Доступність посилання

ТОП новини
20 Квітень 2018, Київ 16:23

Як змінювалися традиції святкування Різдва і Нового року в Україні за останні 150 років


Різдв'яна хода із зірками у Львові (архівне фото)

Як впродовж останніх десятиліть, століть змінювалися традиції святкування Нового року та Різдва – про це Радіо Свобода говорило з істориком, дослідником історії Києва Станіславом Цаликом.

– Як у другій половині ХІХ століття святкували Новий рік та Різдво у Києві?

– Цікаво, що уже в той момент було два нових роки: «старий Новий рік» і «новий Новий рік».

– Але тоді ще наче не перейшли на григоріанський календар!

– Це поширене уявлення про те, що «старий Новий рік» з’явився у 1918 році, коли перейшли з юліанського на григоріанський календар. Насправді цей перехід з одного календаря на інший відбувався не одномоментно, а поступово.

Був попередній, «старий Новий рік», який святкували 1 вересня. Київ – місто традицій та консервативних принципів. Тут святкували це 1 вересня аж до кінця XIX століття

Якщо взяти середину XIX століття у Києві, то люди знали, що є так званий офіційний Новий рік – 1 січня, який запровадив ще Петро І. Адже Київ тоді був у складі Російської імперії.

Але при тому був попередній, «старий Новий рік», який святкували 1 вересня.

Київ – місто традицій та консервативних принципів. Тут святкували це 1 вересня аж до кінця XIX століття.

– Яким був першовересневий новий рік?

Новий рік чоловіки і жінки святкували окремо. У кожного була своя церемонія. Жінки ближче до вечора ставили новорічне дерево – але не ялинку, а чортополох

– По-перше, новий рік чоловіки і жінки святкували окремо. У кожного була своя церемонія. Жінки робили так. Переважно ініціаторками були торговки з Житнього базару. Десь ближче до вечора вони ставили новорічне дерево – але не ялинку, а чортополох. Це була популярна новорічна на той час рослина. Його прикрашали горіхами, цукерками та ставили свічки. І це був перший день, коли запалювали свічки, бо тоді вже починало раніше темнішати.

– Святкували з 31 серпня на 1 вересня?

– Ні, святкували 1 вересня під кінець робочого дня. З’являлася якась їжа, горілка чи самогонка. Пили-їли, жалілися на жіночу долю. Такою була церемонія саме у жінок.

– А як відбувалося святкування у чоловіків?

– У них було святкування по цехах. Тоді кожен ремісник мав бути членом певної гільдії, певного цеху. Інакше він не міг працювати. Кожен цех мав на Подолі своє приміщення, деякі досі збереглися. Вони збиралися там, накривали урочистий стіл, ставили чортополох і так само його прикрашали. Але була маленька деталь.

На чоловічому святкуванні в цехах була церемонія підмайстрів – хлопчиків 13–14 років приймали у майстри. А приймали за дуже простим критерієм. Наливали склянку горілки – якщо одним махом випивав, то міг йти працювати. А якщо ні, то мав ще навчатись.

Станіслав Цалик
Станіслав Цалик

– Надто юний вік, щоб пити горілку склянками.

– Якщо ні, то буде у 15 років або чекатиме до 16 років. Але раз на рік.

– Така алкогольна ініціація проходила нормально чи багатьом ставало погано?

– Бувало по-різному, але вони знали про звичай, готувалися до нього. Було дуже престижно стати майстром. Тому що з’являлося право працювати вже на себе.

– Чому саме 1 вересня святкували Новий рік? Як це пояснювалося?

– Жіноче святкування збігалося зі святом свічки. До цього не запалювали свічки.

– А чому? Ціле літо ніхто не запалював свічки?

– А навіщо? Дуже коротка ніч, дуже пізно темніє. І на той час свічки – це було дорого. А чоловічий Новий рік обумовлений вступом до професії. Жіноча справа – як тоді розуміли – дбати про хату, чоловіча – набути фах, стати самостійним.

– І це був саме «старий Новий рік»?

– Так. А «новий Новий рік» був 1 січня.

– І люди святкували двічі?

Звичай зберігався на Подолі аж до кінця XIX століття. Одна київська газета ще у 1887 році писала про таке святкування

– Саме так. Цей звичай зберігався на Подолі аж до кінця XIX століття. Одна київська газета ще у 1887 році писала про таке святкування.

Але десь на межі ХІХ–ХХ століть цей звичай вже згас, і був би один новий рік, якби не певні події. 1918 року відбувся перехід з юліанського календаря на григоріанський. Тоді знову виникла ця подвійна ситуація.

– А чим відрізнялося святкування першовересневого нового року від першосічневого? Там чортополох, а тут ялинка?

Ялинка на той час була різдвяною. До 1936 року вона взагалі не була новорічною

– Ні, ялинка на той час була різдвяною. До 1936 року вона взагалі не була новорічною. Попервах більшовики її заборонили, а потім повернули вже у ролі новорічної ялинки. А до того головним вважалося святкування Різдва. Це було сімейне свято – вдома з ялинкою, яка тоді вважалася дитячою. Ставили для дітей, прикрашали для дітей, вони там знаходили подарунки, і ялинку одразу прибирали.

А на Новий рік думали, чим би людей зацікавити. Я бачив, у тодішніх газетах були різні пропозиції: від катання на ковзанах і концертів у купецькому зібранні і аж до спеціальної новорічної служби в церкві. Але Новий рік переважно вважався другорядним святом.

Реконструкція українських народних традицій, підготовка і відзначення Різдва. Київ, 4 січня 2018 року
Реконструкція українських народних традицій, підготовка і відзначення Різдва. Київ, 4 січня 2018 року

– Ви сказали, що більшовики спочатку заборонили ялинку як різдвяний атрибут, а потім повернули в ролі новорічного. Чому?

Якщо ялинку не можна повністю скасувати, то треба її відірвати від релігійного Різдва, перенести на нейтральний Новий рік, що й було зроблено

– Бо зрозуміли, що ця заборона «фейкова», якщо говорити сьогоднішніми термінами. Є спогади племінниці Михайла Булгакова, Ірини Карум, вона жила на тодішній вулиці Артема, зараз Січових стрільців, і згадувала, як вже за забороненою ялинкою її дядько їхав за місто, домовлявся з людьми, привозив її вночі через чорний хід, щоб ніхто не бачив, завішували вікна і ставили її. Люди робили своє, і влада бачила, що та заборона не дуже діє. Тоді вони вирішили: якщо ялинку не можна повністю скасувати, то треба її відірвати від релігійного Різдва, перенести на нейтральний Новий рік, що й було зроблено.

– Київ на межі ХІХ–ХХ століть був багатонаціональним містом, де була велика польська громада, німецька. Які тоді були традиції святкування Різдва в християн різних конфесій?

– Насправді було кілька нових років ще й у тому сенсі, що у євреїв свій Новий рік, а мусульмани мали свій. Київ постійно святкував Новий рік протягом року.

«Нове» Різдво з’явилося, коли церква не узгодила новий календар і почала вираховувати Різдво за старим стилем після Нового року за новим. Тоді виникло це 7 січня, яке внесло свої корективи

А щодо Різдва серед християнських конфесій, то на той час усі святкували Різдво 25 грудня, і не було з цього приводу для дискусій. Дата була усталеною. «Нове» Різдво з’явилося, коли церква не узгодила новий календар і почала вираховувати Різдво за старим стилем після Нового року за новим. Тоді виникло це 7 січня, яке внесло свої корективи. Так це було Різдво – сімейне свято, завершувався піст, а тоді вже можна святкувати Новий рік на повну душу. А так виходить навпаки: спочатку Новий рік, але ще йде піст, який завершується 7 січня.

– Якщо порівнювати традиції святкування Нового року, то чим він відрізнявся до 1917 року і після встановлення радянської влади?

– До кінця Російської імперії Новий рік був другорядним святом. І спочатку за часів більшовиків теж так було. А коли більшовики почали атаку на Різдво, то почали розкручувати Новий рік як альтернативу. А коли ще й повернули ялинку, але на Новий рік, як дитяче свято, це привабило багатьох людей. Новий рік став монопольним святом на межі грудня й січня.

– В 1947-му навіть скасували вихідний 9 травня, а зробили вихідним 1 січня.

– Так. Тобто акцент робили на Новий рік. Одне-два покоління, і вже люди святкували тільки Новий рік. В окремих родинах, де трималися релігійних традицій, святкували Різдво. Але це було досить небезпечно.

Поштова радянська марка приблизно 1960 року із зображенням Володимира Леніна з дітьми біля новорічної ялинки, приурочена 90-річчю від дня народження керівника російських більшовиків
Поштова радянська марка приблизно 1960 року із зображенням Володимира Леніна з дітьми біля новорічної ялинки, приурочена 90-річчю від дня народження керівника російських більшовиків

– Першовересневий Новий рік вже давно забули. А коли перейшли на григоріанський календар, все одно залишився «старий Новий рік» за старим стилем – з 13 на 14 січня. Як зароджувалось святкування 1 січня і 13–14-го?

Навіть офіційне радянське телебачення давало урочистий концерт на старий Новий рік. Вони це не артикулювали, але усі розуміли, до чого він присвячений

– А 13–14-е – як повтор 1–2 січня. Людям дай привід святкувати, то вони й святкуватимуть. Святкували на роботі навіть наприкінці 1970-х років. До речі, на це радянська влада заплющувала очі, бо це не мало релігійного змісту та й взагалі – ніякого. Ба більше, навіть офіційне радянське телебачення давало урочистий концерт на старий Новий рік. Вони це не артикулювали, але усі розуміли, до чого він присвячений. Було так, що 1 січня вихідний день, а 13 січня було імпровізоване застілля, хоча й не було вихідного.

– А як проходили радянські новорічні, так би мовити, «корпоративи» у 1960–1970-х? Чим вони відрізнялися від теперішніх?

Спочатку виступав директор, тоді починалося святкування. Не було запрошених зірок, не було ресторанів, як тепер. Була власна актова зала, фінансовий ресурс установи обумовлював застілля

– Якщо це було якесь маленьке святкування або неофіційне, то десь закривалися у кімнаті – імпровізовано влаштовували. Так само, як і день народження якогось співробітника. Але якщо у великій установі, то в актовій залі ставили офіційно ялинку, готували якусь програму. Спочатку виступав директор, тоді починалося святкування. Не було запрошених зірок, не було ресторанів, як тепер. Була власна актова зала, фінансовий ресурс установи обумовлював застілля. Обов’язково передавалися подарунки дітям співробітників, запрошення на новорічні ялинки.

– А яка була програма для дорослих? Була самодіяльність чи когось запрошували?

– Все ж таки самодіяльність. Могли запросити когось більш-менш відомого, але якщо це знайомий директора чи когось із керівництва.

– А що обігрувала самодіяльність, на чому робила акцент?

– Усе залежало від профкому і талантів співробітників. Могли обіграти в жартівливій формі епізоди виробничого життя колективу. Або взагалі директор привітав, грамоти вручив і далі застілля та танці.

– А чи святкували, бодай неофіційно, Різдво?

– Тут могли бути проблеми. Це якщо й робили, то дуже обережно, бо Різдво – релігійне свято, і тут могли бути певні питання.

НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:

Вкрадене Різдво. Як комуністи нищили різдвяні свята українців

Дід Мороз був прикладом успішної радянської пропаганди для прикриття репресій – Рябенко

Персонаж Діда Мороза використовували під час радянської окупації – історик Палій

Новий рік в Україні: радянський проект для боротьби з Різдвом – експерт

Більшість українців масово відзначатиме Різдво 25 грудня вже за два-три роки – Момрик

Новий рік 1 січня – це штучне свято – етнограф

  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG