фунтів. Це майже 120 мільярдів доларів. Скорочення призведе до масової втрати роботи працівниками громадського сектора. Переважна більшість міністерств втратять чверть усього фінансування. Уряд робить це для протидії величезному дефіциту бюджету країни, що становить 11 відсотків ВВП. Але опозиція наполягає, що скорочення проводяться надто поспішно і радикально, а ціна може бути занадто високою. Економісти вважають, що це позначиться не лише на зайнятості, але й призведе до сповільнення одужання британської економіки після кризи.
Скорочення видатків рідко буває популярним
На сесії питань-відповідей новий лідер лейбористів Ед Мілібанд заявив, що люди хочуть знати наслідки для них урядового перегляду видатків. Він спитав у прем’єра, чи буде перегляд уважатися провальним, якщо в країні різко зросте рівень безробіття. На це Дейвід Камерон відповів, що сенс урядового підходу полягає у намаганні вивести британську економіку із зони небезпеки. Він сказав, що політика попереднього лейбористського уряду була провальною, а тому консерватори були змушені виправляти становище. Проте у відповіді лідер консерваторів не згадав безробіття.
Тому Ед Мілібанд зазначив: «Пане спікер, це – дуже цікаво, бо прем’єр-міністр колись казав, що є іншим типом консерватора. Та я дав йому шанс сказати, що він змінить свої плани, якщо безробіття почне зростати, але він не скористався із цієї нагоди. А ми всі пам’ятаємо крилаті вирази (Марґарет Тетчер – ред.): «якщо щось не завдає болю, значить воно не спрацьовує», «безробіття – це ціна, яку варто платити». Тож прем’єр звучить саме так. Чи не повинен прем’єр-міністр визнати, що він вдався до найбільшої авантюри за життя нашого покоління, ризикуючи економічним ростом, зайнятістю і життєспроможністю людей?»
На це Дейвід Камерон відповів: «Пане спікер, ми всі пам’ятаємо і деякі крилаті вирази лейбористів. «Ні назавжди буму і краху!», «Економічна обережність із метою». Ця обережність дала нашій країні найбільший дефіцит бюджету серед країн «Групи двадцяти». Ми це добре пам’ятаємо. А хто ж був економічним радником міністерства фінансів у той час? (сміх у залі). Ось він сидить прямо переді мною. Дозвольте дати йому просту пораду – я навчився цьому, просидівши п’ять років там, де нині сидить опозиція: якщо ви не маєте плану, ви не можете нападати на чужий план. У нього нема жодного плану, тож йому нічого сказати».
Хто виграв ці дебати буде відомо, коли відбудуться наступні опитування громадської думки. Але скорочення видатків рідко буває популярним. Британські профспілки вже попереджали про можливі масові страйки.
Сама сцена для цієї баталії є досить неповторною. Дія відбувається у Палаті громад парламенту, де лейбористи і консерватори сидять одні навпроти одних. На підлозі у центрі стоїть стіл, який керівники двох найбільших партій використовують як трибуну. Коли один із них говорить, то він стоїть дослівно у двох метрах від опонента, дивлячись йому просто в обличчя. Виграти таку словесну баталію вважається дуже престижним і дає переможцеві додаткові бали в очах виборців.
Сьогодні сесія питань-відповідей була особливо пристрасною. Уряд оприлюднив деталі скорочень видатків на громадські потреби на величезну суму у 83 мільярди фунтів. Це майже 120 мільярдів доларів. Скорочення призведе до масової втрати роботи працівниками громадського сектора. Переважна більшість міністерств втратять чверть усього фінансування. Уряд робить це для протидії величезному дефіциту бюджету країни, що становить 11 відсотків ВВП. Але опозиція наполягає, що скорочення проводяться надто поспішно і радикально, а ціна може бути занадто високою. Економісти вважають, що це позначиться не лише на зайнятості, але й призведе до сповільнення одужання британської економіки після кризи.
Скорочення видатків рідко буває популярним
На сесії питань-відповідей новий лідер лейбористів Ед Мілібанд заявив, що люди хочуть знати наслідки для них урядового перегляду видатків. Він спитав у прем’єра, чи буде перегляд уважатися провальним, якщо в країні різко зросте рівень безробіття. На це Дейвід Камерон відповів, що сенс урядового підходу полягає у намаганні вивести британську економіку із зони небезпеки. Він сказав, що політика попереднього лейбористського уряду була провальною, а тому консерватори були змушені виправляти становище. Проте у відповіді лідер консерваторів не згадав безробіття.
Тому Ед Мілібанд зазначив: «Пане спікер, це – дуже цікаво, бо прем’єр-міністр колись казав, що є іншим типом консерватора. Та я дав йому шанс сказати, що він змінить свої плани, якщо безробіття почне зростати, але він не скористався із цієї нагоди. А ми всі пам’ятаємо крилаті вирази (Марґарет Тетчер – ред.): «якщо щось не завдає болю, значить воно не спрацьовує», «безробіття – це ціна, яку варто платити». Тож прем’єр звучить саме так. Чи не повинен прем’єр-міністр визнати, що він вдався до найбільшої авантюри за життя нашого покоління, ризикуючи економічним ростом, зайнятістю і життєспроможністю людей?»
На це Дейвід Камерон відповів: «Пане спікер, ми всі пам’ятаємо і деякі крилаті вирази лейбористів. «Ні назавжди буму і краху!», «Економічна обережність із метою». Ця обережність дала нашій країні найбільший дефіцит бюджету серед країн «Групи двадцяти». Ми це добре пам’ятаємо. А хто ж був економічним радником міністерства фінансів у той час? (сміх у залі). Ось він сидить прямо переді мною. Дозвольте дати йому просту пораду – я навчився цьому, просидівши п’ять років там, де нині сидить опозиція: якщо ви не маєте плану, ви не можете нападати на чужий план. У нього нема жодного плану, тож йому нічого сказати».
Хто виграв ці дебати буде відомо, коли відбудуться наступні опитування громадської думки. Але скорочення видатків рідко буває популярним. Британські профспілки вже попереджали про можливі масові страйки.
