Вашінґтон, 7 січня 2002 - За чотири місяці, що минули після нападу ісламських терористів, президент Буш перетворився на справжнього народного лідера. Якщо раніше телевізійні гумористи залюбки кепкували з його техаської вимови, простоти у поводженні, нерафінованих манер тощо, то тепер про Джорджа Буша говорять як саме про таку людину, якої потребує держава у час випробувань. Він помітно змінився, став більш упевненим у собі, його виступи демонструють твердість характеру, особливо потрібну в період війни головнокомандувачу.
З другого боку, змін зазнала й сама країна, причому, як зауважують, значно більших змін, ніж її лідер. Найжорстокіший за всю історію Сполучених Штатів терористичний напад зробив своє: американці почуваються вразливими і підкреслено патріотичними. “Все це приніс нам один-єдиний день, і коли настала ніч, то вже був інакший світ навколо нас”, - сказав Джордж Буш. Американці одразу згуртувалися навколо президента. Як показує історичний досвід, таке завжди трапляється у періоди національної кризи.
На думку оглядачів, після терактів одинадцятого вересня американці почали наділяти президента Буша всіма тими якостями, що їх мусить посідати лідер – це сила, співчуття, стратегічне мислення, розуміння складних механізмів війни. І Джордж Буш показав, що в нього ці якості є. Брюс Шульман, декан кафедри Американських студій Бостонського університету, вважає, що жодної містики тут нема. “Цілком можливо,-каже історик, - що деякі з його якостей, які раніше видавалися не дуже президентськими – брак красномовності, прості манери тощо, - як раз найбільше подобаються американському суспільству тепер, під час війни”.
Роберт Даллек, автор президентських біографій, каже, що Джордж Буш дивиться на життя просто як на боротьбу добра зі злом, і що в цьому, можливо, жодної помилки нема, і людям таке розуміння близьке. Інші історики підкреслюють, що унікальність інституту американського президенства полягає в тому, що президент уособлює країну. На відміну від премєр-міністрів європейських парламентарних демократій, американський президент водночас і глава держави і глава уряду. В очах народу, Джордж Буш під час кризи показав себе справді символом країни, і його успішне ведення війни в Афганістані теж впливає на зростання популярності президента. Цікаво, наприклад, що більшість негритянських виборців Америки не була на боці Буша під час передвиборчої кампанії, бо вони, як правило, підтримують кандидатів демократичної партії, а Буш- республіканець, але нині рівень популярності президента саме серед чорношкірих американців сягнув досі небачених 75 відсотків.
З другого боку, змін зазнала й сама країна, причому, як зауважують, значно більших змін, ніж її лідер. Найжорстокіший за всю історію Сполучених Штатів терористичний напад зробив своє: американці почуваються вразливими і підкреслено патріотичними. “Все це приніс нам один-єдиний день, і коли настала ніч, то вже був інакший світ навколо нас”, - сказав Джордж Буш. Американці одразу згуртувалися навколо президента. Як показує історичний досвід, таке завжди трапляється у періоди національної кризи.
На думку оглядачів, після терактів одинадцятого вересня американці почали наділяти президента Буша всіма тими якостями, що їх мусить посідати лідер – це сила, співчуття, стратегічне мислення, розуміння складних механізмів війни. І Джордж Буш показав, що в нього ці якості є. Брюс Шульман, декан кафедри Американських студій Бостонського університету, вважає, що жодної містики тут нема. “Цілком можливо,-каже історик, - що деякі з його якостей, які раніше видавалися не дуже президентськими – брак красномовності, прості манери тощо, - як раз найбільше подобаються американському суспільству тепер, під час війни”.
Роберт Даллек, автор президентських біографій, каже, що Джордж Буш дивиться на життя просто як на боротьбу добра зі злом, і що в цьому, можливо, жодної помилки нема, і людям таке розуміння близьке. Інші історики підкреслюють, що унікальність інституту американського президенства полягає в тому, що президент уособлює країну. На відміну від премєр-міністрів європейських парламентарних демократій, американський президент водночас і глава держави і глава уряду. В очах народу, Джордж Буш під час кризи показав себе справді символом країни, і його успішне ведення війни в Афганістані теж впливає на зростання популярності президента. Цікаво, наприклад, що більшість негритянських виборців Америки не була на боці Буша під час передвиборчої кампанії, бо вони, як правило, підтримують кандидатів демократичної партії, а Буш- республіканець, але нині рівень популярності президента саме серед чорношкірих американців сягнув досі небачених 75 відсотків.
