Прем’єр-міністр заявила, що дії Національного банку скеровані на подальше падіння курсу гривні. «В той час, коли на «міжбанку» (міжбанківській валютній біржі. – ред.) починалися торги із 7-7:50 – вони (Нацбанк. – ред.) знову виставили курс купівлі долара 8:30 гривні, – каже Тимошенко. – Тобто, грали на підвищення ціни долара. Штучно в ручному режимі, маючи на меті обвалити гривню остаточно і дати можливість спекулянтам, яких вони сьогодні фінансують через механізм рефінансування, заробити свої мільярди».
У зв’язку з цим Юлія Тимошенко зажадала від Президента негайної відставки голови Національного банку Володимира Стельмаха. «Президент разом зі своїм Секретаріатом і з головою Національного банку продовжують махінації. – стверджує Тимошенко. – Я зараз вимагаю від Президента термінового звільнення голови Національного банку пана Стельмаха. Це може зробити Президент і він зобов'язаний це зробити».
Особливості інформаційного двобою
Голова уряду ухилилася від прямої відповіді на запитання чи готує її політична сила імпічмент Президентові. З цього приводу вона лише зазначила, що Віктору Ющенку було би варто самому подати у відставку. Журналісти попросили Тимошенко прокоментувати звинувачення висунуті на її адресу Президентом днем раніше. Проте голова уряду не стала цього робити: «Не буду опускатися до того, щоби це коментувати – це просто істерика в людини».
Політологи вважають такий хід вдалим. «Психологічно вона зробила правильно, – каже політолог Володимир Фесенко. – Можливо, радники їй порадили не втягуватися в конфронтаційну полеміку. Величезний мінус останньої прес-конференції Президента – у надмірній конфронтаційності. Склалося таке враження що головний меседж був: як мене дістали Юлія Тимошенко, БЮТ і уряд. Я думаю, що зараз це не сприймається людьми».
Представник влади на чолі... опозиції
Ще один хід Прем’єр-міністра, який відзначили оглядачі, це те, що вона провела брифінг разом із керівниками акції протесту українських пекарів. Таким чином, представник найвищої влади фактично очолив акцію протесту, що проводиться проти цієї ж влади.
Неоднозначність ситуації пояснив політолог Сергій Таран: «Якби у нас було чітко розмежовано що є влада, а що є опозиція – то це було би абсурдним. Але у нас є кілька посад, які невідомо кому належать. Скажімо, голова Фонду держмайна – дуже важлива посада в умовах кризи. В умовах інституційної кризи, коли не зрозуміло: хто за що відповідає, – у нас можливі найрізноманітніші пасьянси».
На думку політологів, Прем’єр-міністр наразі перемагає Президента в інформаційній війні. Проте дуже багато сумнівів щодо того, чи виграють від цього пересічні громадяни.
(Київ – Прага)
