​ЗСУ можуть перемогти самі окупаційні сили на Донбасі впродовж якщо не тижнів, то місяців – Тимчук

Гості програми «Ваша Свобода»: Дмитро Тимчук, народний депутат України, член Комітету з питань національної безпеки і оборони; Олег Саакян, політичний експерт, керівник платформи «Єдиний координаційний центр».

Рішення про нові санкції США проти Росії ухвалять «у недалекому майбутньому», заявила речниця Білого дому Сара Сандерс. Раніше постійний представник США в ООН Ніккі Гейлі повідомила, що міністр фінансів США Стівен Мнучин 16 квітня оголосить про нові санкції проти Росії у відповідь на підтримку Москвою режиму Башара Асада в Сирії. Мінфін США вже запровадив санкції проти 24 російських бізнесменів і наближених до Путіна силовиків та чиновників. Російські олігархи втратили десятки мільярдів доларів. Тим часом секретар РНБО України Олександр Турчинов констатував, що Генштаб Росії може задіяти проти України 260 тисяч вояків, понад три з половиною тисячі танків, півтисячі літаків і гелікоптерів, розташованих уздовж кордону з Україною. «Росія готова до ведення масштабної континентальної війни. Попри намагання світу зупинити російську агресію, не існує жодної ознаки зупинення бойових дій проти України», – зазначив Турчинов.

Олександр Лащенко: Група «Інформаційний спротив» нарахувала, що лише за минулі вихідні окупанти впевнено тримали показник у плюс 50 обстрілів і збройних провокацій упродовж доби на Донбасі. Навіть мінімального затишшя на сході України немає, так?

(Повна версія програми)

Дмитро Тимчук: Так зване «пасхальне» перемир’я зірване, його не існує. Упродовж минулих вихідних була така ж картина.

На всіх ділянках фронту ворог використовує не просто стрілецьке озброєння, а «на повний зріст», як кажуть, і важкі види озброєння – 120-мм міномети, ми фіксували обстріли зі 122-мм ствольної артилерії, танків. Це вже повернення до того, що було до деескалації впродовж березня цього року.

Росіяни готові у стислі терміни підготувати необхідні сили й засоби, щоб вторгнутися на територію України. Але чи буде восени таке вторгнення? СБУ має на увазі інший варіант – продовження сценарію «Новоросія», який існував у 2014 році, але трошки під іншим соусом.Не бачили, щоб російські спецслужби впродовж останніх років зменшували свою роботу на території України. 2016-й, 2017-й, початок цього року ставка робилася на використання негативної соціально-економічної ситуації в країні.

– Пане Тимчук, ситуація в Сирії – Путін побачив, що є сили у Заходу відповісти на всі його провокації, не лише в Україні, чи це «комариний укус», як стверджують у Москві?

​Дмитро Тимчук: Це своєрідний консенсус. Був виступ Трампа, який заявив, що буде завдано удару. Росія дуже знервовано відреагувала. США завдали той удар, щоб і виконати обіцянку Трампа, і не звести ситуацію до критичного протистояння.

Якраз постачання летальних озброєнь Україні продемонстрували, що Захід не лише економічними шляхами, тобто за допомогою санкцій, не лише на політичному рівні, тобто за допомогою різноманітних декларацій, але й у військово-політичному готовий допомагати Україні. Для Кремля це був би дуже тривожний дзвіночок. Але ми поки що цього не бачимо. На сьогодні, як це було і чотири роки тому, залишаємося на самоті перед російською агресією.

Якщо маємо справу лише з формуваннями окупаційних військ, які є в складі першого армійського корпусу «ДНР», і другого армійського корпусу «ЛНР», то в ЗСУ є стовідсоткова гарантія отримати перемогу впродовж якщо не тижнів, то місяців. Наше військово-політичне керівництво, коли розглядає плани можливої широкомасштабної операції зі звільнення Донбасу, враховує і варіант початку масштабної російської агресії, де в нас шансів, на превеликий жаль, не дуже багато. Два корпуси за штатом, близько 50 тисяч, але якщо брати те, що є, то десь 36 тисяч. Але ж є 260 тисяч російських військ на кордоні. Маємо це враховувати.

– Пане Саакян, Путін наважиться відкрити другий фронт чи вже третій фронт на Донбасі, щоб показати Заходу, що ще має сили після запроваджених західних санкцій, чи не наважиться?

Олег Саакян: Це не перший, не другий і навіть не третій фронт. Росія веде протистояння на багатьох фронтах. З ситуацією в Сирії військово-політичні загрози для України збільшуються – ми є одним із театрів бойових дій. Для України ризики не стільки суто міліарного характеру.

По лінії зіткнення всі пристріляні до метрів фактично фортифікаційні укріплення і з одного, і з іншого боку. Низької інтенсивності військові дії призвели до того, що лінія зіткнення перебуває більш-менш сталою довгий час. Йти на прорив – йти на дуже високі жертви з боку того, хто нападає.

Без участі російських військ так звані «армійські корпуси» на цих територіях не мають достатньої сили, щоб зробити бодай декілька проривів по лінії зіткнення.

Путін на широкомасштабний наступ і військове поглиблення в Україну без широкої дестабілізації всередині не зможе піти – для нього це будуть катастрофічно великі жертви.

Російська політична система не витримає такої ситуації. Це не Афган навіть. Афган завалив СРСР, то в цьому випадку ризики набагато більші.

Як би Путін не пнувся і не позиціонував би Росію як країну-шахіда, яка ув’язалася за ядерною зброєю і каже, що навіщо нам світ, де немає Росії, як би не говорив, що можемо просто планету знищити, тим не менше більшість російської політичної еліти все ж пов’язує своє життя із Заходом. Йти на кроки, які можуть запустити незворотні процеси, навіть при всій сьогоднішній централізації влади, Путіну не дадуть, а з іншого боку, Путін і сам на це не піде.

– Заборона на придбання російського держборгу, ембарго на постачання російських енергоносіїв («Газпрому», «Роснефти»), заборона на трансфер технологій у Росію, від'єднати Росію від міжнародної системи переказів SWIFT. Чому Захід і досі не наважується, бодай на один із цих кроків?

Олег Саакян: Вистріляти відразу весь арсенал буде дуже неправильно. Будуть зворотні кроки – потрібно щось залишити на довгу перспективу.

По-друге, сама Європа не могла довго знайти консенсусу. Навіть зараз країни, які вислали дипломатів, – далеко не всі країни Європи... Всі намагаються придушити Російську Федерацію, але не перетиснути.

Не треба себе обманювати, принаймні в Україні, що хтось хоче Росію завалити. Це не є вигідно ні західному світові, ні Україні. Коли ця шафа падатиме, то цілком імовірно, що може накрити й нас.