Доступність посилання

ТОП новини

У Криму все, що не стосується армії окупанта, занепадає (огляд преси)


Гасло «Путін геть із Криму і Москви!» на антивоєнній акції у столиці Росії, 15 березня 2014 року

Росія перетворює Крим на військову базу, змінюючи його економіку та суспільство, стверджує «Український тиждень». Видання нагадує, що економіку півострова проекти на кшталт Керченського моста не врятують, оскільки її головні проблеми породжує передусім політика Москви, а не інфраструктурні негаразди чи міжнародні санкції. Судячи з того, що відбувається з 2014 року, окупанти повертають Крим до XVIII-XIX століть, коли він був не більше як південним військовим форпостом імперії. Для кримчан це погана новина, оскільки все, що не слугує військовим та адміністративним потребам, приречене на стагнацію та поступовий занепад. І змінити це без зовнішніх втручань буде неможливо, наголошує тижневик. Унаслідок російської кадрової колонізації, мілітаризації й інтеграції до путінського режиму, регіон майже повністю втратив свою політичну суб’єктність. Максимум, на що можуть розраховувати кримські еліти – це невелика рента з дотаційних потоків, обсяг якої суворо контролюватиметься кураторами з Москви. На цьому тижневик наголошує в публікації «Півострів чиновників і солдатів».

У статті «Чорний шлях «чорного золота» тижневик «Новое время» стверджує, що Польща стала перевалочною базою для вугілля, видобутого на окупованих територіях Донбасу, що йде далі в Європу. Спочатку вугілля вивозять в Ростовську область. Потім, оформлене вже як російське, воно потрапляє в Білорусь. А вже звідти – у Польщу. Така складна схема потрібна для того, щоб легалізувати це вугілля, пояснює видання. Подібним обхідним шляхом до Польщі в минулому році потрапило щонайменше 100 тисяч тонн антрациту з окупованих районів Донбасу. Загальна вартість цього вантажу – приблизно 10 мільйонів доларів США. У 2018-му на польську територію пройшло ще приблизно 40-50 тисяч тонн на 4-5 мільйонів доларів. Однак і Польща – лише тимчасова зупинка на шляху шахтарської золота. Далі воно розходиться по усій Європі. Відбувається реекспорт контрабандного вугілля з Польщі в Австрію, Італію, Чехію. Це нахабна, але ефективна схема, наголошують експерти тижневика.

Напади на громадських активістів і політиків стають частиною української повсякденності, констатує «Український тиждень». Тривожні інциденти фіксуються практично щотижня. Більшість випадків трапляється на півдні та сході України, і це, як підозрює дописувач тижневика, не випадковий збіг обставин, а системна робота з дестабілізації ситуації в згаданих регіонах. Навряд чи між усіма цими інцидентами є зв’язок, зазначає автор. Регіональні активісти зазвичай нещасливі по-своєму і в кожного особисті рахунки та власні вороги. Але всі резонансні замахи складаються в нездорову тенденцію: по всій країні спостерігається розгул криміналу й цілковите безсилля правоохоронців, стверджує автор статті. Мафія в регіонах почувається вільно й здавати позиції не збирається. Посилення громадської активності, яке почалось після 2014 року, вочевидь не подобається кримінальним кланам, що звикли вважати себе повновладними господарями своїх феодальних наділів. І півбіди, якщо поліція просто не перешкоджає бандитам. У дописувача, журналіста Дениса Казанського є підозри, що правоохоронці самі можуть брати участь у розправах над активістами, які заважають їм провертати темні оборудки. Кримінальне свавілля на місцях – наслідок корупції в силових структурах та деградації вертикалі влади. Джерела цих проблем у високих кабінетах. І тому починати наводити лад у провінції також треба саме звідти. Латанням дірок тут не обійтися, наголошує тижневик.

Тижневик «Новое время» стверджує, що партія «Народний фронт» екс-прем'єра Арсенія Яценюка втратила рейтинг і впливовість, але намагається утримати контроль над своєю єдиною вотчиною – Буковиною. Видання нагадує, що область дійсно має для цієї політсили виняткове значення. Саме Буковина стала одним з тих регіонів, де на парламентських виборах 2014 року партія першого постмайданного прем'єра стала лідером електоральних симпатій: тут «Народний фронт» обійшов всіх конкурентів з результатом в 31% голосів. Тижневик зазначає, що у глави фракції в області не тільки бізнес і контроль над найбільшим місцевим телеканалом ТВА. Кілька його колишніх помічників керують держструктурами, які вирішують земельні питання в регіоні. А ще один їхніх «колега»тепер керує місцевою митницею. Про інші впливові кадри «Народного фронту» і те, чому вони позбуваються впливу в області, йдеться в матеріалі «Останній фронт Яценюка».

  • Зображення 16x9

    Ірина Біла

    На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG