Доступність посилання

22 Вересень 2017, Київ 09:35

«Свідок» змусив дітей подорослішати: українська кампанія здобула «Бронзового Лева»


Співаки та музиканти проекту «Свідок» під час виступу. Київ, 29 вересня 2016 року

Україна завоювала свою першу бронзу на міжнародному фестивалі реклами «Каннські Леви». Проект-переможець у категорії Entertainment Lions for Music має назву «Свідок». Це меморіальна кампанія, розроблена Українським кризовим медіа-центром до 75-х роковин трагедії у Бабиному Яру. Зворушливий і проникливий спів дітей з музикою символізують вітер, що став свідком страшних подій і нагадує нині сущим: життя перемагає, а пам’ять буде жити. Як вдалося завоювати симпатії журі, Радіо Свобода дізнавалося в учасників української креативної команди.

«Будьте голосом тих, хто не може говорити за себе…» – саме ці слова Соломона лягли в основу концепції проекту «Свідок», який напередодні здобув «Бронзового Лева» у Каннах.

Автором його ідеї став член правління Українського кризового медіа-центру Геннадій Курочка, з чиєї легкої руки свого часу прикрасили вінком з червоних маків монумент «Батьківщину-Мати». Проект «Свідок» – нагадування про одну з найбільших глобальних трагедій ХХ століття – був створений на замовлення Всесвітнього єврейського конгресу з лаконічним побажанням: «Це має бути щось надзвичайне».

«Виклик було прийнято. І я зразу побачив цю картину: інсталяція шофара (єврейський ритуальний музичний інструмент – ред.), вітер, який через цю інсталяцію, через дітей, які, власне, і були ретрансляторами голосів цих душ, через музику, через їхній спів звертається до нас – звичайних людей, аби ми могли зрозуміти, що це була за трагедія, і зробити все можливе, щоб вона ніколи не повторилася», – пояснює свою ідею Курочка.

Інсталяцію вперше представили восени 2016 року, коли уряд спільно з організацією Ukrainian Jewish Encounter провів концерт у меморіальному парку «Бабин Яр», вшановуючи пам’ять невинних 34 тисяч осіб, страчених у вересні 1941-го.

Автор музичного твору «Свідок» – один із провідних українських композиторів Святослав Луньов переконаний, що робота над цим проектом назавжди змінила всіх його учасників.

«Якщо ти хочеш хоча б якось зрозуміти, осмислити таку трагедію, вона певним чином змушує тебе піднятися над собою. Я думаю, діти пережили своєрідне духовне перевтілення. Вони піднялися і в якийсь момент потрапили в інший вимір, повернувшись, збагачені новим досвідом. Я не знаю, як далі складатимуться їхні долі, але я впевнений, що це залишило відбиток, який не зникне», – каже Луньов.

Дітей участь у цьому проекті, на думку їхніх батьків, змусила подорослішати. 11-річна солістка Анастасія Багінська у коментарі Радіо Свобода розповіла, що усвідомлювала, наскільки серйозною є відповідальність.

Я багато читала про цю трагедію, дивилася в інтернеті багато фотографій, щоб передати своїм голосом цей жах, цей біль цих людей до слухача

«Сама композиція – майже 30 хвилин. Ми співали двома мовами – англійською та івритом. І технічно було складно, тому що ми підіймалися на платформі, а платформа під час виступу завжди рухалася, і було трохи прохолодно, – каже вона. – Я звикла до таких обставин і вважаю, що потрібно терпіти. Я багато читала про цю трагедію, дивилася в інтернеті багато фотографій, щоб передати своїм голосом цей жах, цей біль цих людей до слухача».

За словами Геннадія Курочки, для української команди, яка створила «Свідка», «Бронзовий Лев» на цьому етапі кращий за золото чи Гран-Прі, адже є водночас і визнанням, і потужним стимулом удосконалюватися.

«Багато професійних агентств, криейтерів билися, щоб здобути цю нагороду. Але максимум, що українцям вдавалося, – попасти в шорт-лист. Тепер уся індустрія абсолютно по-іншому подивиться на можливості», – зазначає член правління Українського кризового медіа-центру.

  • 16x9 Image

    Ярослава Куцай

    Народилася в Києві. Закінчила бакалаврат Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, магістратуру Школи журналістики НаУКМА та Університет Ісландії за спеціальністю «Довкілля та природні ресурси». Публікувалася у низці українських суспільно-політичних тижневиків та інтернет-видань. Була репортером програми «Час» на 5 каналі, прес-секретарем Національного екологічного центру України. Автор статей для українського National Geographic. З 2014 по 2016 жила у Рейк’явіку, дописуючи в англомовні ісландські журнали та співпрацюючи як позаштатний кореспондент з українськими медіа.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG