Монументи російським найманцям, меморіальні дошки «Моторолі» і «Гіві», пам’ятник убитому ексватажку угруповання «ДНР» Захарченку і стела на честь «гумконвою» з Російської Федерації. За п’ять років війни на Донбасі бойовики побудували на вулицях окупованих міст свій власний «історичний ландшафт». Що робити з пам’ятниками бойовикам, зведеними з іншого боку лінії розмежування? І яку пам’ять про війну насправді хочуть зберегти жителі Донецька і Луганська? Про це – у матеріалі журналістів спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
Журналісти «Донбас Реалії» запитали жителів окупованого Донецька: яку правду, на їхню думку, не знають про цю війну і події, які відбувалися в ОРДЛО, жителі підконтрольних Україні територій?
«Вони не знають, за що вони воюють, по-перше. Ну це така суто моя думка. Повинні знати: за що і проти кого», – відповів донеччанин.
«Вони не знають, що українські військові стріляють по мирних жителях. Вони впевнені, що стріляють по росіянах, по тій армії, яка нібито окупувала Донбас», – каже жінка.
«Ми живемо добре. Може, вони цього не знають? Я думаю, що все нормально. І там теж показують, що в Києві все добре. Невже це правда?», – зазначає жителька окупованого Донецька.
«Я думаю, вони не всю правду знають. Як і ми не всю правду знаємо, що насправді відбувалося», – припускає чоловік.
«З моєї точки зору, знають вони всю правду. Але бояться в ній зізнатися», – вважає донеччанин.
«Вони повинні знати правду про те, що ми прагнемо миру, добра, тому що добро зближує людей! Тільки добро», – переконаний літній чоловік.
Що робити з бюстами бойовиків після визволення окупованої частини Донбасу?
Донецьк і Київ п’ять років розділені лінією фронту. Погляди на події цієї війни часто – абсолютно протилежні. Навіть міський ландшафт абсолютно різний. У центрі української столиці – тимчасові інсталяції на честь Героїв Небесної сотні. А в окупованому Донецьку ставлять капітальні пам’ятники тим, кого на решті території України вважають злочинцями.
У парку культури і відпочинку Донецька – бюсти ексватажка бойовиків Захарченка, російського співака Кобзона і командира батальйону «П’ятнашка» на прізвисько «Мамай».
Колишній ватажок угруповання «ДНР» тепер також стоїть у повний зріст на цвинтарі «Донецьке море». З боків – четверо білих янголів.
На будинку, де був підірваний бойовик «Моторола», за адресою вулиця Челюскінців, 121, прикрутили меморіальну табличку – високо, щоб не зірвали.
У Луганську – пам’ятник «російським добровольцям». Ідентичний тому, що поставили в Сирії на честь бійців ПВК «Вагнер».
І багато інших за змістом пам’яток – загиблим дітям і ще тим, хто продовжує жити у зоні конфлікту.
«При поверненні цих територій влада отримає певну дилему. Вона полягає у чому: що, звичайно, у всіх цих місць тепер будуть люди, які співвідносять себе з ними емоційно. Це для них певні місця пам’яті. Відповідно, у пам’ятників тепер є захисники», – зазначає дослідниця політики пам’яті в Україні (КНУ імені Шевченка) Світлана Осипчук.
Припустимо, що завтра – реінтеграція. Якось складно уявити бюсти так званих «ополченців» поруч з меморіалом Героїв АТО. І що робити з пам’ятниками загиблим мирним жителям – на яких написано: «жертвам агресії київської хунти»?
Важливою складовою політики пам’яті на етапі, коли конфлікт триває, є збір правди, тобто можливість відновлення справедливостіОлександра Дворецька
«Важливою складовою політики пам’яті на етапі, коли конфлікт триває, є збір правди, тобто можливість відновлення справедливості. Тому що пам’ятники – це наступний етап. Коли ми визначимо: хто герой, а хто антигерой цієї війни, тоді ми і будемо говорити: чиї меморіальні таблички та де ми будемо їх встановлювати. Буде встановлена табличка на місці загибелі будинку «Гіві» чи ні», – координатор офісу розробки гуманітарної політики України Олександра Дворецька.
Але і зараз з пам’ятниками цього конфлікту миряться не всі.
Справжню війну монументів угруповання «ЛНР» оголосили в Луганську. Там підривали «Червону зірку», встановлену пропутінськими байкерами, одіозний монумент «Захисникам Луганщини» – з «казаком» «Бабаєм», а також пам’ятник десантникам, що відзначилися у боях 2014-го.
Вандалізм відбувається тому, що люди не можуть висловити свою позицію публічноСвітлана Осипчук
«Вандалізм відбувається тому, що люди не можуть висловити свою позицію публічно. Відповідно, вони приходять під покровом ночі», – вважає Світлана Осипчук.
Навіть у пам’ятників по цей бік лінії розмежування – непроста доля.
Нещодавній скандал: в прифронтовому Краматорську з центра міста раптом прибрали пам’ятник жертвам артилерійського обстрілу в лютому 2015 року. Тоді загинули 17 людей, понад 60 отримали поранення.
Зовсім незрозумілі причини демонтажу пам’ятника у КраматорськуОлександра Дворецька
«Зовсім незрозумілі причини його демонтажу. Під час першої комунікації говорили про те, що він може бути пошкоджений і його перенесли, бо не всі були згодні, що він там розташований. Друга хвиля комунікації вже була спрямована на те, що це була тимчасова конструкція, вона не могла бути збережена, тому що вона була зроблена там «з фанери», поганої якості. Її прибрали, щоб зберегти, і, мовляв, місто буде думати, що б на цьому місці поставити», – каже Олександра Дворецька.
Які пам’ятники російсько-українській війні хочуть бачити у Києві і ОРДЛО?
«Донбас Реалії» вирішили провести експеримент. Ми запитали у людей в Донецьку і Луганську, а також у експертів у Києві: яким, на їхню думку, повинен бути загальний, примирливий пам’ятник війні на Донбасі? Відповіді – найнесподіваніші.
Донецьк
Я сумніваюся, що можна поставити спільний пам’ятник
«Я сумніваюся, що можна поставити спільний пам’ятник. У кожного своя правда», – переконана жителька окупованого Донецька.
«Мати-вітчизна або щось таке незрозуміле», – додала жінка.
«Я думаю, ми цього не дочекаємося. Це 300 років пройде! Якщо ще мізки стануть на місце», – зазначила донеччанка.
«Навіть не знаю! Уламки з аеропорту! І всі будинки розбомблені. Не скоро це буде. Тут хоча б помиритися, спільну мову знайти. А там вже до пам’ятників потім справа дійде», – каже чоловік.
Він повинен бути в Криму. На місці, де зараз стоїть пам’ятник «зеленому чоловічкові»Олександра Дворецька
«Він повинен бути в Криму. Ось. На місці, де зараз стоїть пам’ятник «зеленому чоловічкові». Такий визвольний український прапор, мармуровий, кам’яний повинен стояти», – вважає Олександра Дворецька.
Луганськ
«Ой, мені здається, всім, хто загинув. Треба всім пам’ятники ставити», – зазначила літня жінка.
«Пам’ятники АТОшникам, які вбивали наших тут людей? Наших «солдатів-ополченців»? Які ставити їм пам’ятники?! Живим треба теж поставити, які тут сиділи! Бідні, під цими бомбардуваннями. Майже цілий місяць без води, без їжі», – каже жінка з окупованого Луганська.
Пам’ятник захисникам. Як із того, так і з іншого боку
«Пам’ятник, напевно ж, захисникам. Як із того, так і з іншого боку. Вони по-своєму там праві, захищали. Інші там по-своєму», – каже луганчанка.
«Ну, дітям, так. Діти невинні ні з того, ні з цього боку. Діти, так. А більше...», – каже жінка.
«Є інший підхід, за яким це може бути простір, наповнений невеликою кількістю інформаційних матеріалів. Де людина зможе прочитати цю інформацію, побути наодинці з собою і сама для себе вирішити, яку вона хоче знайти відповідь на ці запитання», – каже Світлана Осипчук.
Не так давно в Києві, поруч з порожнім постаментом, де до 2014 року стояв пам’ятник Леніну, встановили ще одну тимчасову інсталяцію. Називається «Протистояння». Можливо, пам’ятник цій війні і повинен бути максимально абстрактним? Втім, і в такого варіанту напевно знайдуться противники.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
