Щодо успіхів: у провінції Кунар, біля пакистанського кордону, 850 талібів було вбито або захоплено влітку військами коаліції. У провінціях Кандагар і Гельманд більшість площі очищено від повстанців і ситуація назагал стабілізувалася.
Міністр оборони Роберт Ґейтс, який минулого тижня відвідав Афганістан, заявив: «Переконаний, що наша стратегія спрацьовує». «Прогрес, навіть останніми місяцями, перевершив наші сподівання. Таліби контролюють менше території, ніж рік тому і в результаті дедалі більше афганців живуть, не боячись терору», – наголосив Ґейтс.
Проблеми залишаються
Проблеми й виклики залишаються значними, наголошено в «Національному розвідувальному огляді». По-перше, за винятком афганської столиці Кабула та провінцій Кандагар і Гельманд, більшість решти території країни цілком або частково й далі контролюють таліби. По-друге, корупцію досі не подолано і вона залишається чільним заборолом прогресу.
Американці докладають зусиль до створення інфраструктури, прагнуть прискорити вишкіл афганських сил безпеки, щоб відправляти їх до районів найбільшої потреби, але далеко не завжди вкладаються у розклад.
«Головна причина та, що додаткові американські війська прибули до Афганістану лише на початку вересня... Отож, їхній вплив дасться взнаки десь (усередині) наступного року», – вважає відставний генерал Девід Барно.
Між тим, як раз тоді, влітку 2011 року, президент Обама хотів би почати виведення американських військ. Але, за домовленістю, досягнутою на останньому саміті НАТО в Португалії, афганські сили безпеки мають взяти на себе захист країни до 2014 року. Тож, очевидно, дату виводу військ перенесуть.
Разом з тим, «Національний розвідувальний огляд» стверджує, що перемога в Афганістані стане можливою лише тоді, як уряд Пакистану вижене талібів зі своєї прикордонної зони. Вашингтон домагається цього, але поки що безуспішно. Проблема та, що бойовики постійно інфільтруються в Афганістан і, навпаки, звідти шукають притулку в Пакистані, коли їх переслідують війська коаліції.