Лише 5% відходів, які збираються в Києві, потрапляють на сортувальні станції. Це офіційна статистика комунального підприємства «Київкомунсервіс». Разом із тим в столиці поступово більшає контейнерів для роздільного збору сміття і з’являються служби, які готові безкоштовно збирати цінні відходи просто з порога квартири. Радіо Свобода перевірило, чи легко буде тим, хто запроваджує екосвідомий підхід до сміття, знайти потрібну інфраструктуру.
Журналіст із Німеччини Бернхард Клазен приїхав до Києва в 2014 році. Жартує: відрядження було заплановане на два тижні, але триває вже вісім років. Через війну на сході України та решту важливих для аудиторії подій редакція запропонувала йому залишитися в Києві.
Бернхард пригадує: екосвідомим був ще в молодості. Близько 40 років тому почав окремо збирати пластик замість того, щоб викидати його в загальні контейнери. Знайомі цікавилися, чому в нього таке «дивне хобі».
Я бачив вплив шкідливих викидів на ліс у моєму селі. Занурився в проблему і зрозумів, що все взаємопов’язане: CO₂, відходи, збереження енергії. Ми як користувачі повинні бути більш свідомимиБернхард Клазен
«Я бачив вплив шкідливих викидів на ліс у моєму селі. Занурився в проблему і зрозумів, що все взаємопов’язане: CO₂, відходи, збереження енергії. І ми як користувачі повинні бути більш свідомими», – пояснює журналіст.
Дім Бернхарда – у місті Менхенгладбах (Mönchengladbach) на заході Німеччини. Населення міста – близько 250 тисяч людей. За словами журналіста, роздільний збір, який раніше для місцевих виглядав дивацтвом, зараз – усталена практика.
Відходи жителів Менхенгладбаха збирає підприємство Mags. Воно ж видає клієнтам контейнери для роздільного збирання. У будинку Бернхарда – чотири баки: для пластмаси, паперу, органічних відходів (залишки їжі, скошена трава тощо) і для відходів, які не підлягають переробці. Формально люди сплачують тільки за сміття, яке не можна переробити. Причім чим більший об’єм такого бака і, відповідно, кількість неперероблюваних відходів, тим більша й оплата.
Своїми тарифами підприємство стимулює клієнтів віддавати на переробку якнайбільше відходів. Наприклад, якщо біля будинку є садочок і там можна компостувати органіку, тариф на двох людей буде не 200 євро на рік, а 130.
У будинку Бернхарда живуть дві сім’ї, загалом – п’ятеро людей. Вивезення сміття з будинку коштує 258 євро на рік (близько 8 тисяч гривень).
Висока вартість компенсується сервісом. На сайті – доступний календар, коли і на якій вулиці будуть забирати той чи інший вид сміття. Зранку цього дня треба просто виставити бак на вулицю біля воріт. Наприклад, папір і пластик забирають двічі на місяць, а раз на кілька місяців приїжджають по електроніку. Якщо людина бажає викинути меблі, треба зателефонувати підприємству – співробітники приїдуть і теж заберуть на переробку. А ось скло фірма не приймає, натомість контейнери для збору скла є в місті.
Бернхард згадує: коли приїхав до Києва, було відчуття, ніби повернувся на кількадесят років назад. Біля будинку на Солом’янці, де він орендує квартиру, були тільки загальні сміттєві баки. Кілька років тому з’явилися контейнери-сітки для відходів сухої фракції – туди можна покласти папір, відходи пластику PET, скла, метал.
Але для журналіста залишалося проблемою, куди подіти небезпечні відходи – наприклад, батарейки чи лампочки.
Після короткого пошуку в інтернеті з’ясувалося, що батарейки і лампочки більше не проблема. Місце для використаних елементів живлення ми знайшли в 17 хвилинах пішки від будинку Бернхарда. Коробочки від ініціативи «Батарейки, здавайтеся!» зараз є на кожній заправці Wog, а також в супермаркетах «Сільпо», Novus, «Епіцентр» – знайти весь перелік можна на сайті громадської організації.
Також в 16 хвилинах пішки є контейнер для небезпечних відходів, який обслуговує комунальне підприємство «Київкомунсервіс». Туди також можна покласти використані батарейки, енергозберігаючі лампи та непошкоджені ртутні термометри. Весь перелік таких контейнерів є на сайті комунального підприємства.
Посібник у телефоні
Зорієнтувати людей, які хочуть перейти на роздільне збирання відходів, покликаний мобільний застосунок «Сортуй». Його створила IT-компанія MacPaw. У застосунку перераховано понад 130 типів відходів, і для кожного із них – короткий висновок: переробляється або ні і як правильно підготувати до переробки. Наприклад, пакети з-під молока можна збирати окремо як поліетилен, а ось пакети з-під цукерок доведеться викинути як загальне сміття. Залежно від вимог компанії, яка приймає відходи, правила можуть відрізнятися. Наприклад, деякі оператори приймають пакети від цукерок для спалювання. Також додаток підкаже, як розрізнити типи сировини за маркуванням, що є більш ресурсоцінним, а від чого краще відмовитися.
Пошук на карті покаже найближче місце, куди можна віднести той чи інший тип відходів. Тут варто зазначити: у застосунку позначені пункти прийому, де можна здати різну сировину, у застосунку є інформація про компанії, які приймають різну сировину. Тобто, не вдасться прокласти шлях до найближчої коробочки від ініціативи «Батарейки, здавайтеся!», але можна знайти пункт прийому компанії, яка збирає декілька видів відходів.
«У 2018 році, коли застосунок розробляли, не було ще такої кількості пунктів прийому – зокрема, для батарейок та інших небезпечних відходів. Ми беремо компанії, у яких великий асортимент – ми називаємо їх операторами. Зараз у нас – 20 таких операторів», – розповідає кураторка проєкту «Сортуй» Олександра Чернявська.
Наступного року компанія планує додати на мапу і менші пункти прийому відходів. Також постійно з’являються нові компанії та громадські організації, які збирають і передають на сортування ті чи інші види сміття. Наприклад, компанія Ecola має кур’єрів, які виїжджають і безкоштовно забирають на переробку метал, пластик, папір і скло. Також у Києві є сервіс, який збирає медичні відходи. А «Центр управління відходами» приймає відпрацьовану техніку.
Дуже багато ще людей вважають, що в Україні немає сміттєпереробних заводів. Тому сумніваються, чи є сенс у сортуванні. Але люди дізнаються дедалі більшеОлександра Чернявська
Олександра Чернявська вважає: нові надавачі послуг з’являються у відповідь на збільшення попиту. Наводить статистику щодо застосунку: за 3 роки застосунок завантажили близько 36 тисяч разів. Але подальшій пропаганді екосвідомого ставлення до відходів все ще заважають стереотипи, каже вона.
«Дуже багато ще людей вважають, що в Україні немає сміттєпереробних заводів. Тому сумніваються, чи є сенс у сортуванні. Але люди дізнаються дедалі більше, навіть активізуються великі компанії – у них як частина корпоративної відповідальності з’являються проєкти «зелених офісів», – пояснює Олександра Чернявська.
Як відходи збирає місто
Те, що дедалі більше киян розподіляють сміття перш, ніж його викинути, підтверджує і статистика від міської влади. Начальник відділу екологічної політики, зв’язків з громадськістю та ЗМІ комунального підприємства «Київкомунсервіс» Ігор Мороз каже: за 9 місяців цього року через контейнери для роздільного збирання підприємство вивезло 2500 кубометрів відходів. Це приблизно в два з половиною рази більше, ніж за такий же період минулого року.
За даними «Київкомунсервісу», зараз у Києві 25% усіх контейнерів призначені для роздільного збирання відходів. Решта – баки для змішаного сміття.
Контейнери для роздільного збирання поділяються на види. У місті є 2600 контейнерів для відходів сухої фракції – це контейнери-сітки, куди можна покласти разом скло, папір, пластик, метал. Також є контейнери типу «дзвінок» (так вони називаються через зовнішню схожість із дзвонами), куди треба окремо викидати або скло, або пластик, або папір: 444 баки для пластику, 484 для скла і 13 контейнерів для паперу.
Також «Київкомунсервіс» встановив 250 контейнерів для небезпечних відходів – енергозберігаючих ламп, батарейок, ртутних термометрів. Адреси контейнерів типу «дзвінок» можна знайти за цим посиланням або за інтерактивною картою, а комунальні контейнери для небезпечних відходів – за цим лінком.
Ігор Мороз вважає: зараз кияни, які хочуть перейти на роздільне збирання, можуть у пішій доступності від будинку знайти потрібні контейнери. Але переважно за звичкою скидають усе в загальні баки. На сортувальні станції потрапляє лише 5% сміття, яке збирається у столиці.
Якість відходів, які збирають через різні типи контейнерів, відрізняється, каже представник «Київкомунсервісу» Ігор Мороз. У контейнери-сітки для сухої фракції люди часто кидають усе підряд і мало сміття потрапляє на переробку, каже він. У «дзвінки» потрапляє лише 10-15% сміття, яке не підлягає сортуванню. Наступного року «Київкомунсервіс» продовжить встановлювати контейнери-«дзвінки» і хоче довести їхню кількість до тисячі – поки що їх 941.
На що вказують експерти
Зі свого особистого досвіду знаю, що зручність для переходу на роздільне збирання – важливий мотиватор. Збирати окремо пластик і скло я почав, коли побачив поруч із будинком ті самі контейнери типу «дзвінок». Щоправда, часом запхати в бак сміття буває проблематично – вивозять ці контейнери не дуже часто. Представник «Київкомунсервісу» Ігор Мороз у подібних випадках радить телефонувати в диспетчерську службу – номери часто є просто на сміттєвих баках.
Експертка з питань поводження з відходами Тетяна Омеляненко вважає ситуацію не такою райдужною. Контейнерів для роздільних відходів, на її думку, недостатньо, щоб охопити всю територію міста.
«Інколи, навіть при наявності контейнерів, трапляється, що викидати роздільно зібрані відходи незручно. Наприклад, на Хрещатику можна побачити контейнери-«дзвіночки». Однак вони повернені отворами на проїжджу частину. Тобто контейнери наче є, але скористатись ними неможливо. Про такі моменти влада може і не знати, оскільки контейнери спорожнюють та встановлюють технічні працівники компанії-перевізника», – додає Тетяна Омеляненко.
Експертка перераховує категорії відходів, з якими, каже, немає рішення на рівні міста. Наприклад, опале листя. Нерідко двірники збирають їх докупи і так і залишають до весни. Немає роздільного збору органічних відходів – наприклад, залишків їжі.
«Зазвичай роздільне збирання органіки впроваджується пізніше, коли вже є система вивезення, оброблення, захоронення змішаних відходів, сортування роздільно зібраних пляшок, скла, паперу. Навіть не у всіх країнах ЄС впроваджене роздільне збирання органіки. Тому для Києва це питання відноситься до довгострокових», – зазначає Тетяна Омеляненко.
Не знайдено рішення на рівні міста і для відпрацьованої техніки, додає вона. Зараз у Києві технику приймають тільки громадські ініціативи.
Експертка вважає, що треба встановлювати більше контейнерів для роздільного збирання відходів, а разом з тим інформувати киян, що можна викидати, що ні, куди потрапляє відсортоване сміття. Стимулювати громадян могла б і тарифна політики – якби плата за послугу була різною для тих, хто роздільно збирає відходи, і для тих, хто цього не робить, додає вона. Але, каже, для цього потрібні законодавчі зміни.
«Має запрацювати розширена відповідальність виробника, коли виробник товарів в упаковці компенсуватиме витрати на збирання використаної упаковки, і ці витрати не будуть включені до плати за послуги із поводження з ТПВ. Поки немає і законодавства, і механізму впровадження принципу розширеної відповідальності виробника», – каже Тетяна Омеляненко.
Зараз питання, збирати роздільно відходи чи ні, залишене на розсуд громадян, каже екпертка. Тим, хто впроваджуватиме екосвідомий підхід, доведеться пошукати контейнери, сервіси для вивезення відходів та витратити час на те, щоб зрозуміти, що переробляється, а що ні. Але, як переконався німецький журналіст Бернхард Клазен, вже і в Києві багато об’єктів можна знайти в пішій доступності. Головне – мати мету це пошукати, каже він.
