Київ – Журнал «Українська культура» презентував ювілейний тисячний номер. На думку його авторів, це солідний вік для українського культурологічного журналу, адже він свідчить про його якість. Попри це представники видання говорять про фінансові проблеми, що не дозволяють видавати його регулярно, а митці – про важливість такого журналу для формування іміджу української культури.
Журнал «Українська культура» – гідний конкурент українському «Esquire», який досі виходить російською мовою, адже в цьому виданні орієнтуються не на московську журналістику, а пишуть про українські події. Про це говорить колишній головний редактор видання Марія Хрущак.
За її словами, ювілейне, тисячне, число журналу є прецедентом для українських культурологічних видань, адже не кожне з них нині долає бар’єр бодай у 50 номерів. Водночас, зазначає вона, працювати над таким проектом складно, бо видавці не завжди розуміють авторів.
«Було нам надзвичайно складно працювати. Було нерозуміння: що, навіщо, що це за люди, про яких ми пишемо. Боротьба з некомпетентністю – це було дуже складно. З іншого боку, завдяки цьому нерозумінню, можливо, нам вдалось зробити дуже багато і показати надзвичайно цікаві речі, які навіть складно собі уявити у видавництві Міністерства культури України», – говорить колишній редактор видання.
Нині, за словами Марії Хрущак, журнал Міністерства культури виходить нерегулярно. Головним чином – через брак фінансування, адже грошей, виділених цією установою, не вистачає, зауважує вона. А меценати, каже екс-редактор, співпрацювати з міністерством не хочуть, вважаючи створення комерційних проектів вигіднішим.
Україні бракує духовності
Водночас письменник Любко Дереш наголошує на важливості такого видання. Він зазначає, що сучасних людей цікавить жива культура, а журнал «Українська культура» і є прикладом цього живого. На його думку, перевагою видання є те, що воно пробралось до державних структур і наразі сприяє оновленню національного духу.
«Звичайно, що з таким журналом не соромно поїхати і на Венеційську бієнале, і звернутися до видавців із Франкфурта чи Лейпціга. Тому, що цей журнал містить у собі те, що мене, як представника України, виводить за рамки тільки української ідентичності, робить мене цікавим і готовим до спілкування з представниками інших культур», – каже письменник.
Водночас, на думку Любка Дереша, розвиток духовності має бути нині пріоритетним напрямком державної політики України, адже більшість громадян наразі «ототожнюють себе тільки з тілом». Через це виникають певні рамки, які «не дозволяють освоювати щось нове, інакше дивитися на світ» і, як наслідок, знищують чималий пласт української культури, зазначає письменник.
«Українська культура» – культурно-освітній та літературно-мистецький ілюстрований журнал, що виходить з 1921 року. Із травня 2011 видання почало виходити в оновленому форматі, а в квітні цього року команда журналу змінилась у повному складі.
Журнал «Українська культура» – гідний конкурент українському «Esquire», який досі виходить російською мовою, адже в цьому виданні орієнтуються не на московську журналістику, а пишуть про українські події. Про це говорить колишній головний редактор видання Марія Хрущак.
За її словами, ювілейне, тисячне, число журналу є прецедентом для українських культурологічних видань, адже не кожне з них нині долає бар’єр бодай у 50 номерів. Водночас, зазначає вона, працювати над таким проектом складно, бо видавці не завжди розуміють авторів.
«Було нам надзвичайно складно працювати. Було нерозуміння: що, навіщо, що це за люди, про яких ми пишемо. Боротьба з некомпетентністю – це було дуже складно. З іншого боку, завдяки цьому нерозумінню, можливо, нам вдалось зробити дуже багато і показати надзвичайно цікаві речі, які навіть складно собі уявити у видавництві Міністерства культури України», – говорить колишній редактор видання.
Нині, за словами Марії Хрущак, журнал Міністерства культури виходить нерегулярно. Головним чином – через брак фінансування, адже грошей, виділених цією установою, не вистачає, зауважує вона. А меценати, каже екс-редактор, співпрацювати з міністерством не хочуть, вважаючи створення комерційних проектів вигіднішим.
Україні бракує духовності
Водночас письменник Любко Дереш наголошує на важливості такого видання. Він зазначає, що сучасних людей цікавить жива культура, а журнал «Українська культура» і є прикладом цього живого. На його думку, перевагою видання є те, що воно пробралось до державних структур і наразі сприяє оновленню національного духу.
«Звичайно, що з таким журналом не соромно поїхати і на Венеційську бієнале, і звернутися до видавців із Франкфурта чи Лейпціга. Тому, що цей журнал містить у собі те, що мене, як представника України, виводить за рамки тільки української ідентичності, робить мене цікавим і готовим до спілкування з представниками інших культур», – каже письменник.
Водночас, на думку Любка Дереша, розвиток духовності має бути нині пріоритетним напрямком державної політики України, адже більшість громадян наразі «ототожнюють себе тільки з тілом». Через це виникають певні рамки, які «не дозволяють освоювати щось нове, інакше дивитися на світ» і, як наслідок, знищують чималий пласт української культури, зазначає письменник.
«Українська культура» – культурно-освітній та літературно-мистецький ілюстрований журнал, що виходить з 1921 року. Із травня 2011 видання почало виходити в оновленому форматі, а в квітні цього року команда журналу змінилась у повному складі.
