Доступність посилання

25 Листопад 2017, Київ 08:54

Видатки на науку в Україні складають лише 0,43% ВВП. Це найменша частка державного бюджету за останнє десятиріччя і найнижчий показник серед усіх європейських держав, кажуть у парламентському комітеті з питань науки і освіти.

Новітні технології застосовують менше 8 % вітчизняних промислових підприємств. Тому українську промисловість аж ніяк не можна назвати наукомісткою.

Від стану науки залежить вся економіка країни

Скорочення видатків на науку неодмінно потягне за собою згортання наукових розробок у сфері інноваційних технологій, стверджує голова парламентського комітету з питань науки та освіти Володимир Полохало. Це автоматично призведе до відтоку молодих науковців закордон, а українська економіка і надалі залишатиметься «сировинною». «Ставка робиться не на інноваційну економіку, що задекларував Янукович, а на сировинну, відсталу економіку. Це призведе до деградації науки загалом. Адже економічне зростання в світі можливе лише на основі високотехнологічного, наукомісткого виробництва. Інший шлях – це продавати чорнозем, або ж віддавати іншим державам стратегічні об’єкти. Наука опиняється без фінансування, вона буде деградувати сама по собі, і буде деградувати українська економіка», говорить Володимир Полохало. Але знайти більшу суму для науки, можна було б, упевнений депутат. Наприклад, у нас існує система захисту інтелектуальної власності, - говорить він, - але вона практично приватизована окремим ділками, тому кошти не потрапляють не до бюджету, а до їх кишень. У той же час на будівництво житла, а точніше одного будинку, для науковців виділяють зараз всього 20 мільйонів гривень. Це означає, що молоді науковці зараз не мають жодного стимулу йти в академічні інститути».

Коштів, які передбачені в нинішньому українському бюджеті на потреби науки, аж ніяк недостатньо для швидкого інноваційного розвитку держави, погоджуються й у Міністерстві освіти та науки. Однак запорукою наукового прориву по-українськи є не лише фінансування, відзначає керівник департаменту науково-технічного розвитку Міносвіти Віктор Свіженко. «Бюджет дає приблизно 4 мільярди гривень, все інше – то зароблені гроші. На швидкий розвиток важко сподіватися. Але ж не все залежить від одних грошей. Якщо буде невдала організація науки, то можна багато коштів мати, а толку не буде. Зараз ми зайняті створенням комітету з питань науково-технічного та інноваційного розвитку. Створення такого комітету може надати умови для кращої організації науки». Урядовець наголошує, що майбутній комітет інноваційного розвитку дасть змогу підтримувати не всю науку загалом, як було до сьогодні, а давати цільове стимулювання тим напрямкам досліджень, які здатні вирішувати ключові для країни проблеми.

Є чим пишатися

У цьому році фінансування української науки збільшилося на 350 мільйонів, зазначає віце-президент НАН України Антон Наумовець. На його думку, це мізерні кошти. Їх катастрофічно бракує на розвиток пріоритетних напрямків – розвиток нанотехнологій (в основі яких - вивчення систем, що складаються всього з кількох атомів або молекул), а також інформаційних технологій, енергозбереження та ядерної енергетики. Але й за такого куцого бюджету українській науці є чим пишатися, вважає Антон Наумовець. «Я всім наводжу такий приклад як технологія зварювання живих тканин. Це те, що зроблено в інституті електрозварювання імені Патона. Це революційна технологія, яка дозволяє не використовувати нитки при операціях, зменшити втрати крові, досягти швидшого загоєння. Зараз ця технологія запатентована в десятках країн, з використанням цього способу зроблено вже більше 60 тисяч операцій». Є й інші приклади досягнень українських науковців. Інформатики та кібернетики розробили цілий ряд приладів, а також унікальний комп’ютер, які мають швидкість проміжну між швидкостями персональних комп’ютерів і суперкомп’ютерів. Також в Україні розроблені новітні методи пошуку корисних копалин, цілий ряд сучасних, ефективних лікувальних препаратів та безліч інших наукових винаходів, розповідає академік.

10 мільярдів євро і 4 мільярди гривень

Недофінансування української науки в недалекому майбутньому матиме згубні наслідки як для країни в цілому, так і для окремих представників бізнесу, вважає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін. «Україна буде змушена купувати ті технології, купувати науковців в інших країнах, це більш дорого, тож ми будемо менш конкурентоспроможними, а значить і менш багатими. В Україні за останні 20 років склалася така ситуація, що підприємства в основному розвивалися, не інвестуючи в науково-технічні розробки. Більшість великих підприємств зосереджені в металургії, тобто в такій галузі, де можна було заробляти, не вкладаючи кошти в сучасні технології».

У державах Євросоюзу є вимога, що 3% від ВВП має спрямовуватися на наукові дослідження і наукові розробки. У державному ж бюджеті України цього року передбачена в 3 рази менша частка ВВП - 0, 43%.

У Європейському Союзі гроші для підтримки наукових проектів виділяють на різних рівнях: як на загальноєвропейському, так і на національному. Три роки тому для організації цільових наукових досліджень Єврокомісія започаткувала так звану «сьому рамкову програму». Як повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода, Її бюджет складає понад 4 мільярди євро, а для окремого проекту наукових досліджень може виділятися понад 50 мільйонів.

Крім того, на теренах Європейської співдружності доволі відомими є й інші інструменти фінансування науки. Зокрема, Європейський науковий фонд, Європейські програми фінансування фундаментальних досліджень чи, скажімо, спеціальні ініціативи фінансової підтримки молодих учених.

На національних рівнях окремих європейських країн видатки на науково-дослідницькі цілі з року в рік також зростають через потужну конкуренцію.

Скажімо, у Німеччині, навіть попри кризу, минулого року фінансування науки сягнуло 10 мільярдів євро. Ось уже декілька років у країні діє спеціальна федеральна програма грошової підтримки дослідницьких центрів та провідних ВНЗ. Тому й не дивно, що за кількістю наукових патентів німці входять у першу п’ятірку світу. Україна ж – у другій десятці.
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG