Доступність посилання

ТОП новини
24 Квітень 2018, Київ 08:31

Нещодавно відбулася презентація першого науково-популярного фільму «Торські степи: життя, смерть воскресіння?» про степові ділянки на Донеччині. Чим унікальні донецькі степи? Як кожен з українців може вплинути на її збереження? І що потрібно робити для цього вже зараз? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповів голова Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги у Донецькій області, автор фільму про Торські степи Донбасу Олексій Бурковський.


– Олексію, ваш фільм – перший серйозний науково-популярний фільм про Донецький степ. Чим він вам так подобається, що вас так захоплює у цій природі?

– Я доволі давно займаюсь степами як природоохоронець, як громадський активіст-волонтер. Але я не працюю екологом.

Щодо степів, це моя мала батьківщина. Я народився у сільській місцевості Донеччини. Звичайно, степові простори, ця краса не могли не вплинути на формування людини, яка мешкає у такому середовищі.

А потім, коли був студентом, почав це все вивчати, мої викладачі розкрили цю тему глибше. У 2008 році я приєднався до Всеукраїнської громадської кампанії «Збережемо українські степи». Звичайно, я був у темі щодо пропагування охорони степів. Але до цього не було можливості реалізувати це через науково-популярне кіно.

Я писав і пишу публікації як у спеціалізованих, так і в більш популярних виданнях. Але реалізувати ідею фільму вдалося лише протягом минулого та цього року завдяки невеличкій телекомпанії «Орбіта» з Покровського району Донеччини. Місцевий телеканал пішов назустріч, і йому, як на мене, вдалося зробити те, чого ще не робив принаймні жоден із загальнонаціональних телеканалів.

– У самому фільмі ви кажете, що степові ділянки зустрічаються у 18 регіонах України, але фільм ви зняли тільки про Торські степи на Донбасі. Що таке Торські степи? Чим ці степи унікальні?

– Наш фільм – це мистецтво можливого. Ми знімали його у Покровському та Добропільському районі Донецької області. Торські степи – це степи навколо річки Казенний Торець, давня назва якої Тор, тому назва ландшафтів Торські степи. Сюди можна віднести західну частину Костянтинівського району.

Олексій Бурковський
Олексій Бурковський

– Тобто це трикутник Костянтинівка-Добропілля-Покровськ?

– Так. Але ми спробували на прикладі Торських степів екстраполювати проблему на всю степову зону України. Цей фільм знімався зовсім не для Донеччини, а для всієї України.

В Україні 40% – степова зона, а степів залишилось 3%

В Україні 40% – степова зона, а степів залишилось 3%. Тому ми намагаємось саме через це акцентувати увагу на степовій проблематиці.

– У фільмі йдеться про те, що степ – це найбагатша екосистема в Україні. Це звучить трохи дивно, тому що в уяві людей, які мешкають у степу або поза степом, це така гола територія. Чому це найбагатша територія?

На одному гектарі степу найбільша кількість видів флори й фауни у порівнянні з будь-якою іншою екосистемою України

– Це науковий факт. На одному гектарі степу найбільша кількість видів флори й фауни у порівнянні з будь-якою іншою екосистемою України.

Степ сприймається як пустка, яку потрібно чимось заповнювати. Сільськогосподарськими культурами, промисловими підприємствами, забудовою, лісом, у крайньому разі. До речі, велика проблема із залісненням степу. Він знищується лісовими господарствами за допомогою чужорідних видів. Природа степу перетворюється на химеру.

Без степу, який тут тисячі років, не утворився б чорнозем. У нас парадоксальна ситуація: 54% територій – просто переоране поле. Ми втратимо з часом й сільське господарство, бо за таких умов нас чекає спустелювання. Є вже офіційні документи, національний план боротьби зі спустелюванням, але нічого не робиться.

– Що робити та що можуть зробити звичайні громадяни?

– Звичайні громадяни, якщо вони займають активну позицію, можуть долучатися до будь-яких громадських екологічних організацій.

У нормативних документах нашої держави, у законі про основні засади екологічної політики 2020 року, прописано, що площа ріллі має бути до 2021 року зменшена на 10%. Це не виконується.

Є наказ Мінагрополітики про збалансований розвиток агроекосистем, де до 2025 року прописано, що площа ріллі має зменшитись з 54% до 41% територій України. Але ця політика не реалізовується, тому що паралельно є розробка законів про ринок землі. Ці дві паралелі не перетинаються і не враховують одна одну.

Коли розробляли ідеї консервації земель, йшла мова не про зупинення сільського господарства, а про припинення обробки найбільш еродованих орних земель.

– Просто піти звідти?

– Так, їх можна законсервувати та відтворити степовий рослинний покрив.

Є два варіанти. Дешевий: піти, й через 8–10 років усе відтвориться. Другий: штучне залуження, є технології, добре відомі науковцям та аграрникам.

Ми йдемо до того, що степова і лісостепова зона просто не будуть придатні до ведення сільського господарства у таких умовах

До речі, наші вчені ще у 1990-х роках пропонували законсервувати дев’ять мільйонів гектарів еродованих земель. Але одночасно розпочався процес розпаювання, і економіка перемогла екологію.

Ми йдемо до того, що степова і лісостепова зона просто не будуть придатні до ведення сільського господарства у таких умовах.

– Наскільки все погано у Донецькому степу? Який вигляд матиме степ, якщо у майбутньому все буде йти так само?

– Не можна дивитися на екосистему як на територіально-адміністративну одиницю. Не можна сказати, що буде зі степами, природа не знає адміністративних меж.

Все залежить від того, як швидко ми зупинимо ці процеси добивання степу. Зараз є світло в кінці тунелю, саме Донецька область посіла перше місце за кількістю створених об’єктів природозаповідного фонду. Та ми все одно відстаємо від плану, який прописано, у тому числі, у стратегії екологічної політики.

Заповідати території – перший крок. Другий крок – відтворення того, що знищили, хоча б частково.

– Що вже незворотного відбулося?

– Наскільки мені відомо, за останні п’ятдесят років на Донеччині зникло 33 види рослин. Щодо тварин, там, де я мешкаю, зникли деякі види, наприклад, ховрах. Спочатку він вважався шкідником, його винищували, але коли зрозуміли, що вид зникає, перенесли у Червону книгу.

– Наскільки донбаська природа, про яку ви говорите, якщо долучитися до її відтворення, захисту, може стати економічним чинником у плані рекреаційного туризму? Чи може рекреація стати майбутнім Донбасу?

– Щодо Донеччини існує низка стереотипів. Вона не розкручена у туристичному плані. Хоча там справді є на що подивитись. У нас скам’янілі дерева, яким по 300 мільйонів років, вони лежать прямо на поверхні. Є багато геологічних пам’яток.

У нас на локальному рівні такий собі вибух краєзнавства. Телеканал «Орбіта» – один із перших, який створив краєзнавчий проект, про історію сіл Покровського району, зараз про саме місто. Це дуже вагомий внесок у створення іншого іміджу Донеччини.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:


(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG