Яку роль відіграв рух опору в звільненні Херсону? Наскільки він є потужним зараз на окупованій частині Запорізької області? Як російські загарбники намагаються придушити сили спротиву на окупованих територіях, з’ясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
- Підпілля на окупованих територіях України допомагає боротися з російськими силами та знищує їхню інфраструктуру, повідомив 17 грудня Центр національного спротиву, створений Силами спеціальних операцій Збройних сил України. За даними центру, на окупованих територіях активізувалося українське підпілля, яке допомагало боротися з окупантами та поширювало українську символіку.
- Зокрема, Центр національного спротиву повідомив про те, що 12 грудня у Скадовську вибухнув автомобіль ексочільника Херсонської митниці Віталія Булюка, який співпрацював із російськими окупаційними силами та був «призначений» ними заступником так званого «виконувача обов'язків губернатора» захопленої частини Херсонщини Володимира Сальдо. Авто Булюка підірвали біля його приватного будинку. Він отримав поранення й був доправлений до лікарні Сімферополя. Водій загинув на місці, стверджують у центрі.
- 13 грудня у Бердянську підірвали трансформаторну підстанцію, яка живила мікрорайон «Коса», де були розквартировані мобілізаційні підрозділи російської армії. За даними Центру національного спротиву, невідомі за допомогою тротилових шашок підірвали трансформаторну підстанцію та опору ЛЕП, залишивши окупаційні казарми без світла.
- Водночас у Бердянську продовжують поширювати українську символіку. У грудні вздовж однієї з вулиць міста розвісили жовто-блакитні стрічки, зазначають у Центрі нацспротиву. Там також повідомляють, що після успішного ураження низки складів з боєприпасами та окупаційних пунктів управління російських військових вони збільшили кількість перевірок місцевих жителів. Так, в Запорізькій області окупанти почали частіше перевіряти на блокпостах. Крім телефонів, також запитують про наявність російського паспорта. У разі його відсутності українців забирають для «додаткової бесіди» та поглибленої перевірки.
Херсон: «тримали ворога у страху»
Історик і активіст із Херсона Артем Петрик перебував у місті під час російської окупації. На його думку, феномен Херсону полягав у «неозброєному спротиві озброєному агресору». Місто з перших днів окупації показало свою українськість, каже активіст.
«Яким був херсонський спротив? Він проявлявся по-різному. Те, що увійшло в історію України, Європи, світових визвольних рухів: мітинги, які були здебільшого організовані не по вертикалі, а по горизонталі. Як це часто буває в Україні шляхом самоорганізації населення, виступи, маніфестації. Місто було захоплене 1 березня, а вже 2 березня люди почали виходити на вулиці, заявляти окупантам в обличчя, що їм не раді, щоб йшли геть», – згадав херсонець.
На думку Петрика, російські військові не очікували такого спротиву у Херсоні.
Мирний спротив, я вважаю, зірвав плани ворога з проголошення так званої «Херсонської народної республіки»Артем Петрик
«Херсон виявився окремим проукраїнським явищем. Після перших мирних виступів містян проти окупантів було помітно, що росіяни в ступорі від того, що бачать. По суті цей мирний спротив, я вважаю, зірвав плани ворога з проголошення так званої «Херсонської народної республіки». Декілька разів плутав карти росіян у перспективі проведення «референдуму» так званого», – каже історик.
«Ці декілька тижнів багато в чому були переламними, з психологічної точки зору, та ворог усвідомив, що Херсон не буде ніколи підкорений. Усвідомивши, що місто українське, ворог взявся до терору, почав з того, що учасників мітингу фільмували. Їх просто почали хапати під час заходів або відстежували, били, затримували, по людях почали стріляти», – розповів активіст.
Він каже, що весь Херсон був «партизанським загоном».
«Кожен боровся по-своєму. Наприклад, якась літня пані, яка на 24 серпня одягала сукню в синьо-жовтих кольорах і виходила на вулицю. Хлопець, який одягав на себе кольори червоно-чорні та той, хто приховував український прапор. Його (прапор – ред.) закопували у землю, ховали під стріхою. Я свій прапор, наприклад, який також проніс через окупацію, нещодавно передав у Національний військово-історичний музей Києва», – наголосив активіст.
Спротив мав величезне значення, багато жителів міста надавали якісну та точну інформацію ЗСУАртем Петрик
Також дехто із містян чинив збройний опір, розповідає Петрик. Він додав, що спротив херсонців відіграв велику роль у підтримці української армії.
«Були замахи, ліквідації колаборантів. Це дозволяло тримати у страху не тільки ворога, але і його посіпак. Місто опиралося ворогу не тільки на початку, але і весь час окупації всупереч терору. Спротив мав величезне значення, багато жителів міста надавали якісну та точну інформацію ЗСУ для ураження ворога, проведення розвідки», – зазначив історик.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію окупованих територій чотирьох українських областей: Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської. Україна та Захід засудили цю спробу анексії.
- 11 листопада минулого року Міноборони України повідомило, що окупований російськими військами з березня Херсон повертається під контроль української армії.
- Проте лівобережжя Херсонщини все ще перебуває під контролем російських військ.
Енергодар: «придушення партизанського руху»
Активіст з Енергодару Запорізької області Максим Щербина розповів, що жителі окупованого міста досі перебувають під загрозою репресій.
«Звичайно, є люди, які займають проукраїнську позицію, які надають інформацію, що там відбувається, яка техніка переміщується. Але вони працюють переважно з тими, кому довіряють: або знайомими, або через перевірені контакти виходять на людей, які спеціалізуються та працюють по цьому напрямку, та вже тільки так передають інформацію. Напряму дзвонити вони не можуть, бо там окупаційна влада встановила свої вежі сотового зв’язку й інтернет теж контролює, тому люди просто бояться напряму контактувати», – зауважив активіст.
Значна частина активістів була змушена залишити Енергодар на початку окупації, каже Щербина. Тому партизанський рух у місті зараз не надто розвинений.
На самісінькому початку, при першій можливості значна кількість покинула містоМаксим Щербина
«З самого початку були репресії, мене одного з перших вивозили в ліс, і інформація в окупантів вже була про те, хто я, чим займаюсь, з ким спілкуюсь. І таких людей було багато в їхньому списку. Тому на самісінькому початку, при першій можливості значна кількість покинула місто, частина пішла добровольцями, а частина пішла у волонтери», – повідомив активіст з Енергодару.
- Від 4 березня 2022 року Запорізька АЕС та місто-супутник ЗАЕС – Енергодар – перебувають під окупацією російських військ. Росія відмовляється створювати демілітаризовану зону довкола ЗАЕС, як це пропонують в ООН.
- Станція неодноразово зазнавала обстрілів. 5 серпня 2022 року сталося вперше в історії станції на певний час повне відключення Запорізької АЕС від енергомережі.
- На початку грудня минулого року Міжнародне агентство атомної енергії заявило про прогрес у переговорах щодо створення зони безпеки навколо Запорізької атомної електростанції. Але, як заявив український прем'єр Денис Шмигаль, щодо звільнення ЗАЕС «конкретики» поки що немає.
Мелітополь: «спротив продовжується»
Мер Мелітополя Іван Федоров у коментарі «Новинам Приазов'я» розповів, що деокупація правобережної частини Херсонщини сприяє посиленню руху спротиву у цьому місті. Як цивільний, так і силовий спротив він називає «потужним».
«Останні декілька тижнів щось трапилося з мостом, який забезпечував сухопутний коридор (окупантам – ред.). Підрив колаборантів, які їхали в автівці буквально в центрі міста. Цей спротив продовжується та наші мешканці точно не здаються», – запевнив міський голова.
Сили спротиву відіграють одну з ключових ролей у боротьбі з окупантами, каже Федоров.
Вони побачили численні мітинги, протести та зараз партизанський рух і місцевий спротив після 10 місяців окупаціїІван Федоров
«Очікували (окупанти – ред.), що вони будуть маршем проходити по наших містах і мешканці будуть раді їх бачити. Натомість вони побачили численні мітинги, протести та зараз партизанський рух і місцевий спротив після 10 місяців окупації. Це фундаментальна річ, яка не дає розслабитися повністю, відчувати себе комфортно на тимчасово окупованій території», – запевнив мер.
Російські окупаційні сили постійно проводять так звані фільтраційні заходи у Мелітополі та намагаються придушити рух спротиву, додав він.
Щонайменше 700 мелітопольців відчувають на собі, що таке тортуриІван Федоров
«Вони постійно проводять фільтрації, розшукують сили спротиву, партизан тощо. Ми розуміємо, що за останні 10 місяців щонайменше 700 наших мешканців опинилися в полоні та щонайменше 700 відчувають на собі, що таке тортури. Звичайно, вони намагаються шукати партизанів, саме через це вони сьогодні закрили повністю пункт пропуску між Мелітополем і Запоріжжям, який знаходиться на лінії розмежування бойових дій», – зазначив Федоров.
З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини півдня України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
- Майже 60% Запорізької області, за даними ОВА, нині перебуває під тимчасовим контролем військ РФ.
- Російські війська захопили Мелітополь 25 лютого. Міський голова Іван Федоров, який перебуває на вільній території, регулярно повідомляє про вибухи в місті.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
