Київ, 21 листопад 2001 - Не інакше як важким можна назвати стан медицини в Україні. Для переважної більшості громадян положення Конституції про безкоштовне лікування є не більш ніж благим наміром. Ті, хто безпосередньо стикається із жахливими реаліями лікарняних закладів, мають своє визначення медицини, яке часто асоціюється із знущанням. Найбільше потерпають хворі, для яких вживання дорогих і необхідних ліків, є питанням життя чи смерті. Серед них і ті, що страждають на гемофілію. Їх проблеми, зокрема у столиці, ускладнились у зв’язку з виходом із ладу на Київській міській станції переливання крові спеціального технологічного сушильного обладнання для виготовлення препаратів із крові.
В Україні надзвичайно гостро відчувається нестача препаратів для хворих на гемофілію. Це хвороба, що характеризується не згортанням крові навіть при незначному пошкодженні, приміром, при подряпині. За словами Людмили Черні, президента Благодійного фонду жінок, матерів дітей - інвалідів, що хворіють на гемофілію, через брак препаратів, для зняття больового шоку у лікарнях використовують наркотичні препарати. Це звичайно проблем не вирішує. А в столиці, ситуація ускладнилась тим, що на Київській міській станції переливання крові вийшла із ладу сушильна установка, через що на станції не можуть готувати препарати крові.
Ця інформація навряд чи заспокоїть гемофіліків, адже стан, у якому вони перебувають, мало чим різниться від катастрофічного, адже препаратів для них не вистачає завжди.
Нове обладнання проблеми не вирішить, адже для виготовлення препаратів потрібна кров, а її не вистачає. Дефіцит крові можна б було зменшити збудувавши лінію з виготовлення кровозамінних препаратів, але цього поки що не робиться. Проблема також і в тому, що кров зараз в Україні здають переважно люди котрих відносять до груп ризику: п’яниці, наркомани, тощо. Щоправда, 1-й заступник начальника столичного головного управління охорони здоров’я Володимир Загородній виключає ймовірність зараження хворих через кров, та її продукти і вважає що проблему, пов’язану з новим обладнання на Київській станції буде невдовзі вирішено. Таких оптимістичних прогнозів Володимира Загороднього не розділяють ні хворі, ні батьки дітей, що страждають на гемофілію.
Економічна ситуація в країні безперечно позначається і на медицині, котра залишається чи не найбільш уразливою. Втім, не все вирішується грішми. Україні, її державним структурам, бракує моралі і милосердя. Адже чим можна пояснити те, що готовності допомогти препаратами, яку висловлюють інші країни, місцеві бюрократи ставлять всілякі перепони. У самих медичних закладах часто бракує елементарного співчуття. Доброта та професіоналізм медиків стають напряму залежними від гаманця пацієнтів. То ж конституційне положення про те, що людина, її життя і здоров’я... визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю викликає у хворих та їхніх рідних хіба що сумну посмішку.
В Україні надзвичайно гостро відчувається нестача препаратів для хворих на гемофілію. Це хвороба, що характеризується не згортанням крові навіть при незначному пошкодженні, приміром, при подряпині. За словами Людмили Черні, президента Благодійного фонду жінок, матерів дітей - інвалідів, що хворіють на гемофілію, через брак препаратів, для зняття больового шоку у лікарнях використовують наркотичні препарати. Це звичайно проблем не вирішує. А в столиці, ситуація ускладнилась тим, що на Київській міській станції переливання крові вийшла із ладу сушильна установка, через що на станції не можуть готувати препарати крові.
Ця інформація навряд чи заспокоїть гемофіліків, адже стан, у якому вони перебувають, мало чим різниться від катастрофічного, адже препаратів для них не вистачає завжди.
Нове обладнання проблеми не вирішить, адже для виготовлення препаратів потрібна кров, а її не вистачає. Дефіцит крові можна б було зменшити збудувавши лінію з виготовлення кровозамінних препаратів, але цього поки що не робиться. Проблема також і в тому, що кров зараз в Україні здають переважно люди котрих відносять до груп ризику: п’яниці, наркомани, тощо. Щоправда, 1-й заступник начальника столичного головного управління охорони здоров’я Володимир Загородній виключає ймовірність зараження хворих через кров, та її продукти і вважає що проблему, пов’язану з новим обладнання на Київській станції буде невдовзі вирішено. Таких оптимістичних прогнозів Володимира Загороднього не розділяють ні хворі, ні батьки дітей, що страждають на гемофілію.
Економічна ситуація в країні безперечно позначається і на медицині, котра залишається чи не найбільш уразливою. Втім, не все вирішується грішми. Україні, її державним структурам, бракує моралі і милосердя. Адже чим можна пояснити те, що готовності допомогти препаратами, яку висловлюють інші країни, місцеві бюрократи ставлять всілякі перепони. У самих медичних закладах часто бракує елементарного співчуття. Доброта та професіоналізм медиків стають напряму залежними від гаманця пацієнтів. То ж конституційне положення про те, що людина, її життя і здоров’я... визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю викликає у хворих та їхніх рідних хіба що сумну посмішку.
