Харківське видавництво «Фоліо» відоме в Україні й за кордоном своїми книжками відомих українських авторів та численними іншими виданнями. Але воно зазнавало й різкої критики – зокрема, за публікації книжок Дмитра Табачника. Генеральний директор видавництва Олександр Красовицький, який побував у штаб-квартирі Радіо Свобода у Празі, розповів, чому друкував такі книжки, як представлена Україна на міжнародному книжковому ярмарку і які перспективи видавничої справи в Україні. Перше запитання було про участь «Фоліо» й Олександра Красовицького у Франкфуртському книжковому ярмарку, що відбувся нещодавно. Які його враження від участі України в цьому ярмарку?
– Можу сказати, що я у Франкфуртському ярмарку брав участь 24-й раз і можу в динаміці відстежити, як це було з українським стендом: або його не було, або він був такий «державно-шароварний», але не представляв фактично українське книговидання. Цього року вперше Україна має якісний стенд, такий, як прийнято робити стенди держав у Франкфурті, і все одразу змінилося: на українському стенді весь час було по 20–30 осіб, і українськомовних, і російськомовних, і з міста, і тих, які приїхали на Франкфуртський ярмарок із різних міст Німеччини, і було багато іноземних відвідувачів, які цікавилися тим, що відбувається в Україні. Тобто вперше досягнуто результату, і стенд був дійсно потрібним.
– А яку літературу Україна пропонує світові і яку може запропонувати?
В Європі прийнято, що держави підтримують переклади своїх книжок іноземними мовами. Україна такої програми не має
– Історично дуже мало українських книжок перекладається у світі, і це, в тому числі, і тому, що в Європі прийнято, що держави підтримують переклади своїх книжок іноземними мовами. Такі програми є в багатьох європейських країнах. «Фоліо» має співпрацю з 36 країнами світу, де є підтримка перекладів. Україна такої програми не має, тому тільки ті автори, які самі змогли пробитися на переклад в іншій країні, й перекладаються. З художньої літератури це Андрій Курков, Сергій Жадан, Марія Матіос, Юрій Винничук, Юрій Андрухович – і, на жаль, майже все, дуже короткий перелік тих, хто системно перекладається. Перекладається дитяча українська література завдяки якісним ілюстраціям, і це бізнес для тих, хто видає. І зараз починаються переклади політичної літератури про сучасну ситуацію в нашій країні. Я думаю, що якраз Франкфуртський ярмарок дасть поштовх у цьому напрямку.
– Видавництво «Фоліо» раніше тісно співпрацювало з колишнім міністром освіти Дмитром Табачником – людиною, яку вважають носієм антиукраїнських поглядів. Зараз «Фоліо» видає книжки про Небесну сотню, про Іловайськ… У чому причина такої зміни спрямування видавництва?
– Книжки Табачника ми видавали не тоді, коли він став міністром освіти, а видавали їх тоді, як він був опозиціонером при президентові Ющенку. І видавництво, яке друкує опозиційну думку, яка б вона не була, має на це право, скажімо, для частини суспільства. Коли Табачник став міністром освіти, «Фоліо» жодної книжки його не видавало, можете це перевірити – всі книжки були до того. І, до речі, можу сказати, що, коли Віктор Андрійович Ющенко перестав бути президентом, то «Фоліо» звернулося до нього і видало, до речі, дуже успішні його мемуари про часи не тільки його президентства, і не стільки, а більше про його життя до того. Тому я не вважаю, що «Фоліо» змінило курс – «Фоліо» завжди видавало різну літературу, і це свідома політика видавництва: ми працюємо не для якоїсь частини України, чи географічної, чи політичної – ми працюємо для всіх українців.
Тема Небесної сотні була головною в той час, коли видавалася книжка, то, безумовно, для мене то був борг перед суспільством
І якщо тема Небесної сотні була головною в той час, коли видавалася книжка, то, безумовно, для мене то був борг перед суспільством – видати саме таку книжку, яка буде на багато років. Можу Вам сказати, що на ринку з такою назвою було з два десятки книжок, а продається тільки ця, тому що було зібрано якісний журналістський колектив, який узгодив тексти з сім’ями тих, хто загинув. І ця книжка дуже важлива для нашої історії.
– Криза в Україні позначається і на книговидавничій галузі. Які зараз обсяги друку, продажів? На яку книжку покупець скоріше витратить гроші, а на якій зекономить?
Маємо шанс зробити деякі ходи, скажімо, розділення зони російськомовного копірайту на дві частини – Україна і Росія, – і інші ходи, щоб захистити український книжковий ринок від імпорту книжок
– Це запитання, яке веде до дуже довгої бесіди. Якщо сказати конспективно, то ми маємо сьогодні, за даними Книжкової палати, падіння порівняно з минулим роком за друком книжок, не за ринком, на 55 відсотків, тобто більше ніж удвічі. А минулого року ми мали ще падіння на 20 відсотків. Тут багато є причин цьому, в тому числі й електронне піратство, але не незацікавленість читача книжками, які видаються в Україні. Крім того, якщо брати різні частини книжкового ринку, то можна сказати, що друк книжок сучасних українських письменників не зменшився. Завдяки тому, що суспільна ситуація така, яка є, збільшився друк книжок загальнополітичного напрямку, історичного напрямку, а зменшилася кількість перекладів українською мовою, тому що собівартість цих книжок стала понад можливості видавців: права на зарубіжних авторів у валюті подорожчали фактично для українського читача втричі, і цей сегмент ринку цього року майже обнулився. Це велика проблема, тому що фактично читач став отримувати тільки перекладні книжки, привезені з Росії. Я думаю, що десь рік-півтора потрібні ринкові для того, щоб поновити і навіть розвинути перекладні програми, тому що я впевнений, що ми маємо шанс якраз зараз зробити деякі ходи, скажімо, розділення зони російськомовного копірайту на дві частини – Україна і Росія, – і інші ходи, щоб захистити український книжковий ринок від імпорту книжок.
– Чи є в Україні перспективи для електронних книжок?
– Це питання пов’язане з законодавством. Сьогоднішнє законодавство не дозволяє захищати права авторів і видавців, коли вони порушуються тими, хто розміщує в інтернеті. Україні потрібно ухвалити сучасні закони, які є всюди в Європі, і все зміниться. Але для того, щоб закони діяли, потрібні такі кроки, як те, що зараз приймається система кіберполіції в Україні, і для видавців це важливо. На жаль, серед тих завдань перед кіберполіцією, які були опубліковані, дуже неякісно прописано, що книжка теж повинна захищатися. Але ми впевнені, що ми додамо законодавцям інформацію для цього, і я розглядаю ситуацію так: сьогодні ми маємо 98,7 відсотка електронного піратства у книжковій галузі. Я думаю, що має пройти років п’ять існування законодавства, щоб ця цифра була такою ж, як, скажімо, в Польщі, в Литві – 20–25 відсотків.
– Чи має видавництво «Фоліо» якісь програми підтримки бібліотек в Україні?
Україні потрібна не тільки зміна ставлення держави до фінансування бібліотек, але і зміна всієї бібліотечної стратегії
– По-перше, я можу Вам сказати, що «Фоліо» принципово, коли віддає спонсорські книжки, віддає їх лікарням, дитячим будинкам, на блокпости в армію, – але ніколи цього не робить для бібліотек, тому що бібліотеками повинна опікуватися держава. Україні потрібна не тільки зміна ставлення держави до фінансування бібліотек, але і зміна всієї бібліотечної стратегії.
Я не знаю, чи знаєте Ви, можете подивитися в мене у фейсбуку, – я кілька місяців пишу про зміну стратегії бібліотечної галузі. Головне там – це створення загальнодержавного бібліотечного єдиного каталогу і єдиного читацького квитка. Для чого потрібен каталог? Не тільки для того, щоб читач дізнався, де є та книжка, яка йому потрібна, а й для того, щоб суспільство дізналося, скільки тих книжок, які давно повинні були бути забрані з бібліотек і знищені, залишаються у фондах бібліотек.
Ми на сьогодні маємо майже 300 мільйонів бібліотечного фонду, з яких дев’ять десятих – це книжки, які нам залишилися від Радянського Союзу, і там не тільки світова класика… Потрібно чесно сказати, що в нас є книгосховища книжок, які нікого не цікавлять. У нас бібліотечна мережа втричі чи вчетверо більша, ніж вона потрібна в такій бідній країні, як Україна, і, на жаль, витрачається багато грошей на утримання цього – на приміщення, на зарплатню, на опалення, на ремонти і так далі, – і не витрачається на нові книжки. Таким чином, фактично державне фінансування йде на збереження того, що я особисто вважаю дуже небезпечним для читачів, і не витрачаються гроші на те, щоб читач мав інформацію про сучасну українську літературу. Я можу Вам сказати, що ні в селі, ні навіть у райцентрах у бібліотеках немає книжок сучасних українських авторів, і скільки я не їздив по країні, а я це багато роблю, – я, зустрічаючись із читачами, на жаль, займаюся лікнепом, розповідаючи про те, які є книжки – але вони цих книжок не мають.
Це інтерв’ю було взяте вдень 21 жовтня, і так збіглося, що майже відразу тему Франкфуртського ярмарку й захисту авторських прав в інтернеті порушили в соцмережах українські урядовці:
