Київ, 1 жовтня 2001 - Юлія Жмакіна: Ви, як замовник розслідування справи Гонгадзе агентством KROLL, задоволені результатом?
Сергій Тигіпко: Я хочу сказати, що я задоволений роботою з KROLLом. Я можу сказати, що це професійні люди. І мені сподобався їхній звіт: у плані того, як вони систематизували матеріал. Я перший раз побачив таку систематизацію. І я задоволений хоча б тим, що люди дійсно побачили усю картину з усіх боків і змогли її якимось чином оцінити. З іншого боку, я ще раз підкреслюю, що я не задоволений результатом. Тому що основне завдання, яке ми ставили, про що ми домовлялися з агенцією KROLL – з’ясувати хто вбив, хто замовив убивство Георгія Гонгадзе – відповіді на ці запитання ми не отримали.
ЮЖ: Але це надто схоже на PR-акцію партії “Трудова Україна”. Що ви скажете на це?
СТ: Що стосується PR-акції, знаєте, ми не називаємо ціну нашого замовлення KROLLу, але можу сказати, що я міг би зробити більш дешеві PR-акції. Ми хотіли зробити крок. Ми хотіли зробити якійсь прецедент в Україні. Частково він удався. Щоб далі продовжувати тут потрібен закон, який би дозволяв таким структурам як KROLL працювати у законодавчому полі України. Тому що, коли люди відмовляються надавати якусь інформацію слідчим компанії, не йдуть на зустріч – тут результату якогось добитися дуже важко.
Це одне. А інше – ті, хто звинувачують нас, називаючи все це PR-акцією, я хотів би почути, що вони зробили. Які реальні кроки зробили вони, аби усі дізналися правду у справі Георгія Гонгадзе. Тому, я боюся, що тут іде просто таке неконструктивне критиканство.
ЮЖ: Чому у звіті агенції KROLL не було названо імена винуватців – якихось високопосадовців, як було обіцяно? Можливо, ця частина звіту вами відкладена на час ближчий до виборів?
СТ: Заяву про високопосадовців робив я. І я її робив тоді, коли ще не було остаточного перекладу звіту. Тому що у мене була практично лише доба, аби прочитати звіт перед прес-конференцією. І тоді я сказав, що якщо у звіті будуть такі імена, то ми імена все одно назвемо. Ми не будемо нічого стримувати. Коли я прочитав звіт мені довелося тільки зателефонувати лені Притулі і вибачитися перед нею, тому що там є деяка інформація, яка, на мій погляд, некоректна по відношенню до молодої жінки. Я хотів ще зателефонувати дружині Георгія Гонгадзе і вибачитися перед нею, але я, на жаль, не зміг цього зробити, бо було мало часу.
Тому нічого не приховано нами. Я вас запевняю, мені байдужі будь-які імена. І якщо буде додаткова інформація ці імена будуть названі.
ЮЖ: Тепер, якщо дозволите, декілька запитань щодо майбутніх парламентських виборів. Глава Адміністрації Президента Володимир Литвин нещодавно заявив, що виборчому блоку ТУНДРА бракує лідера, а “Нашій Україні” – решти усього. Що це, на Вашу думку: заклик до об’єднання цих блоків (аби усього всім вистачало)? І чи не маєте Ви амбіцій лідера у блоці ТУНДРА?
СТ: Я не є прихильником об’єднання перед виборами ТУНДРИ і “Нашої України”. Тому що це погасить можливості “Нашої Україні” на Заході, ТУНДРИ – на Сході і на півдні України. Тому я думаю, що це недоцільно буде робити. При такій позиція я абсолютно переконаний, що ми об’єднаємося у правоцентристську більшість, яка буде сформована у Верховній Раді 2002 року. Тут, можу сказати відразу, що якихось протиріч між двома РУХами, ПРП у глобальному плані (а якраз такі протиріччя можуть нам перешкодити формування більшості) я не бачу. Що стосується лідера, то в принципі вони є. Але настільки розкручених, які б були однозначно сприйнятими, таких, дійсно, нема. Що ж до себе, то можу сказати, я абсолютно спокійний відносно своєї персони. Чому? Я знаю свої можливості. Я знаю, що мені заважає, бракує... Одне можу сказати: я чітко розумію, що з других-третіх-четвертих позицій набрати імідж у країні дуже важко. Тут потрібно бути лідером, займати якісь серйозні посади, які б дали можливість продемонструвати це лідерство. А цього явно не вистачає.
ЮЖ: І Вам теж цього бракує?
СТ: І мені теж не вистачає. І тому я погоджуюся із висловом Володимира Литвина.
ЮЖ: А якої Ви думки про якості лідера Віктора Ющенка?
СТ: Віктор Андрійович, якщо я не помиляюся 7 років займав керівні посади у НБУ, у Кабміні. І це дало йому можливість продемонструвати своє лідерство. Більше того – останній рік, який він очолював уряд, був надзвичайно і цікавим, і важливим, і я би сказав вдалим для економіки України. Економіка виправилася після кризи російської, почала зміцнюватися. Також були дуже гарні зовнішні ринки. Була зроблена ціла низка нормальних економічно-вивірених кроків. Це дало можливість Ющенку ще більше заробити собі іміджу. Тому я вважаю, що він сьогодні є однією з найбільш перспективних та розкручених політичних осіб в Україні.
ЮЖ: Чи вели Ви з Ющенком переговори як з лідером “Нашої України”?
СТ: Ні. За останні місяці щодо блокування між нами не було жодних переговорів. Я вже пояснив, чому це зараз недоцільно.
ЮЖ: І тепер запитання щодо ролі ЗМІ у майбутніх парламентських виборах. Чи здатні мас-медіа в Україні адекватно висвітлити вибори? І, зокрема, діяльність партії “Трудова Україна”?
СТ: Мені здається, абсолютно здатні. Ми бачимо, що в Україні, Слава Богу, є свобода слова. Ніхто не забороняє журналістам ставити жорсткі запитання і писати критичні статті. Ми, наприклад, бачили, коли восени та взимку були масові заворушення, це спокійно проходило по всіх засобах України. І найвідоміші телевізійні канали давали інформацію про це. Виступали опозиційні політики, які теж доводили свою думку, свою позицію. Тому я вважаю, що ми якраз пережили оцю проблему зі свободою слова. У нас уже широкий спектр можливостей. Мені здається, що і ставлення журналістів до своєї роботи достатньо професійне. Серед них багато хто розуміє свою відповідальність. І працюють вони практично за західними стандартами.
ЮЖ: Тоді як ви гадаєте, чому представники української опозиції вважають, що українські ЗМІ для них недоступні? Чи це означає, що повний контроль за мас-медіа має неопозиція?
СТ: Абсолютно доступними для всіх ЗМІ не можуть бути. Передусім тому, що далеко не всі політики цікаві цим ЗМІ. Багато людей, які звуть себе політиками, абсолютно пусті і абсолютно не цікаві. Вони нічого нового сказати не можуть. А кричати весь час, що все не так і не мати жодної уяви – яким чином виправити ситуацію – це було цікавим, можливо, на першому етапі. А зараз... Але я можу сказати, що якщо відбувається якась подія, в якій би опозиції хто не був – все одно це на екранах. Скажімо, приклад тої ж Юлії Володимирівни Тимошенко. То вона не злізала, практично, з екранів телевізорів! Був час.
ЮЖ: Був. Може і буде.
СТ: Життя покаже...
ЮЖ: А яке, до речі, місце Юлії Тимошенко та Форуму національного порятунку Ви відводите на майбутніх виборах?
СТ: Я не хочу нікого ображати. Але я думаю, що все менше і менше відгуку в українців будуть знаходити ті сили, що декларують щось “проти”. Будуть голосувати за перспективу. Будуть голосувати за надію. Це моє бачення майбутніх виборів.
