Нью-Йорк, 26 грудня 2003 - У новорічному випуску американський журнал “Time”, за традицією, визначає «людину року», яка найбільше вплинула на хід подій в Америці й за кордоном. Цього разу «людиною року» назвали колективний образ американського солдата, як героя війни з міжнародним тероризмом. Реальністю цієї війни позначений увесь рік, що минає. А як події цього року позначилися на демократії Сполучених Штатів? Чи не зазнали американці урізування громадянських свобод у зв’язку з посиленням заходів безпеки під загрозою терористичних актів з боку ісламістських фанатиків? Чи потерпає демократія від того, що в іноземних гостей, переважно з Близького сходу, беруть відбитки пальців на кордоні, а біля входу до урядових будинків стоять озброєні охоронці, а для польоту всередині країни вимагають посвідчення особи, чого раніше ніколи не було?
Безумовно, у житті американців визначальною подією року є війна з міжнародним тероризмом, складовою частиною якої було повалення диктаторского режиму Саддама Гуссейна в Іраку. Ця перемога, за словами президента Буша, відкрила іракському народові шлях до демократії. Ну, а щодо самої Америки – чи не постраждала демократія відкритого суспільства внаслідок певних обмежень воєнного часу? Чи не вимагає війна з тероризмом невидимих, але відчутних жертв, наприклад, поступитися бодай частково правом на “privacy”, тобто на окремішність, недоторканність свого особистого, індивідуального світу. Чи нема ознак нетерпимості, жорстокості? Скептики вказують на підвищення підозрілості щодо мусульман. Вони вважають, що так званому «вашингтонському снайперові» Джону Мухаммадові, який вбив тринадцять чоловік, дали смертну кару не в останню чергу тому, що він чорний мусульманин. Але опоненти вказують на справу Лі Мальво, вісімнадцятирічного негритянського юнака, теж серійного убивці, який діяв за вказівкою свого дорослого вихователя. Журі присяжних засідателів вирішило зберегти йому життя, замінивши смертний вирок довічним ув’язненням. Ба більше, на думку правників, цей процес сприятиме скасуванню смертної кари для неповнолітніх убивць.
Іншою важливою для американської демократії подією називають підтвердження Верховним Судом конституційного принципу відкремлення релігії від держави. Йдеться про постанову щодо видалення пам’ятника «Десять заповідей» з будинку Верховного суду штату Алабама, попри масові протести вірних. Ну і, повертаючись до теми війни з Іраком, оглядачі зазначають, що рішення про війну було ухвалене на демократичних засадах, що Конгрес дав свою згоду і суспільство американське підтримало президента Буша, хоча назагал американці не є прихильниками збройних конфліктів. Як то сказав популярний телевізійний гуморист Дейвід Леттерман, що, до речі, полетів на Різдво до Багдаду розважати військо: «Чи нам потрібна ця війна? Потрібна, як зуба свердлити. Але ж хіба хочеш? Мусиш».
Безумовно, у житті американців визначальною подією року є війна з міжнародним тероризмом, складовою частиною якої було повалення диктаторского режиму Саддама Гуссейна в Іраку. Ця перемога, за словами президента Буша, відкрила іракському народові шлях до демократії. Ну, а щодо самої Америки – чи не постраждала демократія відкритого суспільства внаслідок певних обмежень воєнного часу? Чи не вимагає війна з тероризмом невидимих, але відчутних жертв, наприклад, поступитися бодай частково правом на “privacy”, тобто на окремішність, недоторканність свого особистого, індивідуального світу. Чи нема ознак нетерпимості, жорстокості? Скептики вказують на підвищення підозрілості щодо мусульман. Вони вважають, що так званому «вашингтонському снайперові» Джону Мухаммадові, який вбив тринадцять чоловік, дали смертну кару не в останню чергу тому, що він чорний мусульманин. Але опоненти вказують на справу Лі Мальво, вісімнадцятирічного негритянського юнака, теж серійного убивці, який діяв за вказівкою свого дорослого вихователя. Журі присяжних засідателів вирішило зберегти йому життя, замінивши смертний вирок довічним ув’язненням. Ба більше, на думку правників, цей процес сприятиме скасуванню смертної кари для неповнолітніх убивць.
Іншою важливою для американської демократії подією називають підтвердження Верховним Судом конституційного принципу відкремлення релігії від держави. Йдеться про постанову щодо видалення пам’ятника «Десять заповідей» з будинку Верховного суду штату Алабама, попри масові протести вірних. Ну і, повертаючись до теми війни з Іраком, оглядачі зазначають, що рішення про війну було ухвалене на демократичних засадах, що Конгрес дав свою згоду і суспільство американське підтримало президента Буша, хоча назагал американці не є прихильниками збройних конфліктів. Як то сказав популярний телевізійний гуморист Дейвід Леттерман, що, до речі, полетів на Різдво до Багдаду розважати військо: «Чи нам потрібна ця війна? Потрібна, як зуба свердлити. Але ж хіба хочеш? Мусиш».
