Вночі 6 вересня зупинилося серце Ігоря Козловського – вченого, релігієзнавця, письменника, громадського діяча та «голосу» українських полонених. На його сторінці у фейсбуці лише впродовж кількох годин після звістки з'явилися сотні спогадів: Козловський був моральним орієнтиром для багатьох. Коли тільки розпочиналась російська окупація Донецька, він разом з представниками релігійних громад на очах у загарбників читав у центрі Донецька молитву за Україну. За це пережив полон і знущання; вийшов на волю за обміном та далі боровся за порятунок в'язнів, бо «у всіх, кого звільнили, є бажання усіх, хто там залишився, витягнути». Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) згадує відомого донеччанина.
Ігор Козловський народився 16 лютого 1954 року в Макіївці Донецької області. З 1980 року читав релігієзнавчі лекції у вишах України та США. У 1991 році взяв участь у заснуванні й діяльності однієї з перших козацьких організацій в Україні – Кальміуської паланки Українського козацтва, в якій з 1991 до 1997 року беззмінно обіймав посаду паланкового судді та періодами – наказного отамана.
З 2001 року викладав в Донецькому державному інституті штучного інтелекту. З 2011 по 2015 роки був доцентом кафедри філософії Донецького національного технічного університету.
Молитва за Україну в окупованому Донецьку
Навесні 2014 року, під час початку гібридної агресії Росії на Донбасі, був одним з організаторів молитовного майдану в Донецьку.
Щодня на березі річки Кальміус представники різних релігійних конфесій читали спільну молитву за Україну. Знести намет молитовників загарбникам вдалося лише за кілька місяців після початку окупації Донецька.
В'язниця 2016-2017-го
Коли місто повністю перейшло під контроль російських гібридних формувань, Ігор Козловський не покинув його, залишившись доглядати за хворим сином: потрібен був час, щоб організувати його транспортування на вільну територію.
А 27 січня 2016 року силовики угруповання «ДНР» прийшли додому до вченого та ув'язнили його. В застінках він провів 700 днів. Утримували Козловського в сумнозвісній тюрмі «Ізоляція», де постійно піддавали тортурам. Звільнити вченого вдалося лише 27 грудня 2017 року за великим обміном. Для його визволення було організовано флешмоб #FreeKozlovskiy.
Після звільнення з полону Ігор Козловський став голосом полонених. Займався громадською діяльністю, в тому числі, публічною адвокацією звільнення політв’язнів, яких утримує Росія. Зокрема, Козловський боровся за свого студента, письменника і журналіста Станіслава Асєєва, який провів у заручниках окупантів два роки.
Попри страшні тортури та одиночну камеру, Ігор Козловський, зі слів його численних учнів і однодумців, зумів не втратити любові до оточуючих: він дарував її кожному, хто звертався за порадою, під час інтерв'ю та просто при випадкових зустрічах і буденних розмовах.
Також запам'ятається вчений своїми думками – про Україну, про Донбас, про полон та любов до життя.
Про донецький Євромайдан
«Саме Євромайдан сформував тих, хто потім пішов добровольцем, волонтером, надавав інформацію із окупованих територій. Різні люди з релігійної й політичної точки зору, але всі були єдині в одному: Донецька й Луганська область – це Україна».
Про полон та катів
«Мене кинули в підвал, у якому не було жодних умов, щоб жити. Люди можуть лежати на підлозі по 100, 200, 300 днів, навіть помирати. Ніхто їх тут не знайде. Двері зачинилися, минуле залишилося за ними, майбутнє, ймовірно, також… Коли я чую розповіді про людей, які не змогли подолати схожі обставини, то розумію, що в них не було потрібного внутрішнього простору й вони надто чіплялися за життя. Катування триває багато годин, і, якщо людина живе зовнішнім відчуттям часу, цей досвід стає нестерпним».
«(Про тих, хто вчиняє насильство і ув’язнює – ред.) Насправді, ці люди жили серед нас. Дуже багато з них з певним комплексом неповноцінності, незатребуваності. Коли є криза, випробування, це призводить до того, що подібні люди починають використовувати цю ситуацію, скоріше, щоб довести собі, що вони щось значать».
«Ті, хто коїть злочини проти людяності, повинні знати, що вони будуть переслідуватися у будь-якій країні світу, і що ці злочини не мають строку давності. Злочинці мають знати, що їм не сховатись».
«Іноді здається, що ми всі недостатньо пропрацювали. Ні про тюрму, ні про катівню, ні про окупацію не жалкую. Я свідома людина».
Про Росію і окупацію
«Російська машина не лише зачищає території від інакомислення, не лише ріже на металобрухт наші заводи та вивозить наше обладнання до себе, забираючи багатство, яке створено українським народом, – вона готує й глобальну зміну свідомості. Коли я був там у полоні, під час тортур один постійно кричав, що «русский мир» прийшов. Це міфологема, ідеологема, яку вони придумали. Ніхто не знає, що це таке, але постійно говорять, що вони є «русский мир».
«Таке враження, що вони там зробили такий своєрідний мікс із 1937 року, 1950-х, 1970-х років СРСР. Це схоже на рольові ігри. Але ці «рольові ігри» стосуються життя людей, їхньої долі».
«Перед нами зразок тоталітарної системи, хай примітивної, грубої, збитої грубими мазками, але це тоталітарна система, де справді базою є страх. Вони не підозрюють багато в чому, що будь-яка система, побудована на страху, недовговічна, тому що людина має свою межу».
Про психологічну реабілітацію
«Єдиний спосіб вийти з того стану, коли ви занурюєтеся в травму й не можете вийти, і це може зруйнувати вас як людину, як суспільство, – це працювати і зробити з травми досвід. Ми повинні вивести травму на рівень свідомості, далі – вербалізувати, проговорити особливості цієї травми і потім випустити її на периферію, тобто подивитися на цю травму з розумінням того, навіщо тобі потрібна ця травма як досвід, а вона може бути потрібна».
«Базовим моментом, що дозволяє вижити, є сенсова складова. Я часто наводжу приклад Віктора Франкла, який вижив у концтаборі. В концтаборі виживали не найсильніші та найвитриваліші, а виживали ті, в кого були сенси жити. Іншими словами – вони думали про те, що буде потім. Ці сенси дозволяли їм читати одне одному лекції, дізнаватися те, що розширює свідомість».
Про любов та милосердя
«Я часто повторюю фразу: «Я боржник любові». Це не просто слова, це внутрішні переживання. Я повинен жити, щоб віддавати свою любов».
«В системі побудови світу є два принципи: милосердя і справедливість».
Про Незалежність
«Так, у нас ще є багато проблем і ми у черговій критичній фазі, але є вже необхідна критична маса зрілих відповідальних громадян, які тримають країну в динамічній рівновазі і не дозволяють деструктивним антиукраїнським силам змінити наш поступ на шляху подальшого розвитку нашої незалежності».
«Ти дихаєш вільним повітрям, дивишся на це українське небо, можеш спілкуватися з людьми вільно, висловлювати думки вільно. Це відчуття не покидає тебе».
«Воля притаманна будь-якій живій істоті, а свобода – це вже власний вибір людини».
Ігор Козловський мріяв про повернення у звільнений Донецьк. Казав, що в першу чергу побуває у своїй квартирі та зустрінеться з книжками. А потім відвідає могили рідних.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безплатно). Ваше ім’я не буде розкрите
