На початку двохтисячних років в Україні було 2,5 мільйона тонн боєприпасів. Більшу частину з них повинні були утилізувати до початку 2015 року. Новобогданівка, Сватово, Балаклія та війна – так чи інакше, снаряди знищувалися. Скільки боєприпасів зникло і скільки залишилося, знають тільки військові. Водночас за роки незалежності Україна не виробила жодного снаряду. «Донбас.Реалії» розбиралися, чим сьогодні воюють на Донбасі
Після пожежі на складі боєприпасів у Балаклії пройшло більше ніж тиждень. Хоча канонади вже немає, але є страшні наслідки. Сапери метр за метром продовжують прочісувати гектари тутешньої землі.
«Якщо з ним нічого не робити, то з ним нічого й не буде. Але люди – різні, можуть через свою цікавість і постраждати. Хтось може кинути його у багаття, хтось може його покрутити, хтось може постукати, і можуть бути дуже складні наслідки», – каже Ігор Овчарук, начальник групи піротехнічних робіт ДСНС.
«Залишилось трохи більше ніж 30% боєприпасів» – Полторак
Тут легко можна розгледіти без яких боєприпасів тепер залишилася українська армія. Відразу ж увагу привертають уламки ракет. У довжину вони досягають кількох метрів.
Незважаючи на масштаб, ракети особливої цінності для військових не мають. Це боєприпаси до зенітно-ракетного комплексу «Куб», такий комплекс в Україні вже давно не використовують. Тим не менше, шуму під час вибухів вони наробили найбільше.
Найпоширеніші знахідки після вибухів у Балаклії – танкові і гаубичні снаряди. Саме це – відчутна втрата, відзначають в Міністерстві оборони. Всього на складі під Балаклією зберігалося 138 тисяч тонн боєприпасів. Вибухами знищена більша їхня частина.
«Залишилось трохи більше ніж 30 відсотків боєприпасів. При чому залишились такі, що є дефіцитними для нас. І це дуже добра новина», – каже міністр оборони України Степан Полторак.
Навіть міністр оборони не приховує, що в армії дійсно є нестача боєприпасів. В Україні їх більше не виробляють. А єдиний патронний завод, який розташований в Луганську, тепер під контролем бойовиків.
Водночас, кількість деяких радянських калібрів невпинно зменшується. Про це говорили ще влітку 2016 року.
«Сьогодні є дуже багато вузьких місць, які, в першу чергу, стосуються великих калібрів, які нам треба закривати достатньо швидко. Від цього залежить боєздатність нашої країни», – зауважує секретар РНБО Олександр Турчинов.
Не все гаразд також і зі стрілецькими боєприпасами. В інформаційно-консалтинговій компанії Defence Express спрогнозували – якби бої на Донбасі тривали з тією ж інтенсивністю, що й в гарячій фазі 2014 року, то Україна вичерпала б найпоширеніші калібри автомату Калашникова ще до кінця минулого року.
Точні дані про кількість боєприпасів, які зараз є на озброєнні в українській армії, є під грифом «секретно».
Порахувати радянську спадщину ще в 2005 році спробували аналітики Центру політичних і економічних досліджень імені Разумкова. Тоді в Україні виявили 37 великих військових сховищ. В армійських засіках знайшли два з половиною мільйона тонн боєприпасів. Найновіші з них датувалися 1990-м роком випуску. За розрахунками експертів центру, до 2015 року півтора мільйона тонн боєприпасів мали бути утилізовані, тому що закінчувався термін їхньої технічної придатності.
Надмірний експорт озброєння
Крім утилізації, на думку секретаря РНБО, до «боєприпасного голоду» українську армію привів надмірний експорт озброєння. Підтвердження цих слів наприкінці березня надійшло з Миколаєва. З’ясувалося, що в місцевому порту ще з 2000 року зберігали майже 30 тисяч ящиків патронів і дві тисячі ящиків снарядів для гармат. Через ембарго боєприпаси свого часу не потрапили до Ефіопії. Тільки за одним цим контрактом, Україна повинна була продати 50 мільйонів патронів, більша частина з яких все ж вирушила до Африки, кажуть у військовій прокуратурі. Тепер знахідку повернуть Збройним силам України.
«Чи є ці види боєприпасів рідкісними? На сьогоднішній день в них існує потреба. Це з тих документів, які нам відомі. В силу чого? Ми не виготовляємо жоден з цих видів боєприпасів у своїй державі. Основним їхнім виробником є Росія. І чи мені вам розповідати, що ми не можемо їх у неї набути», – зазначає військовий прокурор Київського гарнізону Роман Грищенко.
Тепер для поповнення запасів Україна сама змушена закуповувати озброєння в інших країнах.
«Ми не припиняли перемовини щодо закупки боєприпасів навіть тоді, коли у нас була (і є) достатня їхня кількість. Певну категорію номенклатур боєприпасів ми закуповуємо й зараз – те, що нам необхідно і те, що є для нас дефіцитом», – каже міністр оборони Степан Полторак.
Країни Євросоюзу уникають продажу зброї Україні – експерт
Тим не менше, вибір для закупівель обмежений, пояснює військовий експерт Валентин Бадрак. Це країни Східної та Центральної Європи – у них ще залишилася радянська зброя. Зокрема, торгують з Україною Польща та Болгарія.
«В Європейському союзі існує фактично неоголошена заборона продавати Україні летальне озброєння. Одні країни бажають просто відсторонитися, інші відверто мають бізнес із Росією. Такі як Франція, Італія, частково Німеччина», – зауважує директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Водночас, минулого року Литва як допомогу передала Україні 150 тонн радянських патронів для автомату Калашникова. Але в цілому врятувати ситуацію з дефіцитом боєприпасів в Україні може лише їхнє власне виробництво, вважають військові експерти. Міністр оборони у відповідь на питання «Донбас.Реалії» про те, чи з’являться в країні такі підприємства, заявив: поки існує лише концепція. Та й цей документ Кабмін затвердив тільки минулого тижня.
Запуском виробництва вітчизняних боєприпасів повинен займатися державний концерн «Укроборонпром». Конфлікт на сході України триває вже три роки і досягнення в цьому напрямку виглядають як плани й цифри на папері. На цей момент немає навіть приблизних дат, коли вони можуть бути втілені у життя.
Дефіцит боєприпасів – ціна життя
Про причини зволікань «Донбас.Реалії» намагалися дізнатися у представників концерну, проте відповіді на інформаційний запит не надійшло. А його чекають й на передовій. Бійці змушені пристосовуватися до болючої економії. Для них дефіцит боєприпасів – ціна життя. Але говорити про це тут вважають за краще, приховуючи обличчя. Мовляв, скаржитися на армію – це невдячна справа.
«У першу чергу не вистачає (осколкових боєприпасів – ред.) ВОГ-25 і ВОГ-17. Тому що зараз, за Мінськими угодами, «важке» не працює. Тож, найефективнішими боєприпасами, які знищують противника, є ВОГ-25 і ВОГ-17. Тобто гранати. Ми ставили запитання командуванню, там відповідають, що їх, банально, немає на складах», – каже боєць, який не захотів розкривати своє ім’я та обличчя.
Бійці зізнаються, що вже давно немає й спеціальних снайперських патронів. Стріляти доводиться кулеметними, а від цього страждає точність пострілу. Крім того, це психологічно непросто усвідомлювати, що у противника із забезпеченням немає ніяких проблем.
«З будь-якого напрямку спілкуєшся з хлопцями, все, що необхідно для війни з того боку, – все абсолютно на вищому рівні. Їм не кажуть, давайте економити. Там такого немає», – каже боєць.
У Міністерстві оборони не розраховують, що ситуація з боєприпасами кардинально зміниться в цьому році. Зі 108 мільярдів гривень, які відомство просило на фінансування, з бюджету виділили трохи більше половини.
ПОВНИЙ ВИПУСК ТЕЛЕПЕРЕДАЧІ: «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
