«Крихка диктатура». Чому Путін уже не може одноосібно зупинити війну?

29 жовтня 2025, 16:51

Надувне карикатурне зображення Путіна, який купається в крові українців. Берлін, Німеччина

Коротко

«Що Путін робить багато років – це постійне порушення кордонів»
«Путін – параноїк і побудував систему повної безкарності»
«Я знаю, як Росія скочувалася до авторитарної, корумпованої та жорстокої політики з кінця 1990-х років»
«Деякі прем’єри граються у путіністів, але це не завадило ЄС чи НАТО ухвалювати правильні рішення»
Санкції проти Росії дуже ефективні. Вони демонструють рішучість та спільну стратегію Заходу

«Настоящее Время» (телевізійна та онлайн-мережа, створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) поговорило із професоркою паризького Інституту політичних досліджень Марі Мендрас, зокрема про ось таке:.

Чому підтримка України є одночасно ефективним захистом Європи проти агресії Росії?
Як зупинити війну? І чи може це зробити зараз Путін?
Чи не втратив Захід своєї єдності з поверненням Дональда Трампа у Білий дім і збільшенням кількості політиків-популістів у європейських урядах?
Чи становить Росія реальну загрозу для країн Балтії і чи може розпочати війну з НАТО?
Чи є санкції проти Росії ефективними?

Марі Мендрас – французька політологиня, яка спеціалізується на дослідженні пострадянської Росії. Вона є науковою співробітницею Національного центру наукових досліджень (CNRS) та професоркою Школи міжнародних відносин Університету Sciences Po в Парижі. Мендрас здобула освіту в Sciences Po, Університеті Джонса Гопкінса–SAIS та Гарварді, має ступінь доктора політичних наук. Вона є авторкою низки впливових робіт, зокрема книг «Russian Politics. The Paradox of a Weak State» (2012) та «Permanent War» (2022), а також проводила місії зі спостереження за виборами в Росії та Україні у 1990-х та 2000-х роках.

– Ви давно досліджуєте Росію, понад 30–35 років. Провели там багато часу в Росії, багато туди їздили. Але в якийсь момент ви перестали туди їздити. Правильно?

– Востаннє мене запросили на конференцію в Москві в 2018 році. Це було наприкінці листопада, якраз того тижня, коли російський флот вирішив зупинити два українські кораблі в Азовському морі, і фактично взяв у полон усю команду на кілька місяців.

Я розмовляла тоді з російськими політологами і політиками.

Я зустрічалася з Олексієм Навальним та іншими ключовими фігурами в Росії, які були дуже стурбовані. І я подумала: що ж, якщо вони так діють – це був листопад 2018 року – то настає момент, коли мені не варто повертатися в Росію.

я знаю, як Росія скочувалася до авторитарної, корумпованої та жорстокої політики з кінця 1990-х років

Як учений, професорка університету, я маю безліч контактів у Росії. Я викладала в Росії, займалася дослідженнями, багато разів була спостерігачем на виборах у Російській Федерації, в Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу.

У той момент мені довелося припинити ці поїздки. Тому що я розуміла, що вони впустили б мене, але тоді, тією чи іншою мірою, я б стала незручною для своїх друзів та співрозмовників.

Отже, так, я знаю, як Росія скочувалася до авторитарної, корумпованої та жорстокої політики з кінця 1990-х років, і як цей процес прискорився з приходом Путіна, а відтак посиленням ФСБ і тотальною корупцією.

Я знаю, яка ситуація в Російській Федерації зараз.

І я знаю, як завзято українці останні два десятиліття боролися з російським втручанням усередині своєї країни, щоб не стати такими ж корумпованими і погано керованими, як їхні сусіди в Російській Федерації.

Мер Санкт-Петербурга Анатолій Собчак (на передньому плані), а за ним несе портфель його тогочасний помічник Володимир Путін. Росія, 90-і роки 20 століття

– Чи вважаєте ви 2018 рік ключовим моментом, коли все завалилося чи стрімко пішло вниз? І чи можливо взагалі досліджувати Росію за її межами?

– Через агресивну війну Путіна більшість моїх колег виїхали і тепер живуть у Європі чи Сполучених Штатах. Тому вони звернулися до мене. І тепер моя польова робота відбувається за межами Росії. Але це, як і раніше, Росія.

Росіянам та представникам інших народів усередині Російської Федерації завжди важливо нагадувати, що Росія – це федерація з безліччю регіонів та національних республік. Це не «російська Росія».

Читайте тут: Псевдо-федерація, імперія навпаки: «Москва бере гроші з Тюмені і розмащує їх по всіх регіонах»

Ваше запитання було про переломний момент.

Я думаю, поворотних моментів було декілька.

тиранія породжує війну, а війна вимагає більше тиранії

Головний аргумент у моїй останній книзі «Перманентна війна: Остання стратегія Кремля» полягає в тому, що тиранія породжує війну, а війна вимагає більше тиранії. Ці два аспекти нерозривно пов’язані.

Саме тому Путін не може самотужки ухвалити рішення про деескалацію чи припинення війни. Його треба зупинити, бо він перебуває в режимі виживання. Він знає, що якщо він припинить воювати, йому кінець.

Перша та Друга чеченські війни – це були поворотні моменти для мене.

«Вітаємо в пеклі»: Друга чеченська війна (фотогалерея)

1/24 Це фото 1995 року: чоловік із прапором незалежної Ічкерії над руїнами столиці республіки Грозного. В перебігу Першої чеченської війни 1994–96 років між російськими військами і чеченськими борцями за незалежність російські обстріли знищили безліч будівель, але завершилася війна фактичною незалежністю Чечні

2/24 Літній чеченець, 1994 рік. Кремль століттями воював із чеченцями, придушуючи їх на межі геноциду – їх у Росії вважали особливо непокірливими. Російський письменник Олександр Солженіцин, опозиційний до радянської влади, змальовував своїх співтабірників-чеченців у радянському ГУЛАГу як представників національності, яка «відмовляється приймати психологію покори»

3/24 Покарання різками, Грозний, 1966 рік. Руйнування внаслідок війни і відносна ізоляція, що настала після неї, перетворили Чечню на розплідник екстремізму, вуличне насильство стало реальною проблемою. 1997 року влада Чечні запровадила право шаріату і почала здійснювати публічні страти

4/24 Вторгнення і напади чеченських повстанців у сусідньому Дагестані стали одним із приводів другої пострадянської війни в Чечні. На фото: російські війська ведуть бій із повстанцями

Іще одним значним збудником війни стала низка підривів житлових багатоквартирних будинків, унаслідок яких у столиці Москві і ще двох російських містах загинули понад 300 людей. Путін звинуватив у цьому «терористів» у Чечні і наказав здійснити там масові бомбардування. Тим не менше, загадкові обставини навколо цих вибухів призвели до <a href="https://www.radiosvoboda.org/a/1818858.html" target="_blank">стійких підозр</a>, що ці підриви спланував і здійснив сам Кремль, щоб виправдати майбутню війну — 5/24 Іще одним значним збудником війни стала низка підривів житлових багатоквартирних будинків, унаслідок яких у столиці Москві і ще двох російських містах загинули понад 300 людей. Путін звинуватив у цьому «терористів» у Чечні і наказав здійснити там масові бомбардування. Тим не менше, загадкові обставини навколо цих вибухів призвели до стійких підозр, що ці підриви спланував і здійснив сам Кремль, щоб виправдати майбутню війну

6/24 1 жовтня 1999 року Путін наказав почати сухопутний наступ на Чечню. На фото: російські війська на марші, 2 жовтня 1999 року

7/24 Російські військові ведуть вогонь по позиціях чеченських сил. Наземний наступ підтримали важкими артилерійськими і повітряними ударами

8/24 Чеченські бійці стежать за російськими військами в оптичні приціли й біноклі, 17 жовтня 1999 року

9/24 Російські ударні вертольоти над чеченським селом. Використання далекосяжних різновидів зброї дало російським військам відносно легкі здобутки, але призвело до тяжких жертв серед цивільного населення

10/24 Із російської ракетної системи «Точка», ракета якої здатна нести пів тонни вибухівки, цілять по дорозі, якою користуються чеченські сили, листопад 1999 року. 21 жовтня російські війська запустили кілька цих тактичних балістичних ракет по центру Грозного, вбивши на місці понад 100 людей; це викликало міжнародне обурення

11/24 Нафтові поля в Чечні. Це один із кількох нафтовидобувних регіонів Росії, через її територію також пролягає нафтопровід. Російські військові, за повідомленнями, наживалися на нафтовому багатстві Чечні в 1990-х роках

12/24 «Вітаємо в пеклі, частина II» – напис на бетонному пристінку на околиці Грозного. І додаток: «СОБР (рос. «спеціальний загін швидкого реагування», спецпідрозділ МВС), Іркутськ – ми повернулися!»

