Як пов’язані Сталін і Ленін зі святкуванням Нового року в Росії

У СРСР традиційно відзначали Новий рік як сімейне свято. Святкування Різдва як релігійного свята було за радянських часів спочатку небезпечним, а потім вже небажаним. Сьогодні в Росії, коли церква стала невід'ємною частиною держави, Різдво святкують. І в календарі воно є вихідним днем. Але все ж Новий рік залишається для росіян тим святом, в яке прийнято дарувати подарунки і відзначати його шумно і весело.

Новий рік в СРСР був найулюбленішим святом. До нього готувалися. В часи дефіциту елементарних продуктів харчування на новорічний стіл збирали все найкраще. Сьогодні в Росії, де таких проблем з продуктами немає, ця традиція зберіглася, але молоде покоління сприймає це свято трохи інакше, говорить професор російської Вищої школи економіки Костянтин Богданов.

«Сьогодні молоді люди живуть іншими цінностями, чого не може зрозуміти наша влада. Владі весь час здається, що своїми ідеологічними вкиданнями вона підтримує і цементує суспільство, державу та інше. Насправді багатьом молодим людям до цього просто байдуже. Вони святкують свій Новий рік. Це – не Новий рік, який сходить до Радянського Союзу, до дореволюційної Росії, це просто їхнє свято, це календарне свято. Тому я б тут не говорив про якісь загальні речі, які пов’язують покоління, історію», – каже експерт.

Непроста історія

У святкування радянського Нового року така ж непроста історія, як і у країни в цілому. І до цієї частини життя і побуту радянських людей керівники країни мали безпосереднє відношення. Часом досить дивне, зазначає член російського Вільного історичного товариства Павло Гнілорибов.

«Радянська традиція дуже суперечлива, і протягом правління декількох генсекретарів ми бачимо, що це змінювалося надзвичайно. Ось дивіться, 1920-ті роки – свята суто революційні, Новий рік до них не належить. Тому при Сталіні 1 січня – це робочий день, ялинка забороняється як буржуазний символ. Тоді досить багато було лівих мрійників, які абсолютно нічим не були обмежені, і ось, зокрема, Омелян Ярославський, один із сподвижників Сталіна, один з найжорстокіших людей тієї епохи, один з авторів «Короткого курсу ВКП (б)», він до ялинки саме як до релігійного символу, до символу дурману мав найогидніше ставлення. Ялинку, виходить, забороняють на сім або вісім років. Її потім завдяки старанням одного з українських керівників, Павла Постишева, реабілітують лише у 1935-му. І тоді ж виникає ось ця традиція кремлівських ялинок. Потім виникає ще один цікавий наратив, напевно, його наші слухачі пам’ятають: Ленін на ялинці в Сокольниках. Ось одного разу Ленін гуляв на ялинці, значить, і всім радянським людям можна – приблизно так це обґрунтовувала пропаганда в 1930-ті, 1940-ті, 1950-ті роки», – зазначає історик.

Сталін і Новий рік

Появу в СРСР свята зустрічі Нового року багато хто пов’язує з ім’ям Йосипа Сталіна. Тут нескладно згадати і радянські традиції виконання плану до кінця року, що минає, і початок нових звершень з початком Нового. На тлі того, що в країні в той час відбувається найжорстокіший терор і масові вбивства, Новий рік мав продемонструвати наочно гасло: «Жити стало краще, жити стало веселіше». І в цьому сенсі Сталін був одним з ініціаторів цього процесу, говорить Костянтин Богданов.

«В кінці 1930-х років паралельно, з одного боку, до різних судових процесів і розгортання терору, а, з іншого боку, якоїсь монументалізму радянської культури, в неї починають інкорпоруватися деякі компоненти нібито дореволюційного досвіду. Тому, звичайно, Сталін стояв і біля витоків цих та інших нововведень в СРСР, наприклад, роздільного навчання дівчат та хлопчиків, до введення гімназійної форми, до латинської мови і до інших так званих ознак деякого такого традиціоналізму Радянської Росії», – розповідає Костянтин Богданов.

Традиційний «блакитний екран»

У не надто ситі 1970-1980-ті роки Новий рік зустрічали з телевізійними «блакитними вогниками» і «Іронією долі», яка розійшлася на цитати. Телебачення і радіо зіграли свою роль в системі державного святкування Нового року, говорить історик Павло Гнілорибов.

«Якщо говорити дійсно про свята, то для людей з’явилося трошки більше хліба і навіть цукерки, варення, якісь найпримітивніші фрукти. Ось той наратив, який з’являється тільки за Брежнєва, – «яка гидота ця ваша заливна риба» – самі розумієте, це тільки застійні роки, 1970-1980-ті. Дуже велику роль, звичайно, в формуванні системи святкування Нового року зіграла поява телебачення і радіо. Перші радіотрансляції, присвячені Новому року, в Радянському Союзі були проведені в кінці 1930-х років. 1961-й – це поява «Блакитного вогника» на Шаболівці, власне, звідки велася пряма трансляція. Це вже жарти, це вже таке трошки іронічне ставлення до дійсності, але воно не зачіпало основ системи, було чимось на зразок КВНу», – каже Павло Гнилорибов.

Прикмети часу

Сьогоднішні російські керівники виступають з телевізійним новорічним зверненням і менше ніж через тиждень їх вже показують по телебаченню на різдвяних богослужіннях. На думку доктора філологічних наук Костянтина Богданова, це – одна з ідеологічних прикмет часу.

«Взагалі не потрібно перебільшувати силу віри і релігії в нашій країні. У нас, як відомо, такий ідеологічний дискурс всеосяжний. Він включає в себе всілякі можливості, коли комуністи стоять зі свічками в церквах, коли колишні КДБшники починають класти поклони перед іконами. У цьому сенсі поворот в сторону так званих традиційних, особливо релігійних цінностей – це все-таки багато в чому така фікція. А Новий рік – це певна календарна мета, яка все-таки природніше пізнається, дивлячись на календар. А Різдво – це щось, що вкорінене в традиції. Традицій релігійних в цій країні майже не залишилося. Це – швидше така ідеологічна прикмета і не більше того, як я думаю», – відзначає експерт.

У більшості західних країн Різдво є головним святом року, при чому не стільки релігійним, скільки сімейним. Але у Росії досі таким сімейним святом залишається саме Новий рік. Як кажуть її нинішні керівники, у неї «свій особливий шлях».