Сергій Тигіпко: Я хочу сказати, що я задоволений роботою з KROLLом. Я можу сказати, що це професійні люди. І мені сподобався їхній звіт: у плані того, як вони систематизували матеріал. Я перший раз побачив таку систематизацію. І я задоволений хоча б тим, що люди дійсно побачили усю картину з усіх боків і змогли її якимось чином оцінити. З іншого боку, я ще раз підкреслюю, що я не задоволений результатом. Тому що основне завдання, яке ми ставили, про що ми домовлялися з агенцією KROLL – з’ясувати хто вбив, хто замовив убивство Георгія Гонгадзе – відповіді на ці запитання ми не отримали.
ЮЖ: Але це надто схоже на PR-акцію партії “Трудова Україна”. Що ви скажете на це?
СТ: Що стосується PR-акції, знаєте, ми не називаємо ціну нашого замовлення KROLLу, але можу сказати, що я міг би зробити більш дешеві PR-акції. Ми хотіли зробити крок. Ми хотіли зробити якійсь прецедент в Україні. Частково він удався. Щоб далі продовжувати тут потрібен закон, який би дозволяв таким структурам як KROLL працювати у законодавчому полі України. Тому що, коли люди відмовляються надавати якусь інформацію слідчим компанії, не йдуть на зустріч – тут результату якогось добитися дуже важко.
Це одне. А інше – ті, хто звинувачують нас, називаючи все це PR-акцією, я хотів би почути, що вони зробили. Які реальні кроки зробили вони, аби усі дізналися правду у справі Георгія Гонгадзе. Тому, я боюся, що тут іде просто таке неконструктивне критиканство.
ЮЖ: Чому у звіті агенції KROLL не було названо імена винуватців – якихось високопосадовців, як було обіцяно? Можливо, ця частина звіту вами відкладена на час ближчий до виборів?
СТ: Заяву про високопосадовців робив я. І я її робив тоді, коли ще не було остаточного перекладу звіту. Тому що у мене була практично лише доба, аби прочитати звіт перед прес-конференцією. І тоді я сказав, що якщо у звіті будуть такі імена, то ми імена все одно назвемо. Ми не будемо нічого стримувати. Коли я прочитав звіт мені довелося тільки зателефонувати лені Притулі і вибачитися перед нею, тому що там є деяка інформація, яка, на мій погляд, некоректна по відношенню до молодої жінки. Я хотів ще зателефонувати дружині Георгія Гонгадзе і вибачитися перед нею, але я, на жаль, не зміг цього зробити, бо було мало часу.
Тому нічого не приховано нами. Я вас запевняю, мені байдужі будь-які імена. І якщо буде додаткова інформація ці імена будуть названі.
ЮЖ: Тепер, якщо дозволите, декілька запитань щодо майбутніх парламентських виборів. Глава Адміністрації Президента Володимир Литвин нещодавно заявив, що виборчому блоку ТУНДРА бракує лідера, а “Нашій Україні” – решти усього. Що це, на Вашу думку: заклик до об’єднання цих блоків (аби усього всім вистачало)? І чи не маєте Ви амбіцій лідера у блоці ТУНДРА?
СТ: Я не є прихильником об’єднання перед виборами ТУНДРИ і “Нашої України”. Тому що це погасить можливості “Нашої Україні” на Заході, ТУНДРИ – на Сході і на півдні України. Тому я думаю, що це недоцільно буде робити. При такій позиція я абсолютно переконаний, що ми об’єднаємося у правоцентристську більшість, яка буде сформована у Верховній Раді 2002 року. Тут, можу сказати відразу, що якихось протиріч між двома РУХами, ПРП у глобальному плані (а якраз такі протиріччя можуть нам перешкодити формування більшості) я не бачу. Що стосується лідера, то в принципі вони є. Але настільки розкручених, які б були однозначно сприйнятими, таких, дійсно, нема. Що ж до себе, то можу сказати, я абсолютно спокійний відносно своєї персони. Чому? Я знаю свої можливості. Я знаю, що мені заважає, бракує... Одне можу сказати: я чітко розумію, що з других-третіх-четвертих позицій набрати імідж у країні дуже важко. Тут потрібно бути лідером, займати якісь серйозні посади, які б дали можливість продемонструвати це лідерство. А цього явно не вистачає.
