Доступність посилання

ТОП новини

«Будемо рухатися через апеляцію до касації» – адвокат родичів Небесної сотні про вироки ексберкутівцям


Віталій Титич, адвокат родичів Небесної сотні
Віталій Титич, адвокат родичів Небесної сотні

Святошинський райсуд Києва оголосив рішення у справі масових розстрілів активістів 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві.

Ідеться про п’ятьох ексспівробітників нині розформованої роти спецпризначення «Беркут». Отже, відповідно до рішення суду, Олег Янішевський отримав довічне ув’язнення, Павло Аброськін і Сергій Зінченко – по 15 років позбавлення волі кожен. Усі троє були звільнені з-під варти у грудні 2019-го у рамках обміну полоненими із Росією.

Сергій Тамтура виправданий за усіма статтями, а Олександр Марінченко, хоч і виправданий за низкою статтей, але отримав 5 років позбавлення волі, які, втім, вже відсидів у СІЗО. Обидва перебували у залі суду під час засідання.

Судовий розгляд тривав майже сім років: з травня 2015 року до листопада 2022 року. Майже рік суд присяжних перебував у нарадчій кімнаті.

Ексберкутівцям інкримінували застосування проти учасників акцій протесту на Інститутській у 2014 році табельної вогнепальної зброї. Таким чином, за версією сторони обвинувачення, вони вчинили умисні вбивства 48 людей та замахи на умисні вбивства ще 80-ти, а також терористичний акт та інші злочини.

Після оголошення вироку прокурор Олексій Донський заявив, що сторона обвинувачення оскаржуватиме вироки колишнім беркутівцям, оскільки вважає неправильною кваліфікацію злочинів.

А ось що зауважив в інтерв’ю для Радіо Свобода Віталій Титич, адвокат родичів Небесної сотні.

– Я зустрічала, що цю справу називають «справою номер 1». Але мова йде лише про п’ятьох ексберкутівців. Ми у прямій мові прокурора чули про те, скільки таких справ порушено, що їх значно більше. Наскільки важливі та резонансні сьогоднішні рішення суду. Чи погоджуєтеся ви із суддями?

– Так, це дійсно найважливіша справа. Є і була, і буде залишатися найважливішою справою.

Перша – це з точки зору процесуального. Це єдине провадження, яке реально здійснювалось по всіх епізодах. Реально судове провадження, ми говорили. Інші судові провадження – це навіть не імітація, це грубе порушення вимог Процесуального кодексу...

Тому це провадження важливе з точки зору того, що воно вже відбувалося. І ми, і обвинувачення, (ми – це сторона обвинувачення, представляючі потерпілих) мали можливість надати суду свої докази і надати свою позицію і обґрунтування цього.

Це перше, а друге – це провадження, включно з тими провадженням, про які згадував Олексій Донський. Вони є не просто важливі для встановлення, умовно, винних в цьому злочині і покарання їх в інтересах, умовно кажучи, потерпілої сторони.

Злочини під час подій Майдану є передумовою того, що відбувається зараз в Україні

Перш за все, воно важливе і залишається важливим для встановлення обставин, за яких ці злочини були вчинені, оскільки ці злочини, я маю на увазі злочини під час подій Майдану, вони є абсолютно дотичними, є поясненням, передумовою того, що відбувається зараз в Україні, того, що буде відбуватися після закінчення цієї війни, і ті питання, які мав би вирішити цей суд, дослідити ці докази, вони є вкрай важливими зараз для держави України, першу чергу, на міжнародній арені, щодо доведення факту агресії Росії та покарання. Повного факту агресії того моменту, коли вона почалася.

Відповідно до тих кримінальних проваджень, про які згадував Олексій Донський, зараз, на жаль, обвинувачення, прокурори, слідчі досліджують обставини підстав виникнення того, що ми називаємо подіями на Майдані, Революцією гідності. І розглядається це як провокація російських спецслужб шляхом вчинення низки терористичних, підкреслю, не тільки цього, а низки терористичних актів, починаючи з 30 листопада за всіма епізодами в інтересах на замовлення Російської Федерації при організації верхівки державного керівництва України на той момент і правоохоронних органів в тому числі.

Тому те, що казав Олексій, в принципі, доволі вичерпно він все це пояснив.

Чому із обвинувачення, з яких підстав, зникла ключова стаття – 258-ма: вчинення терористичного акту, який призвів до масової загибелі людей? Чому вона випала, це незрозуміло, вважаю, що ми надали вичерпні докази для цього. Більше того, одним із ключових доказів, що це був терористичний акт, є рішення Європейського суду у справах Майдану, так звана справа Шморгунова, де ці обставини є встановлені. Враховуючи те, що відповідно до національного законодавства, рішення Європейського суду вже є частиною і нашого законодавства, кримінальний суд не мав права ігнорувати ці обставини.

– А як ви оцінюєте шанси прокуратури на оскарження, про яке говорив Олексій Донський? Що зникло «вчинення терористичного акту»?

– Ну, перш за все, я би не називав це шансами прокуратури. Це мої шанси, я заради цього 9 років у цьому кримінальному провадженні. Ці докази і обставини були встановлені ще в 2015 році, і я вважав, що ми їх довели в цьому кримінальному провадженні. Тому, очевидно, буде апеляція, будемо вивчати, це дуже великий обсяг тексту, ми маємо підійти до цього кваліфіковано, дослідити аргументи суду і дати на них свою відповідь в апеляційній скарзі.

Тільки увага суспільства дала нам можливість взагалі провести ці розслідування і ще збирати докази

Перспективи дуже погані. Перш все, перспективи ми втратили вже. Це відсутність будь-якої уваги до цього кримінального провадження, цього судового розгляду, взагалі до справ Майдану з боку суспільства. Нагадаю, що тільки увага суспільства дала нам можливість взагалі провести ці розслідування і ще збирати докази...

Суспільство забуло про це, не знає, не вважає це важливим в тих обставинах, які є. На жаль, повторюю, що це дуже важливо саме зараз. Ну, ось це головна проблема.

Друга проблема – це абсолютно політкоректна дисфункція судової влади України. Вона згнила повністю, і ті так звані судові реформи добили її кінцево. Апеляція – це суд, контрольований, умовно, тією стороною. Я про це неодноразово казав, тому в апеляції нічого хорошого ми не очікуємо. Очевидно, будемо готуватися, рухатися через апеляцію до касації і здійснювати низку інших процесуальних кроків. Зараз ми обговоримо стратегію з прокурором, які підсилять нашу позицію і дадуть змогу довести те, що було насправді, і встановити реальні обставини цього страшного злочину.

– А те, що ніхто не сяде, я так розумію? Одного повністю виправдали, один вже відсидів, враховуючи термін вироку 5 років. І троє у Росії. Чи можна це якось оскаржити і на це якось повпливати?

Те, що ніхто не сяде, було відомо

– Я нагадаю, те, що ніхто не сяде, було відомо рік-три роки тому, час швидко плине за цими обставинами. Ми про це говорили, намагалися привернути до цього увагу. Фактично цей вирок виніс суддя Дячук своєю ухвалою про зміну запобіжних заходів. І реакцією на відповідні клопотання і процесуальні документи сторони обвинувачень. Тобто він проігнорував які обставини, які є. Це теж є додаткове порушення. Ми про це говорили, процесуально реагували, намагалися до цього привернути увагу суспільства, але повторюю, уваги немає жодної. Це нікого не хвилювало, що особи, яким, умовно, інкримінуються злочини, за які передбачене довічне ув'язнення, не мали три роки навіть жодного запобіжного заходу і вільно тут пересувалися...

21 листопада 2013 року в Україні почався Євромайдан. Він став відповіддю на рішення влади зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Протести набули більших масштабів після розгону 30 листопада і тривали до лютого 2014 року. Силовики кілька разів намагалися розігнати учасників протестів.

За даними Генпрокуратури, всього під час Революції гідності постраждали 2,5 тисячі людей, 104 із них загинули – більшість у лютому 2014 року. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати Небесною сотнею. За даними Міністерства внутрішніх справ, від 18 лютого по 2 березня 2014 року під час виконання службових обов’язків у центрі Києва загинули також 17 силовиків.

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG