Вашинґтон, 28 липня 2003 - В останні два роки після подій 11 вересня, американські аналітики часто згадують про схильність чинної адміністрації співпрацювати із авторитарними режимами, якщо вони готові підтримати її антитерористичну кампанію. В результаті США значно покращили стосунки із Пакистаном, Росією чи Узбекистаном, не зважаючи на значні порушення демократії в цих державах. Остання стаття у “Washington Post” наводить на висновок, що до цієї групи увійшла й Україна. Однак не всі американські спостерігачі погоджуються із такою інтерпретацією політики США щодо України. Говорить провідний політичний аналітик американського дослідницького інституту “RAND Corporation” Стівен Леребі:
“Мені видається, що США не применшили свого занепокоєння проблемами щодо демократії та захисту прав людини в Україні. Якщо ви прочитаєте прощальний виступ посла США в Україні Карлоса Паскуаля, ви побачите в ньому значний акцент на необхідності поважати права людини, дотримуватися верховенства права та підтримувати незалежні засоби масової інформації. Однак я погоджуюсь, що відносини США із Україною покращилися після її рішення спрямувати 1800 солдатів до Іраку. Я також погоджуюсь, що Кучма використав цю можливість, щоб здобути прихильне ставлення з боку США.Він сприйняв це, як можливість вийти з міжнародної ізоляції. І це у деякій мірі сталося.”
Експерт Національного Фонду Демократії доктор Надя Дюк також вважає, що не можна говорити про фундаментальну зміну політичного курсу США щодо України, оскільки важливі проблеми у двосторонніх відносинах і досі не вирішені:
“Міжнародні відносини не залишаються на місці. Можна було передбачити, що будуть нові події, які трохи змінять політику Америки стосовно України... Є специфічне ставлення до влади в Україні, але загально Америка все ще має дуже позитивне ставлення до українського народу. Проте всі ці справи : справа Гонгадзе, “Кольчуг” і нереєстрація в Україні американських політичних інститутів NDI та IRI - Національного демократичного і Міжнародного республіканського, - надалі лишаються як болючі проблеми у відносинах. Я думаю, що тут в Америці ніхто про це не забув.”
Разом з тим американські експерти погоджуються, що український військовий контингент в Іраку потрібен Вашингтону перш за все для створення вигляду про міжнародну підтримку стабілізаційних сил в Іраку. Говорить доктор Леребі:
“Американцям, можливо, й не треба 1800 українців в Іраку, але їм потрібна ширше залучення союзників та інших держав світу. Це викликане, з одного боку, складністю довго утримувати 150 тисяч американських військових в Іраку. Однак, що ще більш важливо, США потребують союзників в Іраку для того, щоб стабілізаційна сила там здобула більшу міжнародну легітимність. Адміністрація США опинилися у глухому куті, і вона рада будь-якій допомозі, а тому звертається до всіх, до кого може, за підтримкою, у тому числі до України.”
Доктор Леребі також не виключає, що президент Кучма, який погодився надати таку підтримку, сподівається на індульгенцію від Білого дому:
“Я не був би здивованим, якби він розраховував на це, однак я не думаю, що він це отримає. США буде продовжувати здійснювати тиск на Україну. У випадку Росії нам набагато складніше вплинути на те, що відбувається у Чечні. Разом з тим у нас набагато більше важелів впливу, щоб покращити ситуацію у сферах захисту прав людини, забезпечення незалежності ЗМІ і таке інше в Україні.”
Вже зараз у Вашингтоні американські політики активно обговорюють доцільність перебування в Іраку військового контингенту США. Адже поки що, на думку деяких демократів, єдиний результат військової присутності там - це щоденна загибель американських військових. Результат присутності українців в Іраку поки що невідомий. Однак уже постає запитання про виправданість можливих втрат серед українських військових заради порятунку іміджу однієї людини. Єдине, що відповідь на нього повинні вже дати не американські експерти, а кожний український громадянин.
“Мені видається, що США не применшили свого занепокоєння проблемами щодо демократії та захисту прав людини в Україні. Якщо ви прочитаєте прощальний виступ посла США в Україні Карлоса Паскуаля, ви побачите в ньому значний акцент на необхідності поважати права людини, дотримуватися верховенства права та підтримувати незалежні засоби масової інформації. Однак я погоджуюсь, що відносини США із Україною покращилися після її рішення спрямувати 1800 солдатів до Іраку. Я також погоджуюсь, що Кучма використав цю можливість, щоб здобути прихильне ставлення з боку США.Він сприйняв це, як можливість вийти з міжнародної ізоляції. І це у деякій мірі сталося.”
Експерт Національного Фонду Демократії доктор Надя Дюк також вважає, що не можна говорити про фундаментальну зміну політичного курсу США щодо України, оскільки важливі проблеми у двосторонніх відносинах і досі не вирішені:
“Міжнародні відносини не залишаються на місці. Можна було передбачити, що будуть нові події, які трохи змінять політику Америки стосовно України... Є специфічне ставлення до влади в Україні, але загально Америка все ще має дуже позитивне ставлення до українського народу. Проте всі ці справи : справа Гонгадзе, “Кольчуг” і нереєстрація в Україні американських політичних інститутів NDI та IRI - Національного демократичного і Міжнародного республіканського, - надалі лишаються як болючі проблеми у відносинах. Я думаю, що тут в Америці ніхто про це не забув.”
Разом з тим американські експерти погоджуються, що український військовий контингент в Іраку потрібен Вашингтону перш за все для створення вигляду про міжнародну підтримку стабілізаційних сил в Іраку. Говорить доктор Леребі:
“Американцям, можливо, й не треба 1800 українців в Іраку, але їм потрібна ширше залучення союзників та інших держав світу. Це викликане, з одного боку, складністю довго утримувати 150 тисяч американських військових в Іраку. Однак, що ще більш важливо, США потребують союзників в Іраку для того, щоб стабілізаційна сила там здобула більшу міжнародну легітимність. Адміністрація США опинилися у глухому куті, і вона рада будь-якій допомозі, а тому звертається до всіх, до кого може, за підтримкою, у тому числі до України.”
Доктор Леребі також не виключає, що президент Кучма, який погодився надати таку підтримку, сподівається на індульгенцію від Білого дому:
“Я не був би здивованим, якби він розраховував на це, однак я не думаю, що він це отримає. США буде продовжувати здійснювати тиск на Україну. У випадку Росії нам набагато складніше вплинути на те, що відбувається у Чечні. Разом з тим у нас набагато більше важелів впливу, щоб покращити ситуацію у сферах захисту прав людини, забезпечення незалежності ЗМІ і таке інше в Україні.”
Вже зараз у Вашингтоні американські політики активно обговорюють доцільність перебування в Іраку військового контингенту США. Адже поки що, на думку деяких демократів, єдиний результат військової присутності там - це щоденна загибель американських військових. Результат присутності українців в Іраку поки що невідомий. Однак уже постає запитання про виправданість можливих втрат серед українських військових заради порятунку іміджу однієї людини. Єдине, що відповідь на нього повинні вже дати не американські експерти, а кожний український громадянин.