ЮЖ: І Вам теж цього бракує?
СТ: І мені теж не вистачає. І тому я погоджуюся із висловом Володимира Литвина.
ЮЖ: А якої Ви думки про якості лідера Віктора Ющенка?
СТ: Віктор Андрійович, якщо я не помиляюся 7 років займав керівні посади у НБУ, у Кабміні. І це дало йому можливість продемонструвати своє лідерство. Більше того – останній рік, який він очолював уряд, був надзвичайно і цікавим, і важливим, і я би сказав вдалим для економіки України. Економіка виправилася після кризи російської, почала зміцнюватися. Також були дуже гарні зовнішні ринки. Була зроблена ціла низка нормальних економічно-вивірених кроків. Це дало можливість Ющенку ще більше заробити собі іміджу. Тому я вважаю, що він сьогодні є однією з найбільш перспективних та розкручених політичних осіб в Україні.
ЮЖ: Чи вели Ви з Ющенком переговори як з лідером “Нашої України”?
СТ: Ні. За останні місяці щодо блокування між нами не було жодних переговорів. Я вже пояснив, чому це зараз недоцільно.
ЮЖ: І тепер запитання щодо ролі ЗМІ у майбутніх парламентських виборах. Чи здатні мас-медіа в Україні адекватно висвітлити вибори? І, зокрема, діяльність партії “Трудова Україна”?
СТ: Мені здається, абсолютно здатні. Ми бачимо, що в Україні, Слава Богу, є свобода слова. Ніхто не забороняє журналістам ставити жорсткі запитання і писати критичні статті. Ми, наприклад, бачили, коли восени та взимку були масові заворушення, це спокійно проходило по всіх засобах України. І найвідоміші телевізійні канали давали інформацію про це. Виступали опозиційні політики, які теж доводили свою думку, свою позицію. Тому я вважаю, що ми якраз пережили оцю проблему зі свободою слова. У нас уже широкий спектр можливостей. Мені здається, що і ставлення журналістів до своєї роботи достатньо професійне. Серед них багато хто розуміє свою відповідальність. І працюють вони практично за західними стандартами.
ЮЖ: Тоді як ви гадаєте, чому представники української опозиції вважають, що українські ЗМІ для них недоступні? Чи це означає, що повний контроль за мас-медіа має неопозиція?
СТ: Абсолютно доступними для всіх ЗМІ не можуть бути. Передусім тому, що далеко не всі політики цікаві цим ЗМІ. Багато людей, які звуть себе політиками, абсолютно пусті і абсолютно не цікаві. Вони нічого нового сказати не можуть. А кричати весь час, що все не так і не мати жодної уяви – яким чином виправити ситуацію – це було цікавим, можливо, на першому етапі. А зараз... Але я можу сказати, що якщо відбувається якась подія, в якій би опозиції хто не був – все одно це на екранах. Скажімо, приклад тої ж Юлії Володимирівни Тимошенко. То вона не злізала, практично, з екранів телевізорів! Був час.
ЮЖ: Був. Може і буде.
СТ: Життя покаже...
ЮЖ: А яке, до речі, місце Юлії Тимошенко та Форуму національного порятунку Ви відводите на майбутніх виборах?
СТ: Я не хочу нікого ображати. Але я думаю, що все менше і менше відгуку в українців будуть знаходити ті сили, що декларують щось “проти”. Будуть голосувати за перспективу. Будуть голосувати за надію. Це моє бачення майбутніх виборів.
