ВАШИНГТОН – Сенатор Том Тілліс, співголова Групи спостерігачів Сенату США за НАТО і, за його власним визначенням, «прямолінійний» республіканець із Північної Кароліни, має послання для тих, хто вважає конфлікти в Україні та на Близькому Сході ізольованими подіями: це не так.
В епоху мінливих глобальних альянсів Тілліс стверджує, що світ стикається із відродженою «віссю зла» на чолі з Росією та Іраном. Це партнерство, на його думку, давно вийшло за межі «шлюбу з розрахунку» і перетворилося на глибокий стратегічний військовий союз.
В інтерв’ю Радіо Свобода 29 квітня Тілліс, один із небагатьох критиків усередині Республіканській партії, обговорив високі ставки в нинішньому геополітичному ландшафті, «неприйнятну» перспективу замороженого конфлікту в Україні та те, чому він вважає Володимира Путіна особисто відповідальним за загибель американців.
Американський сенатор-республіканець Том Тілліс під час інтерв'ю з Радіо Свобода. Вашингтон
– Ми спостерігаємо зміну глобального ландшафту, яка виглядає більш скоординованою, ніж будь-коли. Ви уважно спостерігаєте за Росією та Іраном і тим, як вони діють проти США та їхніх союзників. Питання в тому, чи є це партнерство справжнім союзом, чи це тактична домовленість, яка може розвалитися?
– О ні, я думаю, що це набагато глибше. І, на мою думку, це стало цілком очевидним, коли ми побачили матеріальну підтримку, яку Іран надав Росії у війні проти України – спочатку через свої дронові технології, а тепер у зворотному напрямку: Росія надає їм інформацію про те, як вони можуть атакувати американські об’єкти та об’єкти наших партнерів у регіоні.
Я вважаю, що це, безперечно, стратегічний союз, і це насправді частина старої «вісі зла».
«Вісь зла» цілком живаТом Тілліс
«Вісь зла» цілком жива. У певному сенсі ситуація навіть погіршилася, з огляду на кількість смертей на полі бою та загибель американських військовослужбовців від технологій, вироблених в Ірані, а потім вдосконалених за допомогою Росії.
– Що є найнебезпечнішим у цьому обміні – розвіддані, технології чи ядерні амбіції?
– Саме на ядерні амбіції нам слід звернути особливу увагу. Тепер ми знаємо, що їхні можливості запуску значно більші, ніж вони заявляли. Ми знаємо, що вони буквально зараз, за останніми розвідувальними оцінками, перебувають за кілька місяців, а то й тижнів від того, щоб збагачувати уран до рівня, придатного для створення зброї.
Тож накопичення урану збройового рівня та можливості міжконтинентальних балістичних ракет – це саме те, чому президент Трамп мав зробити те, що він зробив щодо Ірану.
Росія понад усе хотіла б мати на Близькому Сході країну з ядерним потенціалом, яка дестабілізувала б регіон – і, на мою думку, певною мірою Китай теж – бо вони усвідомлюють, що зараз Сполучені Штати сприймаються як дестабілізуюча сила на Близькому Сході. І щойно Іран отримав би таку здатність, це дестабілізувало б цей регіон до такого рівня, якого ми раніше не бачили.
– Якщо Росія передає Ірану розвіддані проти США, чи означає це, що Володимир Путін фактично вступив у війну на Близькому Сході?
– Мені здається, що так.
Але, Боже мій, Росія... Саме тому мене трохи непокоїть позиція адміністрації.
Скажу вам одне: під час промови короля Великої Британії перед Конгресом, я сподіваюся, що український народ побачив, як усі присутні в залі встали й аплодували, коли король говорив про підтримку України.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Король Чарльз під час промови у Конгресі США згадав про УкраїнуПутін намагається сидіти на двох стільцях – удавати, ніби він може бути другом чи співіснувати зі Сполученими Штатами, тоді як насправді це останнє, про що він думає.
Він хоче викорінити будь-який вплив США з Європи та з Близького Сходу. І зараз він принаймні досягає свого на Близькому Сході через свою підтримку, матеріальну підтримку, Ірану. Але саме ця людина несе відповідальність.
Я сказав дещо, що, думаю, багатьох здивувало: в певному сенсі він схожий на Сулеймані. Він відповідальний за загибель американців. Відрізняється лише кількість.
Сулеймані широко звинувачували у відповідальності за загибель сотень американських військовослужбовців. І немає жодного сумніву, що кров американських військових є і на руках Володимира Путіна – через його проксі-сили, через його співпрацю з Іраном та через роботу з найманцями.
Тому я вважаю, що нам слід бачити Путіна таким, яким він є насправді. Він – пережиток старих часів комунізму, і хоча він навіть не представляє більшість російського народу, він керує ним залізною рукою. І він зробить усе, що в його силах, щоб послабити роль і вплив Сполучених Штатів та спробувати знищити демократію.
Він явно є антидемократичним, прокомуністичним і тоталітарним.
– Ви мали на увазі виступ короля Чарльза. Ця промова також відгукнулася у Східній Європі, де дехто бачить не два окремі конфлікти, а одну потенційну глобальну війну, що розгортається на кількох фронтах. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?
– Думаю, так. Світ став тіснішим, і ми маємо усвідомлювати, що наші супротивники думають не лише про країни біля своїх кордонів – вони дивляться значно далі. Це боротьба між демократичним і тоталітарним світами. Так було завжди і, ймовірно, так буде завжди. Але потрібно бачити всю цю мозаїку.
Ми повинні вийти навіть за межі Ірану. Погляньте на діяльність Росії в Африці, зокрема в Північній Африці. Погляньте на те, що вони роблять в Україні. Погляньте на гібридну війну, яку вони ведуть зараз у Молдові та на Балканах, по всій Східній Європі. Я маю на увазі, що вони зараз ведуть війну, і ми, можливо, працюємо над її стримуванням – але ми могли б покласти край цій війні.
Немає жодного шансу на перемогу Володимира Путіна, якщо ми зосередимо увагу на Україні.
Дозволити йому перемогти – означає лише дати йому плацдарм для розпалювання ненависті та посилення антидемократичних тенденцій у всій Східній Європі та Африці. А це і є та світова війна, в якій він хоче битися і перемогти.
Президент Китаю Сі Цзіньпін, очільник Росії Володимир Путін та лідер Північної Кореї Кім Чен Ин на прийомі з нагоди 80-ї річниці закінчення Другої світової війни. Пекін, Китай, 3 вересня 2025 року
– Щоб краще зрозуміти вашу ширшу перспективу: чи найбільша вразливість Заходу полягає не в його військовій силі, а в скороченні тривалості уваги?
– Так...
Ви маєте на увазі здатність довго підтримувати зусилля щодо Ірану чи України?
– І те, і інше.
– Думаю, що так. Я, звісно, люблю Америку, але американський народ може дуже швидко відволікатися або переключатися на щось інше.
Війни – це дуже складні речі. Ми ризикуємо, що щось приверне увагу всіх на деякий час, а потім стане тим, що вони захочуть залишити позаду.
Але не можна залишити позаду ядерну загрозу з боку Ірану. Не можна залишити позаду руйнівні наслідки поразки в Україні.
Треба продовжувати звертатися до своїх виборців і нагадувати їм, що це загроза для Сполучених Штатів. Це не якась далека країна, яка нас не стосується – це матиме глибокі наслідки.
Якщо Іран стане ядерною державою, це матиме глибокі наслідки. Якщо Росія буде винагороджена перемогою над Україною, це матиме глибокі наслідки.
Це інший тип світової війни, але це війна, яка, на мою думку, вже триває між доброю і злою сторонами, і американському народу потрібно постійно про це нагадувати.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Хто перший кліпне». США та Іран у битві за Ормузьку протоку– США та їхні союзники значною мірою покладаються на санкції проти таких країн, як Іран і Росія, особливо коли вони діють спільно. З огляду на те, що ці країни дедалі краще пристосовуються до обмежень і обходять їх, чи не втрачають санкції загалом свою ефективність як політичний інструмент?
– Думаю, що так. І ми завжди кажемо: санкції найефективніші тоді, коли вони скоординовані. І, відверто кажучи, мене розчаровує те, що Європа дещо відстає.
Якщо ви пам’ятаєте, навіть у випадку санкцій проти Ірану у нас були різні країни – наші партнери та союзники, деякі з яких входять до НАТО – які мали там бізнес-інтереси, що значно ускладнювало для них просування до скоординованого санкційного режиму. Але саме так ми могли б виграти багато з цих воєн, якби лише змогли донести до людей розуміння довгострокових витрат, пов’язаних з тим, що Ірану дозволяють не нести відповідальності.
Довгострокові витрати від того, що Росії дозволяють робити те, що вона робить, набагато більші за будь-які короткострокові витрати, яких вона може зазнати через санкції. Ми маємо почати дивитися на ситуацію більш комплексно.
Відверто кажучи, якби Європа була більш готовою застосовувати скоординовані санкції, особливо проти Ірану, можливо, нам вдалося б уникнути цього конфлікту.
Але люди не можуть забувати: коли ми намагалися привести Іран до переговорного столу за допомогою економічних санкцій, були країни, які вагалися. І цим вони послаблювали той ефект, який могли мати санкції.
Сподіваюся, ми дійдемо до моменту, коли всі зрозуміють: скоординовані санкції можуть скоротити час, необхідний для досягнення позитивного результату. Ми маємо перестати дивитися лише на економічні наслідки за півроку чи рік.
Думаю, певною мірою саме це зараз робить президент США. Він розуміє, що війна не є популярною у Сполучених Штатах і людей турбують певні економічні наслідки, але я вважаю, що він має рацію, дивлячись на ширшу картину, готовий витримати цю критику і продовжувати переконувати американський народ. Я також думаю, що ми маємо краще пояснювати, куди рухаємося далі щодо Ірану, якщо хочемо заручитися більшою підтримкою американців, і в цьому сенсі нам ще є над чим працювати з погляду громадської думки.
– Сила Заходу також полягає в єдності серед його союзників, у що ви особисто вклали значні зусилля. Я бачив вас у Мюнхені на початку цього року – перед Гаагою, під час саміту НАТО – коли ви спілкувалися з союзниками та працювали над досягненням консенсусу. Тоді Іран не був частиною дискусії. Тепер, однак, Іран увійшов у цю картину. Якщо НАТО вже проходить випробування Росією, чи підвищує залучення Ірану ставки до цілком нового рівня?
– О, думаю, що так. І Іран треба бачити таким, яким він є. Це партнер у війні проти України. Тобто, він приймає рішення так само, як і Північна Корея.
Боже мій, ми вже маємо тисячі людей із Північної Кореї в Росії, які виробляють дрони, що зрештою стануть частиною арсеналу Північної Кореї.
Є кілька країн, які працюють разом, щоб перемогти Україну, і Іран – один із перших серед них. І я думаю, люди повинні це розуміти, а ми маємо цьому протидіяти разом із нашими партнерами та союзниками, не односторонньо, не самі, тому що всі ми маємо спільний, взаємний інтерес у тому, щоб їх зупинити.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Вони воювали за Росію. У Північній Кореї помпезно вшанували пам'ять загиблих на війні проти України. Але не всіх. Чому?– Путін уже зрозумів, що йому не потрібно перемагати Захід – достатньо просто його пережити?
– Пережити. Я думаю, що вони хочуть спробувати пережити нас. Справді так думаю. І, знаєте, ми маємо повернутися до одного дуже важливого моменту.
Я пам'ятаю, як Обама в ефірі, коли мікрофон був увімкнений, сказав Володимиру Путіну знамениту фразу: «Після виборів я зможу бути гнучкішим».
Тож за останні 20 років у нас були і президент-демократ, і президент-республіканець, які йшли назустріч людині (Путіну – ред.), чия кінцева мета – підкорення собі всіх інших країн. Ми всі повинні дивитися на нього крізь цю призму, і якщо не робитимемо цього, то робитимемо це на власний ризик.
Володимир Путін, квітень 2026 року
– Чи може це розширення партнерства перевантажити західні оборонні сили? Наскільки це критично?
– Думаю, що може. Сам факт того, що ми залучені в Ірані й вже були змушені витрачати власні військові запаси, свідчить про те, що навіть найпотужніша держава на Землі має свої межі, і тому ми маємо бути дуже вибірковими щодо того, куди ми витрачаємо свої ресурси, куди розміщуємо всі наші сили, включаючи військовослужбовців, адже всі ці ресурси є обмеженими.
Ми повинні зважати на це у світі, де ми, Сполучені Штати, і, здається, я казав це в Мюнхені, справді маємо бути всюди й постійно. Питання лише в тому, на якому рівні і якою мірою ми повинні очікувати більшого від наших партнерів, щоб мати цей вплив і не наражати себе на небезпеку в жодному театрі військових дій чи зоні конфлікту?
– З огляду на те, що союзники нарощують оборону, старий аргумент про «безплатне користування» вже не актуальний?
– Саме тому я й казав – знаю, що це незручно, – я завжди використовую аналогію зі своєю родиною.
Я виріс у сім’ї з шістьма дітьми.
НАТО нагадує мені велику родину, де ми не завжди з усім погоджуємося. Ви сваритеся, хтось ображається й не приходить на Різдво чи ще кудись. Це природна частина будь-якої сім’ї, але зрештою ми повинні захищати цю родину. Для мене НАТО – це заслін проти тоталітаризму.
НАТО – це заслін проти тоталітаризмуТілліс
І якщо хтось думає, що ми можемо діяти самотужки, то це наївність і нерозуміння сили нашого альянсу. Це нерозуміння того, наскільки загрозливим він є для наших супротивників.
Володимир Путін, можливо, діє ситуативно з Іраном і Північною Кореєю та веде війну проти України, але в нього немає союзників у тому сенсі, в якому ми розуміємо союзництво.
Вони не мають можливості прилетіти до Кабула і здійснити одну з найвидатніших логістичних операцій сучасності – евакуацію з Афганістану.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Українські військові показали відео, як рятували афганців біля аеропорту в КабуліТож незалежно від того, що ви кажете про виведення військ з Афганістану я знаю: наші союзники дивилися на цю скоординовану операцію і розуміли, що самі вони ніколи не змогли б цього зробити, і це те, що є результатом лише 75-річного союзу та налагодженим робочим відносинам з іншими свободолюбними націями.
І ми повинні це розвивати, тому що Китай не може цього просто скопіювати. Він може викрасти нашу інтелектуальну власність і створити F-35, який зовні буде схожий на наш, а Росія може красти технології й удавати, що є рівнею нам у кінетичних спроможностях, але вони знають: вони не здатні підтримувати воєнні зусилля так, як це можуть Сполучені Штати, наші партнери й союзники завдяки мережі відносин, яку ми маємо, і всій експертизі, що за нею стоїть. Але наші союзники по НАТО повинні інвестувати.
Причина, через яку я погоджуюся з президентом, полягає в тому, що за останні 24 роки вони дозволили не витратити 2 трильйони доларів.
Ці кошти могли б модернізувати наші системи. Вони могли б зміцнити промислову базу. Ми б не говорили про відновлення промислової бази, якби ці країни НАТО просто витратили ті кошти, про які всі домовилися, на нашу спільну оборону. Тож президент Трамп роздратований.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
ЗМІ: НАТО розглядає можливість припинення проведення щорічних самітівВін створив напругу всередині родини, але факт у тому, що членам цієї родини потрібно було сказати, що їхня поведінка неприйнятна, і саме тому ми опинилися тут.
І найкращий спосіб знову повернутися до одного великого щасливого різдвяного святкування – це щоб вони сплатили свою справедливу частку і зробили в майбутньому те, чого не зробили протягом майже 50 років.
Мені подобається ця аналогія.
– Ви з самого початку роками підтримували суверенітет України. Якщо завтра конфлікт заморозиться, чи буде це перемогою для Заходу, чи це лише перерва?
– Якщо він заморозиться, це нічия. Насправді, у багатьох аспектах, я вважаю це поразкою. Ні, чесно кажучи, я не думаю, що це нічия.
Цю нібито велику державу стримала країна, яка діяла на мізерні кошти. Від наддержави в них тепер залишилася лише оболонка.
Думаю, якщо конфлікт заморозиться, це буде поразка, тому що Захід фактично винагородить поведінку брехуна – людини, яка починала, Володимира Путіна, із заяв про військові навчання, а потім про спеціальну військову операцію.
Цю нібито велику державу стримала країна, яка діяла на мізерні кошти. Від наддержави в них тепер залишилася лише оболонка.
Єдина причина, чому ми досі сприймаємо їх серйозно, – це їхній ядерний арсенал.
Жодних звичайних військових спроможностей, які можна було б порівняти навіть з українськими, у них немає. Можете уявити, як виглядало б їхнє протистояння зі Сполученими Штатами?
Тож дозволити перемогу країні другого ешелону, яка незаконно вторглася до суверенної держави, або дозволити нічию, на мою думку, є поразкою для Заходу.
Він (Путін – ред.) має програти.
Він має програти цілком очевидно, а потім повернутися й пояснити російському народові, чому дозволив загинути сотням тисяч своїх людей заради того, чого взагалі не мав починати.
Він повинен повернутися і відповісти перед російським народом за руйнівні економічні наслідки, які вони зараз переживають.
Він повинен повернутися і нести відповідальність за десятки тисяч дітей, яких викрали і перевезли до Росії. Таке не можна винагороджувати. Це не може бути нічия.
Нічия для нього – це перемога.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Мерц припустив територіальні поступки України: їх підтримують і в ЄС?– Повертаючись до Ірану: президент Трамп припустив, що інші країни мають долучитися до забезпечення безпеки в Ормузькій протоці. Якщо США підуть звідти, чи зможуть союзники – європейські та близькосхідні – впоратися самі?
– Думаю, це була б жахлива помилка, якби США пішли звідти. Але я також вважаю помилкою, якщо Сполучені Штати просто скажуть: «ми створили цю блокаду, а тепер ви всі її виправляйте».
Я все ж думаю, що США мають відігравати дуже важливу координуючу роль.
Я переконаний, що якщо подивитися на Тайвань, Корею, Японію та низку інших країн, які залежать від Ормузької протоки в питаннях енергетики та інших поставок, то всі вони могли б відіграти роль у стабілізації Ормузької протоки.
І, ймовірно, ми теж повинні зберігати там присутність, щоб зробити вкрай малоймовірним сценарій, за якого Іран міг би просто в односторонньому порядку її перекрити. Тобто там має бути стала присутність, але недостатньо просто сказати: «Гей, ідіть і владнайте це».
Я вважаю, що Сполучені Штати повинні відігравати лідерську роль і залучати потрібних партнерів.
Це можуть бути деякі країни з Європи, але, думаю, також і країни з регіону Індо-Тихоокеанського командування, щоб ми могли підтримувати це в довгостроковій перспективі.
– Я також сподівався, що ви допоможете нашій аудиторії зрозуміти дедлайн 1 травня. Якщо термін дії Постанови про воєнні повноваження мине, чи означатиме це, що з 2 травня ця війна стане незаконною, чи що відбудеться далі?
– Резолюція про воєнні повноваження вимагає, щоб адміністрація на 60-й день, а це, як я розумію, буде у п’ятницю, відзвітувала про стан війни і щонайменше попросила продовження в межах цього закону, щоб продовжити свою поточну діяльність. І нам потрібні деталі від адміністрації.
На мою думку, адміністрації варто було б відкрито заявити, що ми чітко усвідомлюємо: нам потрібно залишитися там ще на 30 днів. І є такі люди, як я та інші, які говорять про дозвіл на застосування військової сили, чого я також хотів би, щоб чітко дати зрозуміти тим, хто нині керує Іраном: ми налаштовані на тривалу присутність. Ми повинні досягти успіху.
Це ще один приклад, подібний до України – нічия тут неприйнятна.
За останні 60 днів у цьому протистоянні ми вже втратили життя людей.
Іран зараз перебуває в одному з найуразливіших становищ за всі 47 років існування цього режиму. Не прагнути тут цілком чіткої перемоги – Ірану без ядерної зброї – і не витратити на це зусилля, час та ресурси, на мою думку, було б жахливим марнотратством. Це була б помилка.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Пентагон уперше повідомив, скільки мільярдів доларів коштувала США війна з ІраномІ я думаю, що, зрештою, навіть якщо війна зараз непопулярна, якщо опитати людей, то ще менш популярним було б просто піти звідти, залишивши Ірану можливість продовжувати вести свою зловмисну діяльність та стати ядерною державою. Ми повинні там бути.
Ми повинні перемогти. Думаю, у довгостроковій перспективі нам слід говорити про те, щоб партнери й союзники підтримували ці зусилля та розробили ширшу стратегію миру на Близькому Сході.
Це все ще дуже небезпечне місце, і зараз воно значно небезпечніше, ніж було 59 днів тому.
– Наостанок, коли ви дивитеся на Близький Схід і ситуацію в Україні, як виглядає переможна західна стратегія проти цієї нової осі?
– Якщо говорити про переможну західну стратегію, то, на мою думку, це пошук довгострокової угоди з Іраном, ратифікованої Конгресом. Це пошук довгострокової угоди щодо України, ратифікованої Конгресом.
Іншими словами, ми повинні розірвати це замкнене коло, коли президенти на кшталт Обами погоджуються на JCPOA [Спільний всеосяжний план дій – угоду, підписану 2015 року між Іраном, США, Великою Британією, Францією, Китаєм, Росією та Німеччиною для забезпечення мирного характеру іранської ядерної програми].
Це була погана угода. Я критикував її з самого початку, і одна з причин, чому вона була поганою, полягає в тому, що адміністрація не доклала зусиль, щоб заручитися підтримкою Конгресу для її ратифікації.
Тож я сподіваюся, що адміністрація Трампа знову стане одним із лідерів і прихильників України, а також досягне довгострокової угоди з Іраном, яка підніметься до рівня міжнародного договору, що має бути ратифікований Конгресом, аби ми могли забезпечити її виконання з часом і не ризикувати втратити пріоритети через наступну адміністрацію.