До прифронтового Курахового Донецької області майже щодня привозять поранених військових. Попри те, що до лінії фронту недалеко, в самому місті спокійно. Волонтери працюють злагоджено, допомагають воякам, передають пакунки від місцевих жителів та з інших міст.
Невеличке місто Курахове Донецької області розташоване менш ніж за 20 кілометрів від Мар’їнки, де бої між бойовиками і українськими силами не вщухають. Курахівська міська лікарня першою приймає поранених, а місцеві волонтери допомагають бійцям на позиціях. Оскільки їхати до передової недалеко, саме через волонтерів передають армійцям пакунки не лише місцеві, але і жителі Слов’янська та Одеси.
Заступник міського голови Курахового та волонтер Руслан Лубінський почав допомагати армії фактично одразу – возив поранених та хворих військових до міської лікарні. Щоб на початку війни не дразнити місцевих, солдатів переодягали в цивільний одяг. За його словами, зараз патріотично налаштованих городян – близько половини, як і тих, хто дотримується інших настроїв.
«Є в нас, нехай мені Бог простить, така категорія – біомаса. Марить якимось Радянським Союзом, Путіним, Росією. Думають, якщо Росія зараз сюди зайде, в усіх будуть гроші, будинки, квартири. Просто ця частина поки що мовчить», – каже Руслан Лубінський.
За його словами, державне забезпечення військових стало кращим, але допомога досі потрібна. В одній з нещодавніх поїздок, розповідає він, волонтери передали бійцям рації та біноклі.
«Максимальний обсяг «гуманітарки», який ми отримували, – це десь п’ять тонн. Це і форма, і взуття, і тушонка, і згущене молоко, і печиво, кава, чай. Раніше возили все, починаючи зі шкарпеток та закінчуючи зубною пастою. Зараз солдати говорять: це потрібно, це не потрібно, а це можна комусь ще віддати», – розповідає Руслан Лубінський.
Він каже, що завжди потрібна форма, причому кілька комплектів, та військове взуття. Зазвичай на позиції возять ношений камуфляж з Великобританії та інших країн НАТО.
Син Лубінського пройшов Майдан, а зараз служить в Збройних силах України. Сам Руслан Лубінський каже, що це для нього ще одна причина допомагати армії.
Усі поранені в Мар’їнці проходять через курахівську лікарню
Міська лікарня Курахового була розрахована на 130 ліжок, але зараз їх близько 200 – сюди перенесли кілька відділень з лікарень фронтових Мар’їнки та Красногорівки.
«Ми лікуємо соматичні захворіння та робимо такі операції, які не потребують госпіталізації довшої, ніж 10 днів. Коли в нашу лікарню надходять тяжкі поранені, ми їх стабілізуємо та відправляємо реанімобілями далі – в 66-й шпиталь», – розповідає хірург Ольга, яка оперує більшість поранених військових.
66-й мобільний шпиталь Міноборони – це львівські лікарі, які надають подальше лікування або відправляють бійців у тил, зазвичай в Дніпропетровськ. Шпиталь розташований за 40 кілометрів від Курахового. На дворі курахівської лікарні цілодобово чергують карети швидкої та реанімобілі.
За словами хірурга, деякі бійці недовго лежать в лікарні. Перед розмовою із Радіо Свобода вона якраз виписала одного з поранених.
«Ми наполягали на тому, щоб він все ж таки отримав «форму 100», яка підтверджує, що він зазнав поранення в зоні АТО, але він сказав: «Я хочу до хлопців». Перев’язали його, витягнули осколок, і він повернувся до своїх», – розповіла Ольга.
Курахове готується до зими
Минулого літа до Курахового приїхало близько 7 тисяч переселенців, більшість з яких на сьогодні місто покинули, розповідають місцеві.
За словами жительки Курахового Вікторії, ціни на продукти в Кураховому – високі, зокрема через перекупників. Але поки місцеві не перекрили дорогу, то торговці з Донецька завозили крам і за ще вищими цінами. Вони скуповували овочі, м’ясо та інші харчі, а потім перепродували на території, окуповані бойовиками «ДНР». А от перебоїв із електрикою чи водопостачанням немає.
Загалом місто живе мирним життям, про війну нагадує лише гуркіт канонади, який тут добре чути, особливо вночі. Нещодавно міськрада виділила близько 16 мільйонів гривень на утеплення домівок – готуються до холодної, але, як сподіваються, мирної зими.
