Незабаром очікується зустріч Дмитра Медведєва з президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі з наміром хоч якось розрядити напруженість між Москвою і Тбілісі.
Ці переговори відбудуться поза рамками санкт-петербурзького саміту лідерів країн-учасниць СНД, де російський керівник буде мати низку двосторонніх зустрічей, у тому числі й із Президентом України Віктором Ющенком.
Ці зустрічі якоюсь мірою з’ясують ступінь зовнішньополітичного лібералізму нового глави Кремля.
Якраз у цей час номінальний підлеглий і колишній патрон Медведєва Володимир Путін продовжує антизахідну риторику, критикуючи Захід із приводу Косова, Ірану, розширення НАТО.
Не дивно, що перед Москвою постає питання: хто – Медведєв чи Путін – у дійсності головний у зовнішній політиці Росії?
Схоже, нині головний таки Путін
Експертів насторожує повернення до урядового штабу Путіна для керівництва зовнішньою політикою уряду посла Росії в США Юрія Ушакова, який колись, у 2004 році, конкурував, претендуючи на посаду голови російського МЗС, із Сергієм Лавровим. Що це – ослаблення Лаврова, який залишається при Медведєві?
Микола Злобін із вашингтонського проекту «Росія і Євразія» при Інституті з проблем світової безпеки вважає підвищення позиції Ушакова сигналом про те, що Путін не збирається комусь віддавати віжки зовнішньої політики.
«Явно відбувається реструктуризація управління зовнішньою політикою. І поява Ушакова в Москві, звичайно ж, є важливим фактором у цьому процесі. На мою думку, сама ідея появи такої людини в секретаріаті уряду свідчить про те, що дійсно, туди, в секретаріат, перейдуть значною мірою функції визначення зовнішньої політики, її координації та здійснення», – каже Микола Злобін.
І редактор московського журналу «Росія в глобальній політиці» Федір Лук’янов вважає недавню паризьку поїздку Путіна ознакою того, що Захід розглядає його як головного Москви в галузі зовнішньої політики.
«Приклад візиту до Франції ілюструє, скоріше, що Захід ні на чому не наполягає, а приймає фактично той статус-кво, який є – тобто, що Путіна приймали, безумовно, як голову держави, а не як голову уряду, і ніхто цього не приховував», – вважає Лук’янов.
Ніколас Гвоздєв із Центру Ніксона у Вашингтоні підтверджує, що у Вашингтоні також вважають Путіна головним у Росії, з ким можна вести мову про суті.
Він не виключає, що між Путіним і Медведєвим досягнута домовленість про своєрідну зовнішньополітичну гру «в доброго і злого поліцейських», коли президент буде грати роль доброго і позитивного, який підписує контракти та випромінює доброзичливість, а прем’єр буде наголошувати на важких речах на кшталт ядерної безпеки.
Цей же експерт також не виключає, що в майбутньому можуть бути розходження між цим російським тандемом, але на сьогодні таких ознак не спостерігається.
