Вашингтон, 7 липня 2005 - Журналістка провідної американської газети “Нью Йорк Таймс” Джудіт Міллер була ув’язнена вчора за відмову назвати ім’я американського урядовця, який надав їй інформацію, що містить державну таємницю. Ця інформація розкривала ідентичність одного з таємних агентів ЦРУ і була згодом поширена низкою засобів масової інформації. Хоча сама Міллер ніколи не опублікувала жодної статті із використанням цієї інформації, прокурор вважає її одним з ключових свідків у справі. Отже, суддя зобов’язав її назвати ім’я особи, підозрюваної у скоєнні злочину. Газета “Нью Йорк Таймс” та інші американські журналісти виступили на захист Міллер, стверджуючи, що мають право зберігати імена своїх конфіденційних джерел у таємниці. Вчорашє ув’язнення Джудіт Міллер загострило дискусію у США щодо прав преси у відносинах із державою.
Упродовж останніх тридцяти років практика посилання на анонімні джерела у статтях та репортажах набула надзвичайного поширення в американських ЗМІ. Найвідомішим прикладом успішності такої практики була низка розслідувальних матеріалів у газеті “Вашингтон Пост” на початку 70-х років, яка призвела до відставки президента Річарда Ніксона. Тоді журналісти газети обґрунтовували свої обвинувачення на адресу вищих державних посадовців посиланням на інформацію лише одного поінформованого джерела на прізвисько “Глибоке горло”.
Використання анонімних джерел часто оберталося і проти журналістів. Іноді це було пов’язано із недостовірністю їхньої інформації, як, наприклад, сталося нещодавно у випадку із журналом “Ньюсвік”. Журнал поширив інформацію аноміного джерела про випадки паплюження Корану американськими військовими, що потім було спростовано Пентагоном, але все ж призвело до серйозних заворушень у мусульманських країнах.
В інших випадках інформація, надана журналістам конфіденційними джерелами, використовувалася у судових справах. У таких ситуаціях, суд вимагав від журналістів розкрити свої джерела для встановлення достовірності інформації, і коли журналісти відмовлялися це робити, вони часто опинялися за ґратами. За підрахунками правозахисних організацій, в останні 20 років відмова розкрити свої джерела на вимогу суду призвела до ув’язнення 18 журналістів.
Хоча середній термін їхнього перебування за гратами складав від одного до двох місяців, на думку правозахисників, сама наявність такої загрози значно обмежує професійну свободу журналістів.
Однак суддя Томас Хоган, який ухвалив рішення ув’язнити відому журналістку газети “Нью Йорк Таймс”, стверджує, що сам факт надання їй анонімним джерелом інформації, спрямованої на дискредитацію одного з критиків Адміністрації Буша, був злочином. Тому вона зобов’язана перед судом розкрити ім’я ймовірного злочинця. Адвокат журналістки Флойд Абрамс каже, що вона проявила принциповість і виконала зобов’язання перед своїми інформаторами:
“Вона зробила вибір, який не приносить їй особисто ніякої користі, адже вона не хотіла опинитися у в’язниці. Але вона вирішила взяти на себе тягар перебування за гратами, щоб не зрадити своєму джерелу, ім’я якого вона пообіцяла залишати у таємниці. Ми повинні віддати їй належне за це, і історія саме так оцінить її вчинок”.
Низка журналістських організацій виступили із вимогою ухвалити новий закон, який би захищав журналістів від претензій суду щодо розкриття анонімних джерел. У протилежному випадку, на їхню думку, кількість журналістських розслідувань може зменшитися, і все менше урядовців захочуть повідомляти журналістам важливу інформацію на умовах анонімності.
Як каже головний редактор “Нью Йорк Таймз” Біл Келлер, це може послабити здатність преси контролювати владу. За оцінками оглядачів, нова дискусія щодо прав журналістів у США тільки розпочинається. А Джудіт Міллер, яка може перебувати за гратами аж до кінця жовтня, залишатиметься для одних у цій дискусії символом професійної чесності, а для інших – прикладом журналістської безвідповідальності.
Упродовж останніх тридцяти років практика посилання на анонімні джерела у статтях та репортажах набула надзвичайного поширення в американських ЗМІ. Найвідомішим прикладом успішності такої практики була низка розслідувальних матеріалів у газеті “Вашингтон Пост” на початку 70-х років, яка призвела до відставки президента Річарда Ніксона. Тоді журналісти газети обґрунтовували свої обвинувачення на адресу вищих державних посадовців посиланням на інформацію лише одного поінформованого джерела на прізвисько “Глибоке горло”.
Використання анонімних джерел часто оберталося і проти журналістів. Іноді це було пов’язано із недостовірністю їхньої інформації, як, наприклад, сталося нещодавно у випадку із журналом “Ньюсвік”. Журнал поширив інформацію аноміного джерела про випадки паплюження Корану американськими військовими, що потім було спростовано Пентагоном, але все ж призвело до серйозних заворушень у мусульманських країнах.
В інших випадках інформація, надана журналістам конфіденційними джерелами, використовувалася у судових справах. У таких ситуаціях, суд вимагав від журналістів розкрити свої джерела для встановлення достовірності інформації, і коли журналісти відмовлялися це робити, вони часто опинялися за ґратами. За підрахунками правозахисних організацій, в останні 20 років відмова розкрити свої джерела на вимогу суду призвела до ув’язнення 18 журналістів.
Хоча середній термін їхнього перебування за гратами складав від одного до двох місяців, на думку правозахисників, сама наявність такої загрози значно обмежує професійну свободу журналістів.
Однак суддя Томас Хоган, який ухвалив рішення ув’язнити відому журналістку газети “Нью Йорк Таймс”, стверджує, що сам факт надання їй анонімним джерелом інформації, спрямованої на дискредитацію одного з критиків Адміністрації Буша, був злочином. Тому вона зобов’язана перед судом розкрити ім’я ймовірного злочинця. Адвокат журналістки Флойд Абрамс каже, що вона проявила принциповість і виконала зобов’язання перед своїми інформаторами:
“Вона зробила вибір, який не приносить їй особисто ніякої користі, адже вона не хотіла опинитися у в’язниці. Але вона вирішила взяти на себе тягар перебування за гратами, щоб не зрадити своєму джерелу, ім’я якого вона пообіцяла залишати у таємниці. Ми повинні віддати їй належне за це, і історія саме так оцінить її вчинок”.
Низка журналістських організацій виступили із вимогою ухвалити новий закон, який би захищав журналістів від претензій суду щодо розкриття анонімних джерел. У протилежному випадку, на їхню думку, кількість журналістських розслідувань може зменшитися, і все менше урядовців захочуть повідомляти журналістам важливу інформацію на умовах анонімності.
Як каже головний редактор “Нью Йорк Таймз” Біл Келлер, це може послабити здатність преси контролювати владу. За оцінками оглядачів, нова дискусія щодо прав журналістів у США тільки розпочинається. А Джудіт Міллер, яка може перебувати за гратами аж до кінця жовтня, залишатиметься для одних у цій дискусії символом професійної чесності, а для інших – прикладом журналістської безвідповідальності.
