Київ, 9 квітня 2001 - Дискусії українських достойників навколо того, куди повинна рухатись Україна, вже кілька останніх років точаться на політичному Олімпі. Однак, за цими розмовами, вітчизняна еліта не спромоглася визначитись: а де, власне, українська держава знаходиться тепер? Однією із причин цього є те, що український політикум, як був, так і залишається “совковим”. Час, що минув з моменту здобуття Україною незалежності, так і не зміг викорінити у поводирів нації тієї поведінки, яка була прийнятною за часів Радянського Союзу.
Влада в Україні за доброю “совковою” традицією діє і рече, посилаючись виключно на волю народну, а президентська адміністрація - на численні листи трудівників села – доярок, механізаторів і асенізаторів. Видно у селах, де національна валюта стає вже раритетом, немає чим більше зайнятися, як сидіти біля лампадки ( бо світло – вимикають) і писати листа нью-Леніну. Дежав’ю.
Громадяни за активною допомогою волківського фонду “Соціальний захист” ініціюють всенародний референдум і ледь не ста відсотками підтримують пропоновані зміни до Конституції. Але лише дещиця тих, хто голосував “за” зміни, може пояснити, у чому їхня суть. Загальний “одобрям-с” із всезагальним нерозумінням. Дежав’ю.
У столичному палаці культури “Україна” – традиційному за часів Радянської України місці проведення партійних з’їздів збирається партгоспактив держави, який тепер зветься УСПП. Лунають беззастережні заклики підтримати Президента. Активісти червоного директорату опозицію зводять до рангу бухарінців, яким, як відомо, спочатку сказали – “фе”, а за тим – розстріляли. Дежав’ю.
Влада сплачує борги із заробітних плат та пенсій і вважають це подвигом Олександра Матросова. Те, що дбати про власний народ є й обов’язком владних мужів – анічирчирк. А от виступати від його імені – будь ласка. Дежав’ю.
Бельгійські правоохоронці ведуть розслідування незаконної діяльності найближеного до Президента бізнесмена. А глава держави немовби плює в обличчя Заходу і нагороджує невтомного активіста орденом “За заслуги”. Успіхи іншого заслуженого діяча, що перебуває зараз у каліфорнійській в’язниці, Президентом було поціновано вище – орденом Ярослава Мудрого 5 ступеня. До речі, цієї найвищої нагороди був удостоєний і кубинський лідер Фідель Кастро. Дежав’ю.
І насамкінець. Українських високопосадовців звинувачують у причетності до вбивства журналіста, потуранні корупції у вищих ешелонах влади, відвертому ігноруванні конституційних свобод громадян, а ті як контраргумент використовують лише одне слово – “хвальш”. Народ – мовчить і “благоденствує”. Дежав’ю.
Влада в Україні за доброю “совковою” традицією діє і рече, посилаючись виключно на волю народну, а президентська адміністрація - на численні листи трудівників села – доярок, механізаторів і асенізаторів. Видно у селах, де національна валюта стає вже раритетом, немає чим більше зайнятися, як сидіти біля лампадки ( бо світло – вимикають) і писати листа нью-Леніну. Дежав’ю.
Громадяни за активною допомогою волківського фонду “Соціальний захист” ініціюють всенародний референдум і ледь не ста відсотками підтримують пропоновані зміни до Конституції. Але лише дещиця тих, хто голосував “за” зміни, може пояснити, у чому їхня суть. Загальний “одобрям-с” із всезагальним нерозумінням. Дежав’ю.
У столичному палаці культури “Україна” – традиційному за часів Радянської України місці проведення партійних з’їздів збирається партгоспактив держави, який тепер зветься УСПП. Лунають беззастережні заклики підтримати Президента. Активісти червоного директорату опозицію зводять до рангу бухарінців, яким, як відомо, спочатку сказали – “фе”, а за тим – розстріляли. Дежав’ю.
Влада сплачує борги із заробітних плат та пенсій і вважають це подвигом Олександра Матросова. Те, що дбати про власний народ є й обов’язком владних мужів – анічирчирк. А от виступати від його імені – будь ласка. Дежав’ю.
Бельгійські правоохоронці ведуть розслідування незаконної діяльності найближеного до Президента бізнесмена. А глава держави немовби плює в обличчя Заходу і нагороджує невтомного активіста орденом “За заслуги”. Успіхи іншого заслуженого діяча, що перебуває зараз у каліфорнійській в’язниці, Президентом було поціновано вище – орденом Ярослава Мудрого 5 ступеня. До речі, цієї найвищої нагороди був удостоєний і кубинський лідер Фідель Кастро. Дежав’ю.
І насамкінець. Українських високопосадовців звинувачують у причетності до вбивства журналіста, потуранні корупції у вищих ешелонах влади, відвертому ігноруванні конституційних свобод громадян, а ті як контраргумент використовують лише одне слово – “хвальш”. Народ – мовчить і “благоденствує”. Дежав’ю.
