Доступність посилання

ТОП новини
23 Вересень 2019, Київ 03:27

Перелік прізвищ нових міністрів викликає більше запитань, ніж відповідей (огляд преси)


Учасниця акції біля будівлі уряду України під гаслом «Не перетинай червону лінію!». Київ, 4 липня 2019 року

Новий уряд не є партійним або коаліційним. Він технократичний і напряму підпорядкований президенту, стверджує в «Газеті по-українськи» політолог Володимир Фесенко. Важливо, щоб нові міністри не втратили здоровий глузд, зазначає експерт. Можуть захопитися змінами й нарватися на суспільне невдоволення. У соціальних питаннях варто бути обережними, робити виважені кроки. В умовах відсутності досвіду головне – системність і вдалий менеджмент. Найбільш резонансною та неоднозначною зміною, на думку експерта, стане створення ринку сільськогосподарської землі. Новий уряд ітиме шляхом ліберальних реформ. Продовжуватиме співпрацю з Міжнародним валютним фондом. Не змінюватиме загальний вектор, який започаткував Кабмін Яценюка та Гройсмана, прогнозує політолог.

Перелік прізвищ новопризначених міністрів залишає більше питань, ніж відповідей, зазначає газета «День». Перше, на що звертає увагу дописувачка видання Лариса Волошина, – це величезна кількість друзів, бізнес-партнерів і підлеглих найодіозніших олігархів, які, за словами президента, йому зовсім не друзі. Авторка статті згадує вислів Володимира Зеленського, що, мовляв, нема нічого дивного в тому, щоб довіряти найріднішим. Але, за що ж тоді ще кандидат Зеленський критикував Петра Порошенка? – запитує вона. Україна матиме такі реформи, які зараз тільки-но оформлюються в голові Володимира Зеленського. Людина, що більшість свого життя не цікавилася причинами, наслідками та нюансами, буде віддавати накази та вказувати напрямки. І не треба ілюзій стосовно прізвищ технократів в Кабміні, наголошує дописувачка. Жоден реформатор не може спертися на Верховну Раду, а отже буде вкрай залежним від волі та уявлення про «можливе», яке є у президента. Тому краще аналізувати не професійні якості новопризначенців, а тенденції, які вони уособлюють. Найпоказовішим, як стверджує авторка, виглядає призначення в гуманітарній та культурній сфері. Міністром культури, молоді та спорту став Володимир Бородянський. Це одразу ж викликало хвилю обурення серед проукраїнськи налаштованих громадян. Авторка нагадує, що Бородянський багато років очолював медіахолдинг StarLightMedia, який належав зятю Леоніда Кучми Віктору Пінчуку. Тому самому, що запропонував «болісні компроміси» щодо Криму. Але «люблять» його патріоти не за це. У багатьох ще живі в пам’яті скандали в які неоднаразово потрапляв телеканал СТБ під керівництвом пана майбутнього міністра. То через трансляцію фільмів із забороненими російськими артистами, які відкрито підтримали агресію проти України. То через ретрансляцію на СТБ російської «Битви екстрасенсів», яка включала епізод з російськими військовими-окупантами, що воювали на Донбасі проти України. Крім того, Бородянський запам’ятався тим, що захищав «право» ведучої каналу СТБ пані Ковальчук вільно висловлювати думку про підтримку Путіна та зневагу українського гімну.

Дописувачка «Дня» прогнозує, що малоросійщина та сватизація всієї країни є чи не найімовірнішим сценарієм розвитку подій. Багато хто звернув увагу, що серед команди, яку представив пан міністр, є кілька доволі пристойних прізвищ. Але чи будуть вони самостійними, – а головне, – україноцентричними? Особливо, якщо їхній безпосередній начальник вже озвучив доволі принципову позицію з багатьох гуманітарних питань. Останні інтерв’ю пана Зеленського та його найближчого оточення свідчать, що в питаннях мови, прокату російської культпросвітпродукції, «дружби» між аполітичними культурними спільнотами погляди команди президента мало чим відрізняються від тез медіа-менеджера Бородянського. То чи варто очікувати, що на посаді міністра він буде продовжувати культурну політику «Геть від Москви», проти якої виступав всі ці роки? Питання риторичне. А головне гірке. Враховуючи, з якою швидкістю політичну журналістику замінюють постановочними шоу, більшість українців можуть так і не дізнатися, що «реформаторські перетворення» – це звичайний популізм та імітація правди. Тому призначення молодих реформаторів вкупі із «перевіреними» українофобами треба розцінювати не інакше, як намір президента сприяти економічному розвитку на тлі культурної руїни. Заголовок статті – «Реформатори та українофоби в одному флаконі».

«Кум Путіна проти «України молодої»: як Медведчук добився судового визнання, що він не агент КДБ» – у публікації під таким заголовком дописувач газети «Україна молода», колишній народний депутат Григорій Омельченко зазначає, що Віктор Медведчук міг бути завербованим органами КДБ, коли був студентом юридичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. І сьогодні агент політичного впливу країни агресора є набагато небезпечнішим за архівного агента колишнього КДБ СРСР. Медведчук у статусі народного депутата буде відкрито впливати на внутрішні політичні процеси в країні, впроваджуючи в життя плани свого кума Путіна щодо України і підтримувати його на міжнародній арені, будучи, наприклад, членом ПАРЄ чи ОБСЄ. Або ввійшовши до складу депутатських груп Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків iз такими країнами Європи, як ФРН, Франція, Велика Британія, Італія, Австрія. (Видання «Україна молода» ще в грудні 2018 року повідомило, що отримало заяву від адвоката Віктора Медведчука з вимогою спростувати інформацію, що Медведчук є «агентом КДБ під псевдонімом Соколовський». Адвокат тоді у заяві написав про «відверту та вкрай цинічну брехню»).

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG