Відомих українських істориків запросив академік Ігор Юхновський, щоб почути їхні думки про книжку «Друга світова війна в історичній пам’яті України». Книжка базується на матеріалах Українського інституту національної пам’яті.
У них мовиться про причини, перебіг і наслідки Другої світової війни для України, вперше опубліковані перекладені з англійської мови мапи. Редакційний колектив представив український погляд на Другу Світову війну, наголосив відповідальний редактор видання Ігор Юхновський.
«Діти Донбасу і Галичини мають вчити одну історію, яка має бути так гарно написана, щоб її сприйняли і діти, і батьки. Бо в іншому випадку ми не консолідуємо націю», – каже академік.
Історики не мають бути пропагандистами і агітаторами
Однак у масовий тираж вийде друге видання книжки, у якому будуть враховані зауваження і побажання істориків. Чимало з них зійшлись на думці, що потрібно зробити ревізію всього, що написано про Другу світову війну, яка почалась для українців у 1939 році.
Лише у польській армії воювали 110 тисяч українських вояків, зауважив кандидат історичних наук Василь Расевич. За його словами, в Україні нині триває ворожнеча між двома ідеологічними таборами у поглядах щодо історичного минулого, а це лише загострює відносини, роз’єднує українське суспільство.
«Необхідно уникати таких двох речей: українське національне не має зводитись до Організації українських націоналістів імені Степана Бандери. На українську історичну спадщину Другої світової війни всі однаково можуть претендувати. З другого боку є інший ідеологічний табір, який намагається усіма зусиллями залишити домінування сталінського канону, інтерпретації у їхньому визначенні «Великої Вітчизняної війни». «Велика Вітчизняна війна» – це є таке ідеологічне кліше, за допомогою якого хочуть багато чого приховати. Історики мають бути не пропагандистами чи агітаторами, а об’єктивно досліджувати історію Другої світової війни», – зауважив у коментарі Радіо Свобода Василь Расевич.
Найбільших втрат у війні зазнали Польща, Україна, Білорусь
В Україні неможливий міф перемоги, бо тут не було перемоги, а була велика жертва – таку думку висловив професор Ярослав Грицак. За його словами, пишучи про досвід України у Другій світовій війні, варто дивитися не лише на 1939–45 роки, а глибше.
Професор вважає, що українським дослідженням бракує глобального контексту. Він навів статистику, що найбільші втрати у війні були на території між Берліном і Москвою, а це Польща, Україна, Білорусь.
За даними Українського інституту національної пам’яті, Україна у Другій світовій війні втратила майже 4 мільйони 270 тисяч цивільних людей і близько 3 мільйонів військових. Тому не День перемоги мають святкувати українці, а день скорботи за усіма загиблими, переконані професійні історики.
Вони закликають галичан не піддаватись на провокації проросійських сил, які приїдуть у Львів святкувати 9 травня.
А громадське об’єднання «Українська альтернатива» закликає у соціальній мережі Facebook до акції «Запали свічку – вшануй полеглих співвітчизників».
У них мовиться про причини, перебіг і наслідки Другої світової війни для України, вперше опубліковані перекладені з англійської мови мапи. Редакційний колектив представив український погляд на Другу Світову війну, наголосив відповідальний редактор видання Ігор Юхновський.
«Діти Донбасу і Галичини мають вчити одну історію, яка має бути так гарно написана, щоб її сприйняли і діти, і батьки. Бо в іншому випадку ми не консолідуємо націю», – каже академік.
Історики не мають бути пропагандистами і агітаторами
Однак у масовий тираж вийде друге видання книжки, у якому будуть враховані зауваження і побажання істориків. Чимало з них зійшлись на думці, що потрібно зробити ревізію всього, що написано про Другу світову війну, яка почалась для українців у 1939 році.
Лише у польській армії воювали 110 тисяч українських вояків, зауважив кандидат історичних наук Василь Расевич. За його словами, в Україні нині триває ворожнеча між двома ідеологічними таборами у поглядах щодо історичного минулого, а це лише загострює відносини, роз’єднує українське суспільство.
«Необхідно уникати таких двох речей: українське національне не має зводитись до Організації українських націоналістів імені Степана Бандери. На українську історичну спадщину Другої світової війни всі однаково можуть претендувати. З другого боку є інший ідеологічний табір, який намагається усіма зусиллями залишити домінування сталінського канону, інтерпретації у їхньому визначенні «Великої Вітчизняної війни». «Велика Вітчизняна війна» – це є таке ідеологічне кліше, за допомогою якого хочуть багато чого приховати. Історики мають бути не пропагандистами чи агітаторами, а об’єктивно досліджувати історію Другої світової війни», – зауважив у коментарі Радіо Свобода Василь Расевич.
Найбільших втрат у війні зазнали Польща, Україна, Білорусь
В Україні неможливий міф перемоги, бо тут не було перемоги, а була велика жертва – таку думку висловив професор Ярослав Грицак. За його словами, пишучи про досвід України у Другій світовій війні, варто дивитися не лише на 1939–45 роки, а глибше.
Професор вважає, що українським дослідженням бракує глобального контексту. Він навів статистику, що найбільші втрати у війні були на території між Берліном і Москвою, а це Польща, Україна, Білорусь.
За даними Українського інституту національної пам’яті, Україна у Другій світовій війні втратила майже 4 мільйони 270 тисяч цивільних людей і близько 3 мільйонів військових. Тому не День перемоги мають святкувати українці, а день скорботи за усіма загиблими, переконані професійні історики.
Вони закликають галичан не піддаватись на провокації проросійських сил, які приїдуть у Львів святкувати 9 травня.
А громадське об’єднання «Українська альтернатива» закликає у соціальній мережі Facebook до акції «Запали свічку – вшануй полеглих співвітчизників».