13/24 Російські війська під час бою за Грозний, січень 2000 року

14/24 Російські військові піднімають прапор Росії в центрі Грозного, лютий 2000 року. Доки російські війська змогли захопити місто, їхні бомби, снаряди й інша зброя перетворили більшу його частину на руїни

15/24 Серед руїн у Грозному. Це місто, що стало об’єктом нападу двічі за менш ніж десятиліття, було найбільш зруйнованим у світі

16/24 Патруль російських морських піхотинців, лютий 2000 року. Після захоплення російськими військами Грозного повстанці продовжили діяти з гір і лісів, що відкрило нову фазу війни

17/24 Чеченські бійці відпочивають у лісі біля Грозного, грудень 1999 року

18/24 Позиція російських військ у горах Чечні, квітень 2000 року

19/24 Російські війська входили все глибше в гори, і війна стала переростати в напади і вбивства бойовиків-ісламістів, іноді іноземних, із одного боку, і масовими смертоносними атаками росіян на цивільні населені пункти

20/24 Російський військовий під час бою за село Комсомольське, в якому в березні 2000 року було вбито понад 700 людей, переважно цивільних. Пізніше цієї весни Путін, який був обраний президентом у березні й інавгурований у травні, запровадив у Чечні пряме правління Кремля

21/24 У жовтні 2002 року ісламістські бойовики вдерлися в театральний центр у Москві і взяли в заручники майже тисячу людей – глядачів, акторів, персонал. Вони вимагали виведення російських військ із Чечні. Через три дні спецпризначенці штурмували будівлю. Влада стверджує, що там були знищені всі нападники, але загинули також і близько 130 заручників – головно від дії отруйного газу, яким заповнили приміщення перед штурмом. Критики кажуть, що ця операція порятунку була здійснена вкрай невдало

22/24 Після захоплення театру 2002 року були й інші напади бойовиків на цивільних поза межами Чечні у відповідь на дії в республіці російських військ. 1 вересня 2004 року нападники захопили школу в Північній Осетії, що межує з Чечнею, і взяли в заручники понад 1100 учнів, батьків, учителів тощо. Вони вимагали, серед іншого, вивести російські війська з Чечні. Російські спецпризначенці пішли на рятувальну операцію, що, за словами критиків, була вкрай невмілою. Триденне протистояння завершилося загибеллю 334 людей, серед низ 186 дітей

У березні 2002 року тимчасовим виконувачем обов’язків голови російської влади Чечні призначили Ахмада Кадирова (л). Цей бойовик-сепаратист перейшов на бік Росії і 2004 року був убитий унаслідок замаху. Путін 2007 року призначив керівником Чечні його сина – Рамзана Кадирова (п), і він досі обіймає цю посаду. Чечню відбудували завдяки масовим фінансовим вливанням із Москви. Але правозахисники кажуть, що Кадиров-молодший правує через <a href="https://www.radiosvoboda.org/a/30003913.html" target="_blank">насильство й залякування</a> і несе відповідальність за численні <a href="https://www.radiosvoboda.org/a/24266887.html" target="_blank">багаторічні грубі порушення прав</a> людини: викрадення, катування, вбивства тощо — 23/24 У березні 2002 року тимчасовим виконувачем обов’язків голови російської влади Чечні призначили Ахмада Кадирова (л). Цей бойовик-сепаратист перейшов на бік Росії і 2004 року був убитий унаслідок замаху. Путін 2007 року призначив керівником Чечні його сина – Рамзана Кадирова (п), і він досі обіймає цю посаду. Чечню відбудували завдяки масовим фінансовим вливанням із Москви. Але правозахисники кажуть, що Кадиров-молодший правує через насильство й залякування і несе відповідальність за численні багаторічні грубі порушення прав людини: викрадення, катування, вбивства тощо

24/24 У квітні 2009 року Москва оголосила, що «контртерористична операція» в Чечні завершена. Чеченські війни, за оцінками, забрали життя від 50 до 80 тисяч людей, переважно цивільних

Війна в Грузії 2008 року, фінансова криза, тандем Медведєва та Путіна – це були головні поворотні моменти.

Серпень 2008 року: фотокадри п'ятиденної війни між Росією і Грузією

Грузин плаче, тримаючи тіло близької людини, після російського бомбардування 9 серпня в Ґорі, Грузія, біля адміністративного кордону з Південною Осетією (Фото Reuters/Gleb Garanich)<br /> — 1/13 Грузин плаче, тримаючи тіло близької людини, після російського бомбардування 9 серпня в Ґорі, Грузія, біля адміністративного кордону з Південною Осетією (Фото Reuters/Gleb Garanich)

2/13 Грузинські солдати зайняли позиції біля села Ергнеті в Південній Осетії, 5 серпня, в період підготовки до війни (Фото EPA)

3/13 Ранок 8 серпня 2008 року почався в Південній Осетії з обстрілу грузинською армією. Так почалася п'ятиденна війна між Росією і Грузією (Фото AFP/Vano Shlamov)

4/13 8 серпня: озброєні люди з Південної Осетії займають позиції поблизу Цхінвалі (Фото EPA)

Етнічні грузини з навколишніх сіл Цхінвалі тікають із зони конфлікту, 8 серпня (Фото EPA) — 5/13 Етнічні грузини з навколишніх сіл Цхінвалі тікають із зони конфлікту, 8 серпня (Фото EPA)

6/13 Співробітники поліції допомагають грузинському солдату, який був поранений у боях із російсько-осетинськими силами в місті Ґорі (Фото AFP)

Палаючий житловий будинок у Ґорі після атаки російського літака, 9 серпня (Фото EPA) — 7/13 Палаючий житловий будинок у Ґорі після атаки російського літака, 9 серпня (Фото EPA)

Вулиця в Ґорі, завалена уламками після російського повітряного удару (Фото AFP/Dimitar Dilkoff) — 8/13 Вулиця в Ґорі, завалена уламками після російського повітряного удару (Фото AFP/Dimitar Dilkoff)

9/13 9 серпня, коли збройне протистояння посилилося, жителі Південної Осетії почали тікати в село Джава, шукаючи притулку (Фото EPA/Yuri Kochetkov)

14 серпня: знищений грузинський танк серед руїн Цхінвалі. Російські та грузинські офіційні особи домовилися про план припинення вогню 12 серпня, який через два дні підписали керівники Південної Осетії та Абхазії (Фото ИТАР-ТАСС/ Валерій Матицін) — 10/13 14 серпня: знищений грузинський танк серед руїн Цхінвалі. Російські та грузинські офіційні особи домовилися про план припинення вогню 12 серпня, який через два дні підписали керівники Південної Осетії та Абхазії (Фото ИТАР-ТАСС/ Валерій Матицін)

11/13 Жінки обіймаються серед руїн Цхінвалі. Місто зазнало чималих руйнувань під час бойових дій (Фото ИТАР-ТАСС/ Валерій Матицін)

12/13 Російський танк біля міста Ґорі 22 серпня рухається в напрямку Південної Осетії, під час повільного виведення російських військ із Грузії (Фото EPA/Sergei Chirikov)

13/13 Жінка вивішує килим, повернувшись до свого розбомбленого будинку в Цхінвалі, столиці Південної Осетії. 23 серпня, через тиждень після закінчення боїв (Фото EPA/Maxim Shipenkov)

З того моменту я почала турбуватися про майбутнє.

У 2011–2012 роках пройшли протести проти Путіна, була якась надія. Але потім репресії посилилися.

Агресія Росії проти України почалася після Майдану (Революція Гідності) з анексії Криму.

Захоплення Криму було військовою операцією Росії. Фотосвідчення

Кримські татари тримають прапор свого народу під час мітингу біля парламенту Криму в Сімферополі, 26 лютого 2014 року.<br />
<br />
А раніше, за тиждень до цього політик із Криму порушив питання про можливість «від'єднання» півострова від України. На той момент у Києві ще тривали протести, які призвели до усунення від влади та втечі до Росії президента Віктора Януковича. Ці протести отримали назву «Революція гідності» — 1/16 Кримські татари тримають прапор свого народу під час мітингу біля парламенту Криму в Сімферополі, 26 лютого 2014 року.

А раніше, за тиждень до цього політик із Криму порушив питання про можливість «від'єднання» півострова від України. На той момент у Києві ще тривали протести, які призвели до усунення від влади та втечі до Росії президента Віктора Януковича. Ці протести отримали назву «Революція гідності»

Проросійськи налаштований натовп, як видно з прапорів, біля парламенту Криму, 27 лютого 2014 року.<br />
<br />
Раніше того ж дня близько 60 проросійських бойовиків захопили будівлю парламенту та кілька блокпостів на Кримському півострові — 2/16 Проросійськи налаштований натовп, як видно з прапорів, біля парламенту Криму, 27 лютого 2014 року.

Раніше того ж дня близько 60 проросійських бойовиків захопили будівлю парламенту та кілька блокпостів на Кримському півострові

Російські військові без розпізнавальних знаків біля аеропорту Сімферополя, 28 лютого 2014 року.<br />
<br />
Військові Росії без розпізнавальних знаків з'явилися по всьому Криму і стали відомі як «зелені чоловічки». Кремль спочатку стверджував, що це були місцеві групи «самооборони», але пізніше визнав, що це були професійні російські військові — 3/16 Російські військові без розпізнавальних знаків біля аеропорту Сімферополя, 28 лютого 2014 року.

Військові Росії без розпізнавальних знаків з'явилися по всьому Криму і стали відомі як «зелені чоловічки». Кремль спочатку стверджував, що це були місцеві групи «самооборони», але пізніше визнав, що це були професійні російські військові

Російські військові та техніка без розпізнавальних знаків оточують кримську прикордонну базу в Балаклаві, 1 березня 2014 року.<br />
<br />
Того ж дня проросійський прем'єр-міністр Криму звернувся до Кремля з проханням «надати допомогу у забезпеченні миру та спокою» у Криму<br />
<br />
<br />
<br /> — 4/16 Російські військові та техніка без розпізнавальних знаків оточують кримську прикордонну базу в Балаклаві, 1 березня 2014 року.

Того ж дня проросійський прем'єр-міністр Криму звернувся до Кремля з проханням «надати допомогу у забезпеченні миру та спокою» у Криму

Місцеві жителі оточують вантажівку, якою керують українські військові, 3 березня 2014 року.<br />
<br />
Велика кількість проросійськи налаштованих місцевих жителів у Криму почали виходити на вулиці разом із російськими солдатами, посилюючи тиск на українські війська, які все більше опинялися в ізоляції на своїх військових базах. На той час у Криму, на думку експертів, приблизно 60 відсотків населення були етнічними росіянами — 5/16 Місцеві жителі оточують вантажівку, якою керують українські військові, 3 березня 2014 року.

Велика кількість проросійськи налаштованих місцевих жителів у Криму почали виходити на вулиці разом із російськими солдатами, посилюючи тиск на українські війська, які все більше опинялися в ізоляції на своїх військових базах. На той час у Криму, на думку експертів, приблизно 60 відсотків населення були етнічними росіянами

Російський військовий спостерігає за українськими військовослужбовцями в аеропорту Бельбек поблизу Севастополя.<br />
<br />
База ВПС України стала одним з останніх українських опорних пунктів у Криму, оскільки її командир відмовився передавати її російським військовим. Зрештою він був затриманий російськими військами, а український особовий склад був витіснений звідти — 6/16 Російський військовий спостерігає за українськими військовослужбовцями в аеропорту Бельбек поблизу Севастополя.

База ВПС України стала одним з останніх українських опорних пунктів у Криму, оскільки її командир відмовився передавати її російським військовим. Зрештою він був затриманий російськими військами, а український особовий склад був витіснений звідти

Проукраїнські протестувальники перед будівлею парламенту Криму в Сімферополі, 8 березня 2014 року.<br />
<br />
Після того, як проросійські сили перервали трансляцію українських новинних передач та розпочали трансляцію російських державних телеканалів, кілька груп іноземних журналістів, які працювали в Криму, постраждали від нападів, а двоє українських журналістів було викрадено — 7/16 Проукраїнські протестувальники перед будівлею парламенту Криму в Сімферополі, 8 березня 2014 року.

Після того, як проросійські сили перервали трансляцію українських новинних передач та розпочали трансляцію російських державних телеканалів, кілька груп іноземних журналістів, які працювали в Криму, постраждали від нападів, а двоє українських журналістів було викрадено

Кримські татари гріються біля багаття, охороняючи свій квартал, 9 березня 2014 року.<br />
<br />
Виконувач обов'язків прем'єр-міністра України Арсеній Яценюк пообіцяв, що Україна не віддасть «ні сантиметра» своєї території. На той час захоплення Криму Росією закріплювалося, а життя місцевих жителів, які виступати проти окупації півострова, ставало дедалі небезпечнішим — 8/16 Кримські татари гріються біля багаття, охороняючи свій квартал, 9 березня 2014 року.

Виконувач обов'язків прем'єр-міністра України Арсеній Яценюк пообіцяв, що Україна не віддасть «ні сантиметра» своєї території. На той час захоплення Криму Росією закріплювалося, а життя місцевих жителів, які виступати проти окупації півострова, ставало дедалі небезпечнішим

9/16 Проросійські особи б'ють проукраїнського чоловіка битою та батогом. Тоді у Севастополі мітинг на підтримку України зазнав нападу з боку проросійських активістів. Севастополь, 9 березня 2014 року

Білборд у Севастополі, присвячений так званому референдуму, скликаному проросійською владою Криму, як «вибір між нацизмом і Росією», 10 березня 2014 року.<br />
<br />
Так званий референдум 16 березня 2014 року, який не пропонував можливості збереження Кримом свого статус-кво, був визнаний Києвом незаконним та не визнаний більшістю країн світу — 10/16 Білборд у Севастополі, присвячений так званому референдуму, скликаному проросійською владою Криму, як «вибір між нацизмом і Росією», 10 березня 2014 року.

Так званий референдум 16 березня 2014 року, який не пропонував можливості збереження Кримом свого статус-кво, був визнаний Києвом незаконним та не визнаний більшістю країн світу

Масовий мітинг у Москві 15 березня 2014 року проти військового захоплення Криму Росією.<br />
<br />
Пізніше президент Росії Володимир Путін повідомив, що озвучив свій намір «почати роботу над поверненням Криму Росії» в лютому 2014 року наприкінці нічної зустрічі зі своїми службами безпеки — 11/16 Масовий мітинг у Москві 15 березня 2014 року проти військового захоплення Криму Росією.

Пізніше президент Росії Володимир Путін повідомив, що озвучив свій намір «почати роботу над поверненням Криму Росії» в лютому 2014 року наприкінці нічної зустрічі зі своїми службами безпеки

Представники виборчої комісії, призначеної Росією влади Криму, прийшли до будинку у Сімферополі з пересувною урною для голосування під час так званого референдуму 16 березня 2014 року.<br />
<br />
Крим було передано до складу Української РСР у 1954 році. Тодішній радянський лідер Микита Хрущов зробив крок, який на той час був переважно символічним, але мав глибокі наслідки після розпаду Радянського Союзу — 12/16 Представники виборчої комісії, призначеної Росією влади Криму, прийшли до будинку у Сімферополі з пересувною урною для голосування під час так званого референдуму 16 березня 2014 року.

Крим було передано до складу Української РСР у 1954 році. Тодішній радянський лідер Микита Хрущов зробив крок, який на той час був переважно символічним, але мав глибокі наслідки після розпаду Радянського Союзу

Жінка радіє під час прямої трансляції виступу Путіна після оголошення результатів невизнаного світом так званого референдуму. Севастополь, 18 березня 2014 року.<br />
<br />
Російський президент під час виступу звернувся до кримчан як до «громадян Росії» — 13/16 Жінка радіє під час прямої трансляції виступу Путіна після оголошення результатів невизнаного світом так званого референдуму. Севастополь, 18 березня 2014 року.

Російський президент під час виступу звернувся до кримчан як до «громадян Росії»

14/16 Дві жінки, імовірно українські військові, несучи в руках військову форму, залишають військову базу і проходять повз російського військового, 19 березня 2014 року

Члени екіпажу українського військового корабля «Костянтин Ольшанський», який був заблокований російськими військовими кораблями, прибувають на берег після того, як покинули свій корабель 23 березня.<br />
<br />
Пізніше український корабель був захоплений військовими РФ і включений до складу ВМФ Росії — 15/16 Члени екіпажу українського військового корабля «Костянтин Ольшанський», який був заблокований російськими військовими кораблями, прибувають на берег після того, як покинули свій корабель 23 березня.

Пізніше український корабель був захоплений військовими РФ і включений до складу ВМФ Росії

Чоловік, загорнутий у російський прапор, стоїть на узбережжі Севастополя у штормовий березневий день.<br />
<br />
Після того, як окупований Кримський півострів опинився під контролем Росії, 7 квітня 2014 року був підготовлений ґрунт для війни на Донбасі. Озброєні проросійські групи та групи російського спецназу без розпізнавальних знаків у Донецьку та Луганську та в інших містах Донбасу почали вриватися до урядових установ. У відповідь на це українська влада 13 квітня оголосила Антитерористичну операцію на сході України (АТО) — 16/16 Чоловік, загорнутий у російський прапор, стоїть на узбережжі Севастополя у штормовий березневий день.

Після того, як окупований Кримський півострів опинився під контролем Росії, 7 квітня 2014 року був підготовлений ґрунт для війни на Донбасі. Озброєні проросійські групи та групи російського спецназу без розпізнавальних знаків у Донецьку та Луганську та в інших містах Донбасу почали вриватися до урядових установ. У відповідь на це українська влада 13 квітня оголосила Антитерористичну операцію на сході України (АТО)

Усе це було етапами побудови диктатури в Росії, крок за кроком.

На кожному етапі Володимиру Путіну була потрібна конфронтація, загроза війни або навіть її ведення.

– На ваш погляд, чи становить зараз Росія реальну загрозу для країн Балтії? І чи може Путін піти на пряму конфронтацію з НАТО?

– По-перше, Кремль – його армія та найманці – становлять велику загрозу для українців. Тобто насамперед ми маємо підтримувати Україну. Ми можемо боротися разом із ними, ми можемо протистояти Росії. Це, безумовно, перший пункт.

Якщо Кремль і становить загрозу для якоїсь іще групи людей, то, гадаю, це населення Російської Федерації. Ці люди вмирають. Понад мільйон жертв – убитих та поранених серед цивільного населення.

У пересічного росіянина немає жодної надії, тому що Путін ніколи не говорив, коли він планує припинити війну, а лише оголосив нову мобілізацію.

Ніколи не знаєш, що Путін зробить. Він параноїк

Я думаю, ми, європейці, члени НАТО та ЄС, нині не є жертвами, прямими жертвами жорстокості Путіна.

Але, ніколи не знаєш, що Путін зробить. Він параноїк. Він побудував систему повної безкарності, повної безвідповідальності. Йому начхати на своїх людей. Йому начхати на людей, які гинуть у ході його «спеціальної військової операції». Ви, як і раніше, не може сказати, що це війна. Йому все одно.

Президент Росії Володимир Путін (праворуч) і прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв. Москва, 22 червня 2017 року

– Що конкретно, на вашу думку, про це свідчить?

– Протягом 20 років ця людина керувала країною не на користь людей, які живуть у Росії.

Рішення розпочати війну проти дружнього сусіда – хто може цим насолоджуватися, схвалювати це всередині Росії?

Проблема в тому, що всередині Росії, всередині цієї «обложеної фортеці», з Путіним у Кремлі, в умовах цієї диктатури люди не можуть відкрито говорити, що вони думають. Вони дезінформовані.

Вони живуть у світі пропаганди, жорстоких відео та фотографій, які показують по телебаченню та радіо.

Люди не мають можливості зрозуміти, що відбувається насправді. Хіба що якщо хтось має VPN, і вони стежать, наприклад, за вами, можуть читати мене. У такій ситуації вони зараз перебувають.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Встигни заробити до настання миру». Як у Росії заманюють на війну?

Що стосується того, щоб безпосередньо атакувати країни НАТО, такі як Латвія чи Польща, то мені здається, на цьому етапі війни Путін не надто ефективний.

І я не впевнена, що він готовий ризикнути і задіяти свою армію, населення сусідніх регіонів, європейських сусідів Росії, щоб втягнути їх у це божевілля, напасти на наймогутніший військово-політичний союз у світі – Північноатлантичний альянс.

Я не впевнена, що він готовий ризикнути і напасти на НАТО

Тому те, що він робить – і він робить це вже багато років – це постійне порушення кордонів. Наче жодних кордонів немає. Навіщо поважати кордони України? Це саме те, що він намагається зробити і донести: «Я не визнаю жодних кордонів. Усе відкрито, я можу робити, що хочу».

Але цього не відбувається. Ми чинимо опір. І деякі люди з його оточення, якщо в них ще є здоровий глузд, розуміють, що означає розпочати війну з державою-членом НАТО.

Тому наше завдання, кожного з нас – діяти рішуче, надаючи військову підтримку Україні, захищати наші кордони. Щоб була повна впевненість, що Кремль та військові командири розуміють, що ні, ми не потрапили в пастку так званих «гібридних війн». (…)

Відповідаючи на ваше запитання прямо – ми маємо бути впевнені, що таких загроз немає.

Гелікоптер намагається загасити пожежу у Києві, що виникла внаслідок російського повітряного удару. 25 жовтня 2025 року

– Минуло вже три, майже чотири роки війни. За ці роки багато що, очевидно, змінилося. На початку війни в Білому домі був Джо Байден, тепер там інший президент.

Наскільки, на вашу думку, єдина Європа та західний світ загалом? Чи може єдність у підтримці України зберігатися після того, як, наприклад, у Чехії на виборахперемогла популістська партія Андрея Бабіша?

Є Угорщина, «Альтернатива для Німеччини» – не найвпливовіша партія, але досить популярна. «Національне об’єднання» у Франції. Чи можна сказати, що Європа, як і раніше, єдина в контексті України, з вашої точки зору?

– Я думаю, так.

НАТО має серйозні проблеми у зв’язку з поверненням Дональда Трампа до Білого дому. Це абсолютно очевидно. Це забирає багато сил, бо ми втрачаємо багато часу, намагаючись повернути цю людину та її команду на правильний шлях.

Але ми вважаємо, що НАТО продовжить функціонувати досить успішно.

Насправді зараз Дональд Трамп ніколи не згадував про своє бажання розформувати НАТО чи вийти з нього. Про що він говорив 2017 року дуже часто.

Європейці зараз дуже організовані у своїй стратегії підтримки України та опору Росії.

Навіть при тому, що деякі прем’єр-міністри, так би мовити, «граються у путіністів» – прем’єр-міністри Угорщини та Словаччини – я не думаю, що це завадило ЄС чи НАТО ухвалювати правильні рішення щодо продовження санкцій, фінансування захисту України, постачання зброї, а також підтримки українців, які перебувають у вигнанні в наших країнах.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і очільник Росії Володимир Путін

Так, було б краще, якби Віктор Орбан не був націоналістом, популістом та прихильником Путіна на посаді прем’єр-міністра Угорщини. Але він не зупинив увесь процес.

Цікаво, що на початку війни всі були дуже стурбовані тим, як відреагує кожен уряд окремо. Усе відбувалося в дусі минулого – національні інтереси понад усе. Велика Британія мала свої національні інтереси. Французи дуже пишалися своїми національними інтересами.

Через цю жахливу війну, через повне небажання Володимира Путіна припинити війну – він розпочав війну і не хоче її припиняти, він не хоче миру – це об’єднало всіх, за деякими винятками, які ми вже згадали. Є спільний інтерес у безпеці, безпеці всіх європейців, і він важливіший, ніж додаткові національні інтереси.

Я можу навести лише один приклад, де це працює. Це санкції. Ми постійно голосували в Євросоюзі за санкції щодо Росії. Тільки останні рік–два пан Орбан відмовляється голосувати за них, але нам вдається домовитись.

Я вважаю, що санкції дуже ефективні. По-перше, вони демонструють рішучість та спільну стратегію. І вони справді впливають на економічний, фінансовий, людський та технологічний потенціал російської армії.

Зустріч «Коаліції охочих» у Лондоні. 24 жовтня 2025 року

Абсолютно очевидно, що без санкцій Росії було б набагато комфортніше.

І Заходу треба йти набагато далі. Боротися з тими, хто ухиляється від санкцій, у плані отримання енергоносіїв із Росії.

треба йти набагато далі. Боротися з тими, хто ухиляється від санкцій, у плані отримання енергоносіїв із Рос

Другий важливий ефект санкцій – це сигнал елітам та вищому середньому класу Російської Федерації. Оскільки вони страждають від санкцій: особисто чи професійно.

І вони повинні знати, що ми продовжуватимемо чинити тиск.

Більшість із них більше не можуть залишити Росію, втратили гроші, роботу.

І цей розлам еліт та вищого середнього класу, я думаю, у довгостроковій перспективі призведе до того, що диктатура стане крихкою.

Президент України Володимир Зеленський, прем'єр Великої Британії Кір Стармер і генсекретар НАТО Марк Рютте на засіданні Коаліції охочих у Лондоні, Велика Британія, 24 жовтня 2025 року

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Крим Реалії

«Крихка диктатура». Чому Путін уже не може одноосібно зупинити війну?

Коротко

«Вітаємо в пеклі»: Друга чеченська війна (фотогалерея)

Серпень 2008 року: фотокадри п'ятиденної війни між Росією і Грузією

Захоплення Криму було військовою операцією Росії. Фотосвідчення

«Встигни заробити до настання миру». Як у Росії заманюють на війну?

План завершення війни: 12 кроків досягнення миру в Україні. А який план у Путіна?

Припинення вогню, замороження нинішньої лінії зіткнення: що відомо про «мирний план» Європи?

«Обидві сторони вже надзвичайно виснажені». OSINT-аналітик із Фінляндії розповів, скільки ще може тривати війна

Форум

Доступність посилання

Крим Реалії

ДОЛУЧАЙСЯ!

«Крихка диктатура». Чому Путін уже не може одноосібно зупинити війну?

Коротко

«Вітаємо в пеклі»: Друга чеченська війна (фотогалерея)

Серпень 2008 року: фотокадри п'ятиденної війни між Росією і Грузією

Захоплення Криму було військовою операцією Росії. Фотосвідчення

«Встигни заробити до настання миру». Як у Росії заманюють на війну?

План завершення війни: 12 кроків досягнення миру в Україні. А який план у Путіна?

Припинення вогню, замороження нинішньої лінії зіткнення: що відомо про «мирний план» Європи?

«Обидві сторони вже надзвичайно виснажені». OSINT-аналітик із Фінляндії розповів, скільки ще може тривати війна

Форум