ХАРКІВ – Ігор Терехов – Ігор Терехов обіймає посаду мера Харкова з 21 листопада 2021 року, однак ще майже рік до того – з 17 грудня 2020-го – виконував обов'язки очільника міста. майже п’ять років, і з них чотири – під час повномасштабного вторгнення Росії. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) зустрілися з очільником міста на тлі розмов про те, що Зокрема, народний депутат Ярослав Железняк називав Ігоря Терехова одним із кандидатів на посаду прем’єр-міністра після відставки уряду. 14 липня Верховна Рада підтримала відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко і всього уряду. За це рішення проголосували 258 народних депутатів. За два дні до цього президент України Володимир Зеленський анонсував кадрові зміни в уряді. 16 липня Верховна Рада затвердила Сергія Корецького на посаді прем’єр-міністра..
Розмовляємо з мером у кабінеті з лаконічною обстановкою – стіл, кілька стільців, прапор Харкова та України. Сам Ігор Терехов зовсім без офіціозу – у темно-синьому поло та кількома браслетами на зап’ястях. У розмові каже, вже забув, як зав’язувати краватку.
Наскільки зруйнований Харків, за які гроші відновлюють постраждалі будівлі, чому в місті безкоштовний проїзд та як прифронтовому місту вдається вистояти під майже щоденними атаками Росії? Про це в інтерв’ю Ігоря Терехова Донбас Реалії.
Розмова відбулась в рамках підготовки програми Донбас Реалії. Це скорочена текстова версія інтерв'ю
– Пане Терехов, «шахеди», FPV по місту, ударні дрони взагалі цілодобово. Наскільки збільшилась кількість обстрілів Харкова, якщо вона збільшилась, тобто наскільки ситуація стала складнішою – або навпаки?
– КАБи також, балістика також. Дійсно, починаючи з першого дня війни, Харків перебуває практично під постійними обстрілами. І, на жаль, всі види зброї, які є [у Росії], були у Харкові. За винятком «Орєшніка», як ми розуміємо.
На жаль, Харків перебуває під постійними обстрілами. Якщо взяти динаміку, то за минулий місяць ми мали 146 «прильотів», як ми зараз кажемо.
Буває по-різному насправді. Буває більше, буває менше, але практично кожен день ми перебуваємо під обстрілами.
– Багато дуже говорилося про те, що Харків потребує захисту якогось додаткового: ППО, інші якісь системи, засоби. Чи вдалося, не розкриваючи якихось серйозних таємниць, хоч якось стабілізувати ситуацію і вибудувати якийсь захист навколо міста?
– По-перше, це дуже складно, і неможливо рецепт знайти одразу від усього. Бо наш ворог удосконалює свою зброю, і зараз зовсім інша зброя, ніж на початку війни.
Практично кожен день ми перебуваємо під обстрілами
Якщо раніше, як я казав, були КАБи, були «іскандери», то зараз переважна більшість – це «шахеди», реактивні вже «шахеди», FPV-дрони, на оптоволокні дрони – бо вони вже летять на відстань до 40 кілометрів.
Тобто вони удосконалюють свою зброю. І потрібно удосконалювати захист теж. Сьогодні так, ми потребуємо зовсім інших рішень: і технологічних рішень, і інженерних рішень. І для нас дуже важливо, щоби наші люди, які цим займаються, це і військові, і інженери, не стояли на місці, а весь час удосконалювали протиповітряну оборону.
Неможливо сказати, от ми поставимо Patriot і все, крапка. Patriot також дуже важливо, щоб у нас був, але ж ворог полює на нього, ми це чудово розуміємо, відстань дуже невелика (до лінії фронту та кордону з РФ – ред.). Потрібне комплексне рішення.
Так, ми знаходимо певні рішення, і ви бачите, якщо б їх не було, зовсім інший вигляд мав Харків і зовсім інакше будувалося життя в місті Харків.
Дуже багато сили ППО збивають, дуже багато ми попереджаємо, дуже багато робимо в плані захисту – і РЕБу, і зараз є ще інше рішення, я просто не можу вам розкривати всіх таємниць.
Але кожного дня ми працюємо над цим, моя команда працює, працює разом з військовими, з інженерами для того, щоб зробити так, щоб Харків жив, працював, відпочивав іноді, тобто було більш-менш нормальне життя під час війни.
– Наскільки масштабних руйнувань зазнало місто за роки повномасштабної війни? Чи вдалося щось відбудувати, чи є взагалі в цьому сенс, враховуючи, що місто постійно під обстрілами?
– Почнемо з кінця вашого питання – чи є сенс. Безумовно, є. І це необхідно робити. Не можна скласти руки, сидіти і нічого не робити, бо люди це все бачать. І коли люди бачать, як відновлюємо, відбудовуємо, то є життя, є емоція. Емоція міста, емоція держави, емоція України. І це дуже важливо. Також і для тих людей, які виїхали, бо у них було втрачене житло.
Що стосується руйнації, знаєте, на жаль, серед великих міст Харків має найбільше руйнацій взагалі в Україні. Приблизно 14 тисяч будівель було пошкоджено або зруйновано, серед яких практично 10 тисяч – це житлові будинки. І багатоповерхові житлові будинки, і приватні житлові будинки, тобто житловий сектор.
Більш ніж 160 тисяч мешканців міста Харкова залишилося без своїх домівок, без даху над головою.
Чи вдалося [щось відбудувати]? Так, ми, починаючи з 2022 року, відбудовували, відновлювали. За цей час приблизно 4 тисячі будинків житлових нам вдалося відбудувати, відновити. Є ті, які мали незначні пошкодження, вони швидше відновлюються. Є ті, які зараз у нас ще в роботі.
Є стримуючі фактори. Перший стримуючий фактор – це кошти. Бо сьогодні ми залежимо не тільки від власних коштів, а й від державних. На жаль, за це півріччя ми не мали жодної копійки державної субвенції на відбудову. Жодної копійки. І все це ми робимо за власні кошти.
Більш ніж 160 тисяч мешканців міста Харкова залишилося без своїх домівок
У нас бюджет дуже збалансований, ми на такій межі завжди балансуємо, бо наш бюджет соціальний, соціальної підтримки. Але ми заклали кошти і на відбудову, і на допомогу військовим, незважаючи на все, це наш обов'язок, ми допомагаємо військовим.
Інше питання – це кадри, людські ресурси. Бо ви розумієте, що сьогодні дуже багато людей боронять нашу землю, захищаючи нас. Тільки серед наших комунальних служб більше ніж тисяча людей сьогодні зі зброєю в руках, в лавах ЗСУ захищають і наше місто, і в цілому Україну.
– Якраз хотів спитати про кількість людей, чи є якась статистика, скільки людей виїхали з Харкова, скільки повернулись з часом – я знаю, що є і такі. Наразі Харків сильно зменшився за населенням?
– По-перше, до війни був 1 мільйон 560 тисяч людей, але взагалі було набагато більше, бо ми мали тільки 200 тисяч студентів, які не враховувались у цій статистиці. Хтось враховувався, хтось ні, але загалом ні.
Крім цього, ми мали приблизно 100-150 тисяч мешканців Харківської області, які приїжджали на робочий тиждень у Харків, тут перебували, жили в квартирах чи гуртожитках, а на вихідні виїжджали, і вони ж теж не обліковувались.
Тобто, якщо взяти повністю, то населення Харкова було завжди приблизно 2 мільйони. Це ми бачили з перевезень метрополітену і за іншими показниками, які дають об'єктивну картину.
Початок війни, березень 2022 року, Харків – 350 тисяч мешканців. 350 тисяч. Люди були вимушені виїжджати.
Я пам'ятаю ці величезні черги, як ми евакуйовували людей, потяги, як люди зі сльозами на очах казали: «Ми обов'язково будемо повертатися, тримаємось, тримаємось разом». Я все це чудово розумію – вони рятували життя своє, своїх родин, своїх дітей – і з повагою ставлюся до цього.
Але потім, коли був контрнаступ, вдалий контрнаступ [Сил оборони], і У вересні 2022 року Сили оборони внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини. 11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона. від кордону з містом Харковом, практично до кордону з Україною, почалось чотири хвилі повернення.
Сьогодні ми маємо вже практично 1 мільйон 400 [тисяч] людей. І ми бачимо, що люди повертаються. Повертаються і з інших областей, і з Європи повертаються. І це чудово. Це чудовий, добрий знак, я вітаю всіх, хто повертається.
Але ж ми маємо сьогодні й інший показник. Знаєте, я дуже не люблю таке слово показник, але ж кількість людей, вимушених переселенців... Ці люди залишились без нічого – без даху над головою, без речей, переважно без документів. Але вони свідомо обрали місцем життя Україну і свідомо обрали місцем життя наше місто. Сьогодні ми маємо 219 тисяч вимушених переселенців.
– Це тільки з Харківської області чи взагалі?
– Ні, взагалі. Це і Донецька область, і Луганська, і Запорізька, і Херсонська область, і зона активних бойових дій, і деокуповані території, де нічого не залишилося, і Куп'янщина, і Мовчанщина, і Золочів, – це я кажу тільки за Харківську [область].
– Я хотів поговорити з вами і про економіку прифронтового Харкова. Як в таких умовах він існує? Як наповнюється міський бюджет? Багато магазинів, на жаль, зачиняється. Але при цьому міський транспорт працює – метро в Харкові безкоштовне; вулиці прибираються, місто чисте. Як цей баланс вдається втримувати?
– Баланс ми втримуємо завдяки бюджету міста. Що стосується підприємців, я дуже радий, що ми не стагнуємо, а, навпаки, у нас відкриваються нові ФОПи. Це дуже важливо.
Ми маємо вже практично мільйон 400 [тисяч] людей. І ми бачимо, що люди повертаються
– Харків, я знаю, що має цілу програму, як перемістити важливі об'єкти під землю. Це і школи, і дитячі садочки. Як ці питання зараз вирішуються? Які плани і які перспективи?
– Дійсно, ми були першопроходцями, коли відкрили спочатку так звану «метрошколу», як журналісти охрестили цей проєкт. Ми були змушені. Насправді змушені, бо ми розуміли, що дітям потрібно навчатися. Але навчатися в школах на землі ми не мали можливості дозволити, бо ракета С-300 летить до Харкова 59 секунд. І ніяка тривога, коли б ми не давали, вони не встигнуть нічого зробити.
І тоді зародилася така ідея, щоб зробити в метро, переобладнати станцію метрополітену під школу. Дуже багато людей з недовірою до цього ставилися. Я пам'ятаю, що я об'їжджав всіх батьків, всі батьківські комітети, були збори. Я їм презентував це, казав, буде так, так, так, але така недовіра була. Казали, давайте спочатку ви зробіть, хтось піде, а потім ми побачимо. А потім, коли побачили – жодного вільного місця вже немає.
Але ж не було розроблено проєктно-кошторисну документацію взагалі. Я пам'ятаю, як я приїхав до профільного віцепрем'єр-міністра (йдеться про віцепрем'єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков обіймав цю посаду з 1 грудня 2022 до 9 травня 2024 року – ред.), я сказав, будь ласка, нам потрібно навчати дітей, давайте розробимо.
Каже, розробляйте, а ми потім подивимося, затвердимо. Я кажу, часу ж немає, давайте. І, треба сказати, він підтримав дуже цю ідею, ми розробили, вони сертифікували все дуже швидко. Ми почали будівництво і побудували першу в Україні підземну школу.
Потім до нас приїхали з Запоріжжя, і ми надали ці проєкти. Потім за нашими проєктами почали в Запоріжжі будувати, інші міста [почали] будувати. На сьогодні ми побудували вже дев'ять підземних шкіл різного типу, вони відрізняються одна від одної. І зараз на виході десята підземна школа велика. Для нас це дуже важливо.
Почали будівництво першого в Харкові [підземного] дитячого садочку, справжнього дитячого садочку. Це зовсім інший проєкт. Новий проєкт насправді. Крім цього, є у нас певні такі проєкти, рішення, і разом з міжнародними партнерами зараз працюємо для того, щоб ще зробити деякі простори, які будуть безпечними.
– Росія нерідко б'є по об'єктах культурної спадщини. Свіжий приклад – це удар по художньому музею харківському. Для чого вони це роблять, з вашої точки зору, в такі важливі місця б’ють?
– Від початку війни вони ж б'ють не тільки по людях, не тільки по об'єктах критичної інфраструктури, але ж вони б'ють і по храмах, б'ють і по музеях, і по бібліотеках. Вони хочуть зламати нас. Вони хочуть зруйнувати нашу ідентичність. Вони хочуть, щоб ми не були нацією, щоб у нас не було спадщини, щоб у нас не було культури, щоб у нас не було історії. Це дуже важливий виклик.
Нам потрібно, щоб ми зберегли, перш за все, свою історію, свою культуру, свою ідентичність і відстояли свою націю.
– Влада Росії неодноразово заявляла про плани створити в прикордонних областях України так звані буферні зони. Чим це, на вашу думку, загрожує Харкову і що треба робити, щоб цього не сталося?
– Я вже неодноразово відповідав на це питання чи схоже. Не важливо, чого хоче наш противник, важливо, як нам протидіяти цьому. І завдяки нашим військовим, завдяки нашим партнерам сьогодні я впевнений, що ми витримаємо, і я впевнений, що ми досягнемо миру.
– Ще дуже важливе питання – харківські заправки, які зараз знищуються Росією.
– Не тільки харківські.
– Не тільки харківські, але ми зараз говоримо в контексті Харкова. Яка мета противника, з вашої точки зору? Чого він цим хоче досягти і що може в нього вийти? І як цьому протидіяти?
– Щодо протидії є певне рішення, яке зараз опробовується. І я вважаю, що воно має шанс на успіх. Більше не можу сказати. Що стосується мети, ви бачите, що по всій Україні [Росія] цілеспрямовано б'є по автозаправних станціях.
Це певне залякування людей. І ми чудово розуміємо, що його мета (противника – ред.) сьогодні – зробити так, щоб люди тремтіли, щоб люди казали, ой-ой-ой, ай-ай-ай, жах-жах-жах. Насправді такого немає. Ви ж бачите, що в Харкові немає ніякої паніки, ніякого дефіциту палива.
Навпаки, об'єднана сконцентрованість і бойовий дух. І це дуже важливо для харків'ян, для Харкова, взагалі для України.
Інша мета – зробити так, щоб не було палива. Якщо не буде палива, ви розумієте, не буде ланцюга забезпечення життєдіяльності: швидкі допомоги, пожежні машини, комунальні служби, громадський транспорт.
Дуже важливо сьогодні бути об'єднаними, дуже важливо, щоб, незважаючи на все, що б не робив наш ворог, як би не лупцював по наших заправних станціях, ми якнайшвидше відновлювали, відбудовували всі ці речі.
До речі, ви казали про безкоштовний проїзд в місті Харкові – так, ми сьогодні зберігаємо безкоштовний проїзд і в метрополітені, і в автобусах, і в тролейбусах, і в трамваях. Важко? Так, важко, але це необхідно. Бо людина, яка отримує 3,5 тисячі гривень пенсії і крапка, вона ж не може сьогодні дозволити собі дуже багато речей. І взагалі, наш метрополітен – це основне укриття, як можна брати кошти за це.
Наш метрополітен – це основне укриття, як можна брати кошти за це
І хто б що не казав, хто б якось не критикував, спитайте людей, потрібно це чи не потрібно. Я вважаю – і моє глибоке переконання, і я буду стояти на цьому – доки є у нас такі можливості, ми будемо мати безкоштовний проїзд.
Після війни будемо бачити, як зробити так, щоб для харків'ян, які пережили жахи війни, був безкоштовний проїзд. Будемо намагатися. Я бачу, що сьогодні, і це об'єктивно, зростають ціни на енергоносії, зростають ціни на транспорт.
Скажіть мені, будь ласка, як людина, яка отримує 3,5 тисячі гривень на місяць, може дозволити собі У Києві з 15 липня 2026 року набули чинності нові тарифи на разову поїздку в комунальному транспорті. Проїзд у метро, автобусі, трамваї, тролейбусі та фунікулері тепер коштує 30 гривень.? Скільки ж вона наїздить? Чи потрібно, щоб вона пішки ходила? Ну ми що, нелюди?
– Як змінила війна Харків за чотири роки повномасштабної війни?
– Знаєте, змінила. Змінила дуже. Це мій біль, дуже великий біль, коли ти бачиш зруйновані будинки, зруйновані школи, дитячі садочки, лікарні, північну Салтівку. Це такий біль, коли ти їдеш туди, коли розмовляєш з людьми, у яких немає житла, які без нічого залишились… Дуже важко насправді, це дуже важко.
Як змінилися люди? Ми стали чутливіше ставитись один до одного. Ми стали допомагати, ми стали єдиною родиною, без всякого єдиною родиною. І що б не сталося, я дуже хочу, щоб ми зберегли такі стосунки, щоб ми були єдині, щоб ми бачили наше місто як найкраще в світі, і Україну теж як найкращу в світі.
– Як особисто вас змінила війна?
– Забув, як зав'язувати краватку.
– Ви більше в кежуал стилі, так, зараз?
– А як по-іншому. Іноді, коли там якийсь такий серйозний захід [вдягаю]. Але забув.
– Що допомагає Харкову триматись?
– Віра. Віра в Україну, віра в людей, віра в Збройної сили. І міцність. Міцність харків'ян, не дарма ж кажуть, що місто Харків – це столиця незламності України. Якщо не буде Харкова, не буде України. Це я вам точно кажу.
І ми будемо триматися, бо на нас дивляться, ми робимо неймовірні речі. Наші військові роблять неймовірні речі, наші комунальні служби роблять неймовірні речі, пожежники, лікарі, карети швидкої допомоги, волонтери, всі, всі. Тобто ми разом, і коли ми разом, ми непереможні.
– Пане Терехов, враховуючи ваші 12 липня президент України Володимир Зеленський зустрівся з мером Харкова Ігорем Тереховим. не можу вам не поставити це питання, бо воно, я думаю, дуже турбує багатьох харків'ян, але спитаю коректно. Станом на зараз, Ігор Терехов залишається мером Харкова?
– Ігор Терехов – мер Харкова.
(Текст до публікації підготувала Світлана Кузьменко)
Форум