Київ, 12 вересня 2001 - Вибухи у США ще раз продемонстрували звіряче антигуманне обличчя світового тероризму: терористи спрямовували дії проти американської влади, проти американської політики в світі, але через політичні суперечності, замішані на бездумному фанатизмі смертників, знову загинули ні в чому не винні люди.
А другий моторошний урок цієї трагедії для американців полягає в тому, що вони стали жертвою політики своєї влади. В цій політиці в останні роки дивовижно сплелися подвійні стандарти в ставленні до різних суб‘єктів світової політики і власна надмірна амбіційність, викликана впевненістю в своїй могутності. Вони й призвели до злочинного самозаспокоєння і безтурботної недбалості тих, хто за посадою мав би відвернути трагедію. Монстри – ЦРУ та ФБР, якими лякають людей, не змогли нічим зарадити безглуздій жорстокості камікадзе. А попередженням терористів, які лунали за кілька днів до цього, вони, зрозуміло, не повірили.
Згадаємо останні події. Адміністрації американських президентів, незважаючи на політичну належність, в боротьбі за посилення впливу в різних регіонах світу, за утвердження своєї країни як єдиної наддержави США нерідко діяли послідовно в стратегії, але тактичних партнерів при цьому їм нерідко диктували поточна ситуація та мінлива кон‘юнктура.
Світовий ісламський тероризм давно проголосив США своїм ворогом “номер один”, але у Вашингтоні на це зважали не завжди. І коли у протистоянні із СРСР треба було підтримувати афганських душманів, то це значною мірою на гроші американських платників податків у пакистанських таборах готували “учнів медресе”, які сьогодні є бійцями руху “талібан”. А “талібан” надає притулок Усамі бен Ладену.
Далі: під час балканських подій США страшенно хотіли послаблення союзної Югославії, а через неї і впливу Росії у цьому регіоні, а тому підтримали мусульман у всіх балканських війнах у Хорватії, в Боснії і Герцеговині. А верхом політичного прорахунку, на думку багатьох, стала підтримка мусульман-косоварів у війні проти Белграда. А за кілька місяців албанці, як випущений з пляшки джин, ледь не знищили незалежну державу Македонію.
Не дуже активно США реагували й на останні теракти мусульманських фундаменталістів з “Хамазу” та “Хезболлаху” в Ізраїлі і все намагалися змусити ізраїльське керівництво забути вибухи на дискотеці та в піццерії і помиритися з палестинцями. І коли вчора американці гинули під уламками будинків, то на вулицях палестинських міст панували відвертий тріумф і неприхована радість. Не тільки дорослих, а й дітей. А з них, за умови безкарності і потурання, теж можуть вирости нові “воїни ісламу”, які теж захочуть у свій мусульманський рай, підриваючи разом із собою десятки і сотні ні в чому не винних “невірних”. І вже не так важливо, де це відбудеться – в Нью-Йорку, Єрусалимі, Вашингтоні, Москві чи Грозному.
І тому, справді, можна підтримати слова президента Буша: Боже, Америку, бережи. А разом із нею і все людство.
А другий моторошний урок цієї трагедії для американців полягає в тому, що вони стали жертвою політики своєї влади. В цій політиці в останні роки дивовижно сплелися подвійні стандарти в ставленні до різних суб‘єктів світової політики і власна надмірна амбіційність, викликана впевненістю в своїй могутності. Вони й призвели до злочинного самозаспокоєння і безтурботної недбалості тих, хто за посадою мав би відвернути трагедію. Монстри – ЦРУ та ФБР, якими лякають людей, не змогли нічим зарадити безглуздій жорстокості камікадзе. А попередженням терористів, які лунали за кілька днів до цього, вони, зрозуміло, не повірили.
Згадаємо останні події. Адміністрації американських президентів, незважаючи на політичну належність, в боротьбі за посилення впливу в різних регіонах світу, за утвердження своєї країни як єдиної наддержави США нерідко діяли послідовно в стратегії, але тактичних партнерів при цьому їм нерідко диктували поточна ситуація та мінлива кон‘юнктура.
Світовий ісламський тероризм давно проголосив США своїм ворогом “номер один”, але у Вашингтоні на це зважали не завжди. І коли у протистоянні із СРСР треба було підтримувати афганських душманів, то це значною мірою на гроші американських платників податків у пакистанських таборах готували “учнів медресе”, які сьогодні є бійцями руху “талібан”. А “талібан” надає притулок Усамі бен Ладену.
Далі: під час балканських подій США страшенно хотіли послаблення союзної Югославії, а через неї і впливу Росії у цьому регіоні, а тому підтримали мусульман у всіх балканських війнах у Хорватії, в Боснії і Герцеговині. А верхом політичного прорахунку, на думку багатьох, стала підтримка мусульман-косоварів у війні проти Белграда. А за кілька місяців албанці, як випущений з пляшки джин, ледь не знищили незалежну державу Македонію.
Не дуже активно США реагували й на останні теракти мусульманських фундаменталістів з “Хамазу” та “Хезболлаху” в Ізраїлі і все намагалися змусити ізраїльське керівництво забути вибухи на дискотеці та в піццерії і помиритися з палестинцями. І коли вчора американці гинули під уламками будинків, то на вулицях палестинських міст панували відвертий тріумф і неприхована радість. Не тільки дорослих, а й дітей. А з них, за умови безкарності і потурання, теж можуть вирости нові “воїни ісламу”, які теж захочуть у свій мусульманський рай, підриваючи разом із собою десятки і сотні ні в чому не винних “невірних”. І вже не так важливо, де це відбудеться – в Нью-Йорку, Єрусалимі, Вашингтоні, Москві чи Грозному.
І тому, справді, можна підтримати слова президента Буша: Боже, Америку, бережи. А разом із нею і все людство.
