– Пане Карпов, що Ви відчуваєте, коли чуєте слово «Україна»?
– У мене згадка України викликає найбільш теплі, позитивні почуття та емоції. Взагалі, у мене чудові відносини з Україною! Я неодноразово, доволі часто відвідував Україну, якщо так можна сказати, у мене щире приятельство з Одесою. І у Києві я неодноразово бував, люблю старовинні квартали міста, де досі зберігається суто київський дух, де можна посмакувати чудові українські страви.
Якщо говорити серйозно, то в рамках діяльності свого Екологічного фонду я веду чорнобильські програми, намагаюся допомогти тим, хто постраждав унаслідок тієї катастрофи, намагаюсь бути корисним усім тим, хто Чорнобилем займається. Ми з колегами, з однодумцями маємо уже чималий досвід роботи з чорнобильської проблематики: серед іншого, ми допомагаємо розвивати медицину катастроф, допомагаємо тим, чиє здоров’я постраждало унаслідок аварії на ЧАЕС. До речі, мене відзначено вищими нагородами України за цю діяльність. Тож у мене особисті стосунки з Україною склались, і, я думаю, ми і надалі будемо співпрацювати з вашими фахівцями з атомної та медичної проблематики.
– Чи має Україна своє обличчя, як її сприймають у світі?
– Я думаю, Україну у світі знають, принаймні, через її відомих людей: це і спортсмени, і митці. Також Україну знають як державу, одну з найбільших в Європі за територією та кількістю населення, яка розташована у географічному центрі Європи. Я читав про історію України й пам’ятаю, що мене вразило ось що: через територію сучасної України пролягали шляхи багатьох сучасних європейських народів – наприклад, болгар і хорватів!
– Яку роль Україна відіграє на міжнародній арені?
– По-перше, Україна займає важливе стратегічне становище, це одна з найбільших країн Європи, як за територією, так і за кількістю населення. По-друге, з точки зору історії Україна вже давно відіграє важливу роль у цій частині світу як своєрідний центр доріг, перехрестя культур. Доволі важливо те, що Україна, яка розташована між Євросоюзом і Росією, веде свою самостійну політику, самостійно її вибудовує, керуючись своїми національними інтересами і водночас розуміючи, яку важливу роль у системі колективної безпеки їй виділено. Тож я вважаю, що дружні стосунки як із західними сусідами, так і зі східним сусідом (Росією) – це в інтересах України та українського народу.
– Яким чином незалежна Україна може поліпшити свої стосунки з Росією, щоб вони були рівноправними? Що, на Вашу думку, можна і треба поліпшити у відносинах двох держав?
– Ви знаєте, варто відійти від співпраці тих часів, коли розвалився СРСР. Тоді утворились окремі держави і виникли абсолютно непотрібні перепони на шляху торговельно-економічного співробітництва. Вони перешкоджають інтересам і Росії, і України, їхнім народам. Ці перепони треба ліквідувати якнайшвидше: так, і у Росії, і в Україні свої закони диктує ринок, але я вважаю, що за ринкових умов економічну співпрацю можна розвивати з вигодою для обох наших країн. Так, у старій радянській економіці дуже тісні економічні зв’язки були (спільні підприємства, кооперація, наприклад) між нашими країнами, але тоді ринку не було. Колись була економічна кооперація, якра і тепер має розвиватись, але вже за ринкових умов та за нинішніх обставин. Справа політиків, влади у Росії та Україні – на законодавчому рівні поліпшити можливості для налагодження або відновлення виробничих контактів та спільних виробництв.
Гуманітарна сфера – це тема окремої розмови: наші інтелектуали здавна співпрацювали, створювали спільний культурний простір, а тепер цей простір, з одного боку, звузився, з іншого ж – наші науковці та митці створюють національне культурне поле як складову поля світового.
– У мене згадка України викликає найбільш теплі, позитивні почуття та емоції. Взагалі, у мене чудові відносини з Україною! Я неодноразово, доволі часто відвідував Україну, якщо так можна сказати, у мене щире приятельство з Одесою. І у Києві я неодноразово бував, люблю старовинні квартали міста, де досі зберігається суто київський дух, де можна посмакувати чудові українські страви.
Якщо говорити серйозно, то в рамках діяльності свого Екологічного фонду я веду чорнобильські програми, намагаюся допомогти тим, хто постраждав унаслідок тієї катастрофи, намагаюсь бути корисним усім тим, хто Чорнобилем займається. Ми з колегами, з однодумцями маємо уже чималий досвід роботи з чорнобильської проблематики: серед іншого, ми допомагаємо розвивати медицину катастроф, допомагаємо тим, чиє здоров’я постраждало унаслідок аварії на ЧАЕС. До речі, мене відзначено вищими нагородами України за цю діяльність. Тож у мене особисті стосунки з Україною склались, і, я думаю, ми і надалі будемо співпрацювати з вашими фахівцями з атомної та медичної проблематики.
– Чи має Україна своє обличчя, як її сприймають у світі?
– Я думаю, Україну у світі знають, принаймні, через її відомих людей: це і спортсмени, і митці. Також Україну знають як державу, одну з найбільших в Європі за територією та кількістю населення, яка розташована у географічному центрі Європи. Я читав про історію України й пам’ятаю, що мене вразило ось що: через територію сучасної України пролягали шляхи багатьох сучасних європейських народів – наприклад, болгар і хорватів!
– Яку роль Україна відіграє на міжнародній арені?
– По-перше, Україна займає важливе стратегічне становище, це одна з найбільших країн Європи, як за територією, так і за кількістю населення. По-друге, з точки зору історії Україна вже давно відіграє важливу роль у цій частині світу як своєрідний центр доріг, перехрестя культур. Доволі важливо те, що Україна, яка розташована між Євросоюзом і Росією, веде свою самостійну політику, самостійно її вибудовує, керуючись своїми національними інтересами і водночас розуміючи, яку важливу роль у системі колективної безпеки їй виділено. Тож я вважаю, що дружні стосунки як із західними сусідами, так і зі східним сусідом (Росією) – це в інтересах України та українського народу.
– Яким чином незалежна Україна може поліпшити свої стосунки з Росією, щоб вони були рівноправними? Що, на Вашу думку, можна і треба поліпшити у відносинах двох держав?
– Ви знаєте, варто відійти від співпраці тих часів, коли розвалився СРСР. Тоді утворились окремі держави і виникли абсолютно непотрібні перепони на шляху торговельно-економічного співробітництва. Вони перешкоджають інтересам і Росії, і України, їхнім народам. Ці перепони треба ліквідувати якнайшвидше: так, і у Росії, і в Україні свої закони диктує ринок, але я вважаю, що за ринкових умов економічну співпрацю можна розвивати з вигодою для обох наших країн. Так, у старій радянській економіці дуже тісні економічні зв’язки були (спільні підприємства, кооперація, наприклад) між нашими країнами, але тоді ринку не було. Колись була економічна кооперація, якра і тепер має розвиватись, але вже за ринкових умов та за нинішніх обставин. Справа політиків, влади у Росії та Україні – на законодавчому рівні поліпшити можливості для налагодження або відновлення виробничих контактів та спільних виробництв.
Гуманітарна сфера – це тема окремої розмови: наші інтелектуали здавна співпрацювали, створювали спільний культурний простір, а тепер цей простір, з одного боку, звузився, з іншого ж – наші науковці та митці створюють національне культурне поле як складову поля світового.
